Постанова 4857 № 500/489/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №500/489/25 пров. №А/857/21345/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Дерех Н.В., у м. Тернополі) у справі № 500/489/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди: з 10.04.1984 по 29.08.1987 - робота в Комсомольській сільській раді Гусятинського району, з лютого 1984 по липень 1984, з вересня 1987 по грудень 1989, з жовтня 1990 по грудень 1999 року - робота в колгоспі «Маяк», колгоспі «Мир», селянській спілці «Мир», села Гадинківці Гусятинського району (згідно довідки № 386 від 22.07.2024 року); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення - з 25.09.2024. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив спірні періоди роботи, які відповідачами не були зараховані до страхового стажу позивача. Просить врахувати, що неправильне зазначення прізвища, імені та по-батькові у архівних довідках неправильний запис у трудовій книжці не повинно покладати надмірного тягарю та обов`язку на позивача, оскільки у зазначені періоди позивач дійсно працював і даний стаж повинен бути зарахований ОСОБА_1 для призначення пенсії. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №192550009634 від 02.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Відтак, на думку суду, дії відповідача щодо не зарахування період роботи з 10.04.1984 по 29.08.1987, періодів роботи у колгоспі відповідно до довідки № 386 від 22.07.2024 лише через формальні неточності є протиправними. Разом з цим, суд дійшов висновку, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України. Відтак, суд виснував, що у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 25.09.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки апеляційну скаргу подану на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 25.09.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №192550009634 від 02.10.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, відповідач зазначив, що стаж особи для права на пенсію становить 11 років 8 місяців 28 днів Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального стажу не враховано періоди роботи: період роботи з 10.04.1984 по 29.08.1987, відсутні відомості, куди саме прийнято на роботу; період роботи у колгоспі відповідно до довідки № 386 від 22.07.2024, оскільки вказано не повністю прізвище ім`я та по-батькові. Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). Згідно частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частина перша статті 24 Закону №1058-IV). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-IV). Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини третьої статті 24 Закону №1058-IV) Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Як слідує з матеріалів справи, що спірний період роботи позивача з 10.04.1984 по 29.08.1987 підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданій 11.07.1983. Також, з даної трудової книжки прослідковується робота позивача у періоди з лютого 1984 по липень 1984 року, з жовтня 1990 по грудень 1999 року. Крім цього, періоди роботи позивача у колгоспі «Маяк», колгоспі «Мир», селянській спілці «Мир» с.Гадинківці Гусятинського району з лютого 1984 року по липень 1984 року, з вересня 1987 року по грудень 1989 року, з жовтня 1990 року по грудень 1999 року підтверджується відомостями довідки №386 від 22.07.2024, виданої Комунальною установою архів Гусятинської селищної ради. Ба більше, на підтвердження роботи у спірні періоди позивачем долучено до позовної заяви копії наступних документів: архівної довідки про трудовий стаж №265 від 08.11.2024, особового рахунку №124, №117. Відтак, суд першої інстанції правильно виснував, що у цій справі позивач належними та допустимими доказами підтвердив спірні періоди роботи. У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Відтак, з наведеного вище слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати непідтвердженим трудовий стаж позивача. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а. Відтак, дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи з 10.04.1984 по 29.08.1987, періодів роботи у колгоспі відповідно до довідки № 386 від 22.07.2024 лише через формальні неточності є протиправними. Разом з цим, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 25.09.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 500/489/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді А. Р. Курилець О. І. Мікула