Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/13963/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13963/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 01 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козятинської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Козятинської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок протиправного прийняття розпорядження міського голови від 26.08.2024 № 213-к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " на нього, як на начальника Служби у справах дітей Козятинської міської ради накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. При цьому, підставою для прийняття такого рішення стало звернення ВП №2 Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Як зауважує позивач, перед винесенням оскаржуваного розпорядження службове розслідування не проводилось та проігнорована доповідна від 29.02.2024. При цьому зазначив, що в порушення вимог ст.148 КЗпП України догану оголошено через сім місяців після виявлення. Відтак, вважаючи зазначене розпорядження незаконним і протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 15.12.2023 ОСОБА_2 звернулася до ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області із заявою, в якій просила вирішити про позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 . Листом ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області від 25.12.2023 №17791/215 за належністю направлено звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 для вирішення питання по факту позбавлення батьківських прав по відношенню неповнолітнього ОСОБА_3 до Козятинської міської ради. 19.01.2024 ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області направив до Козятинської міської ради повідомлення з проханням поінформувати про прийняте службою у справах дітей рішення щодо розгляду звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з приводу позбавлення їх батьківських прав, оскільки це питання не належить до повноважень поліції. 20.04.2024 до Козятинської міської ради надійшло повідомлення ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області з проханням провести профілактичну роботу з ОСОБА_3 , повідомити про результати та надіслати підтверджуючі документи. 14.05.2024 до Козятинської міської ради надійшло повідомлення ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області з проханням провести профілактичну роботу з ОСОБА_3 20.06.2024 до Козятинської міської ради надійшло повідомлення ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області в якому повідомлено, що ОСОБА_3 , який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а також засуджений до кримінальної відповідальності, намагався вчинити самогубство, у зв`язку з чим ставилося питання про його вилучення з родини, оскільки батьки не мають на нього впливу. 04.07.2024 до Козятинської міської ради надійшло повідомлення ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області №8689/219 від 26.06.2024, в якому зазначено, що протягом 2023-2024 років ВП №2 було надіслано повідомлення до міської ради про події за участі ОСОБА_3 з метою уникнення та недопущення в подальшому дитячого травмування та бездоглядності, однак жодної відповіді в рамках взаємного інформування, до поліції не надходило. Тому просили повідомити про пророблену роботу та направити підтверджуючі матеріали. Козятинською міською радою запропоновано начальнику служби у справах дітей Козятинської міської ради ОСОБА_1 надати пояснення щодо питань порушених ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області. Повідомлення щодо надання пояснень отримано ОСОБА_1 12.08.2024. Однак, як зазначено відповідачем, та не заперечується позивачем, пояснень щодо неналежного виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 не надано. 26.08.2024 міський голова Козятинської міської ради прийняла розпорядження №213-к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " у вигляді догани. Підставою визначено: матеріали ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області щодо ненадання відповідей службою у справах дітей Козятинської міської ради про пророблену роботу та вжиття заходів щодо виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітнім ОСОБА_3 . Вважаючи притягнення до дисциплінарної відповідальності необґрунтованим і незаконним, позивач звернувся з позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР). Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначаються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-III) Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. Одним із основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у ст.4 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", є підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; Відповідно до ст.19 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому Законом. У той же час, на сьогодні такий порядок Законом не передбачений. Враховуючи відсутність у законах стосовно місцевого самоврядування особливої процедури притягнення працівників органів місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності, спірні правовідносини регулюються в першу чергу нормами загального трудового законодавства, зокрема положеннями Кодексу Законів про працю України, які визначають засади застосування дисциплінарних стягнень. Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Як зазначено у статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Згідно статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, яким є винне протиправне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Дисциплінарний проступок може виражатись дією або бездіяльністю особи, яка порушує вимоги законодавства про працю, локальних актів, наказів або розпоряджень роботодавця, що встановлюють трудові обов`язки працівника. Як вірно зазначив суд першої інстанції, на даний час Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" не передбачає обов`язкове проведення службової перевірки або службового розслідування під час вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності службовця органу місцевого самоврядування. У той же час, стаття 9 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачає, що посадова особа місцевого самоврядування має право вимагати проведення службового розслідування з метою спростування безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри щодо неї. Крім того, виходячи з загальних принципів та гарантій, передбачених трудовим законодавством, до вирішення питання про накладення дисциплінарного стягнення необхідно обов`язково з`ясувати та довести факт вчинення працівником дисциплінарного проступку, обставини його вчинення, наявність вини працівника та інші обставини, які можуть вплинути на прийняття рішення. Із матеріалів справи слідує, що розпорядженням Козятинської міської ради № 213-к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " на начальника служби у справах дітей Козятинської міської ради ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставою визначено: матеріали ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області щодо ненадання відповідей службою у справах дітей Козятинської міської ради про пророблену роботу та вжиття заходів щодо виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітнім ОСОБА_3 . Відповідно до Положення про службу у справах дітей Козятинської міської ради, що затверджене рішенням 20 сесії 8 Козятинської міської ради від 24.12.2021 №740-VІІІ, служба у справах дітей Козятинської міської ради утворюється міською радою та є підзвітною, підконтрольною та підпорядкованою міській раді та міському голові. Служба у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказами Мінсоцполітики, наказами начальника служби у справах дітей обласної державної адміністрації, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, іншими нормативними актами органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Служба під час виконання визначених для неї завдань взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, службами у справах дітей районної та обласної державних адміністрацій, депутатами міської ради, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями, благодійними організаціями та фізичними особами. Службу очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади згідно з розпорядженням міського голови, з дотриманням вимог Законів України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та "Про місцеве самоврядування в Україні" Основними завданнями та повноваженнями служби у справах дітей Козятинської міської ради є зокрема, реалізація на території територіальної громади державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; визначення пріоритетних напрямів поліпшення становища дітей у територіальній громаді, їх соціального захисту, сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку; організація і проведення разом з виконавчими органами міської ради, уповноваженими підрозділами органів Національної поліції заходів щодо соціального захисту дітей, виявлення причин, що зумовлюють дитячу бездоглядність і безпритульність, запобігання вчиненню дітьми правопорушень, підготовка за участю виконавчих органів міської, районної у місті ради документів для звернення органу опіки та піклування до суду про позбавлення, відібрання дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав, здійснення у межах компетенції контролю за дотриманням законодавства з питань соціального захисту дітей і запобігання вчиненню ними правопорушень, у тому числі щодо умов утримання та виховання, підготовка висновків і звітів про стан виховання, утримання розвитку дітей у сім`ях опікунів, піклувальників, прийомних сім`ях та дитячих будинках сімейного типу, усиновлених дітей. Відповідно до посадової інструкції начальника служби у справах дітей Козятинської міської ради від 15.08.2022, начальник служби у справах дітей Козятинської міської ради в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами Верховної Ради, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами відповідного Міністерства України, служби у справах дітей обласної державної адміністрації, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, рішеннями міської ради, розпорядженнями та дорученнями міського голови, Положенням про службу у справах дітей та цією посадовою інструкцією. Начальник служби у справах дітей безпосередньо підпорядковується міському голові. Основними завданнями та обов`язками начальника служби у справах дітей є зокрема, здійснення керівництва за діяльністю служби, несення персональної відповідальності за виконання покладених на нього завдань, координація взаємодії служби у справах дітей з структурними підрозділами міської ради, правоохоронними органами, а також з підприємствами, установами, організаціями, об`єднаннями громадян у питаннях вирішення проблем дітей, забезпечення розгляду звернень громадян відповідно до законів України, ведення контролю за вхідною та вихідною документацією, контроль стану трудової та виконавської дисципліни у службі. Відповідно до розділу 4 Положення, начальник служби несе відповідальність за: дотримання вимог статей 4,8, 12, 13 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, та антикорупційного законодавства; неякісне або несвоєчасне виконання посадових обов`язків; невиконання внутрішнього трудового розпорядку міської ради; бездіяльність. Отже, з урахуванням викладених положень нормативних актів та змісту посадових обов`язків, начальник служби у справах дітей Козятинської міської ради здійснює повноваження, що мають організаційно-розпорядчий та координуючий характер. Зокрема, до його компетенції належить забезпечення належної організації роботи служби, планування та контроль за виконанням покладених завдань, координація діяльності працівників служби, а також взаємодія з органами державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронними органами, установами освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення та іншими суб`єктами, діяльність яких пов`язана із захистом прав і законних інтересів дітей. Начальник служби виступає посадовою особою, відповідальною за реалізацію державної політики у сфері охорони дитинства на території громади, та зобов`язаний забезпечувати виконання вимог законодавства у межах своєї компетенції, вживати заходів щодо виявлення, усунення причин і умов, що можуть сприяти порушенню прав дітей або вчиненню ними правопорушень. Крім того, начальник служби несе персональну відповідальність за результати діяльності служби, своєчасність та повноту розгляду звернень громадян і запитів органів влади, у тому числі правоохоронних, а також за належне ведення службової документації та дотримання трудової дисципліни у підрозділі. Таким чином, начальник служби у справах дітей Козятинської міської ради є ключовою посадовою особою у системі органів місцевого самоврядування, відповідальною за реалізацію соціальної функції держави щодо захисту прав дітей, та покликаний забезпечити ефективну координацію між усіма суб`єктами, залученими до цієї роботи, у межах визначених законом повноважень. Судом встановлено, що упродовж 2023 - 2024 років до Козятинської міської ради неодноразово надходили повідомлення від ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області щодо ситуації в сім`ї Бабійчуків та необхідності проведення профілактичної роботи із неповнолітнім ОСОБА_3 , який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, є засудженим до кримінальної відповідальності, а також мав спробу самогубства. Незважаючи на те, що зазначені повідомлення стосувалися питань, які безпосередньо належать до компетенції служби у справах дітей, доказів своєчасного реагування або направлення відповідей до поліції матеріали справи не містять. Водночас, відсутність відповідей підтверджується листом поліції від 26.06.2024 №8689/219, у якому прямо зазначено, що протягом 2023 2024 років від служби жодної інформації у відповідь не надходило. На вимогу міського голови від 29.07.2024 позивачеві було надано можливість подати письмові пояснення щодо зазначених фактів, однак, як установлено судом, відповідних пояснень до міської ради він не подав, що фактично свідчить про невиконання обов`язку працівника щодо сприяння роботодавцю у з`ясуванні обставин можливого дисциплінарного проступку. За таких обставин колегія суддів погоджується із тим, що факт неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, зокрема у частині організації належного реагування служби на звернення правоохоронних органів, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи. Посилання апелянта на відсутність службового розслідування як на підставу для визнання розпорядження незаконним є безпідставним, оскільки законодавством не передбачено обов`язковість проведення службового розслідування перед накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани, якщо факт порушення встановлено на підставі наявних документів та пояснень. Покликання апелянта на недотримання відповідачем норм трудового законодавства України при притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки апелянт вважає, що догану йому оголошено з порушенням місячного строку з дня виявлення проступку, що суперечить вимогам статті 148 Кодексу законів про працю України. Відповідно до вимог згадуваної норми законодавець приписує застосовувати дисциплінарне стягнення безпосередньо за виявленням порушень трудової дисципліни. Однак цей припис законодавець залишив як загальне положення, суворо обмеживши строк застосування стягнення одним місяцем з дня виявлення проступку. До цього місяця не зараховується час звільнення працівника з роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням працівника у відпустці. Разом із тим слід враховувати, що стаття 148 КЗпП передбачає обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника. Відповідно частини 1 статті 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Колегія суддів зазначає, що 04.07.2024 до Козятинської міської ради надійшло повідомлення ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області №8689/219 від 26.06.2024, в якому зазначено, що протягом 2023-2024 років ВП №2 було надіслано повідомлення до міської ради про події за участі ОСОБА_3 з метою уникнення та недопущення в подальшому дитячого травмування та бездоглядності, однак жодної відповіді в рамках взаємного інформування, до поліції не надходило. Тому просили повідомити про пророблену роботу та направити підтверджуючі матеріали. Козятинською міською радою запропоновано начальнику служби у справах дітей Козятинської міської ради Пахольчуку В.О. у 10-денний строк надати пояснення щодо питань порушених ВП №2 Хмільницького РВП ГУ Національної поліції у Вінницькій області. Повідомлення щодо надання пояснень отримано ОСОБА_1 12.08.2024. Однак, як зазначено відповідачем, та не заперечується позивачем, пояснень щодо неналежного виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 не надано. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що днем виявлення дисциплінарного проступку є 22.08.2024 (з урахуванням 10-денного строку, протягом якого позивач міг надати пояснення). До дисциплінарної відповідальності позивача притягнено 26.08.2024 розпорядженням міського голови №213-к, тобто в межах місячного строку, що визначений статтею 148 КЗпП України. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.