Постанова 4856 № 600/5338/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/5338/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 01 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. , за участю: секретаря судового засідання: Роїк Т. С., представників відповідача - Ткаченко К.В., Агатія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4652/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 364179,36 грн, в тому числі 344932,46 грн - основний платіж, 19246,90 грн - штрафні (фінансові) санкції; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4657/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 30347,83 грн, з яких 28743,92 грн - основний платіж, 1603,91 грн - штрафні (фінансові) санкції; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4665/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 134685,00 грн, в тому числі 107748,00 грн - основний платіж, 26937,00 грн - штрафні (фінансові) санкції; - визнати протиправним та скасувати вимогу від 07.05.2024 №Ф-00000/4661/Ж10/24-13-24-04 щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 332245,64 грн; - визнати протиправним та скасувати рішення від 07.05.2024 №00000/4663/Ж10/24-13-24-04 щодо застосування штрафних санкцій по єдиному внеску в розмірі 16540,86 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4652/Ж10/24-13-24-04, №00000/4657/Ж10/24-13-24-04, №Ф-00000/4661/Ж10/24-13-24-04 та №00000/4663/Ж10/24-13-24-04. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом відзначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Позивач в судове засідання не з`явився, подавши заяву про здійснення розгляду справи без його участі. Відтак, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів встановила наступне. Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності згідно КВЕД 49.39: інший пасажирський наземний транспорт. На підставі наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області №302-п від 28.02.2024, направлень №712/Ж3/24-13-24-04, №713/Ж3/24-13-24-04 та №714/Ж3/24-13-24-04 від 12.03.2024, виданих ГУ ДПС у Чернівецькій області, посадовими особами відповідача, відповідно плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних, товарів за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2022, за результатами якої 08.04.2024 складено акт перевірки №3741/Ж5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 . Під час перевірки виявлені наступні порушення, в тому числі: - пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст 164, п.177.1 п.177.2, пп.177.4.1, 177.4.2, пп.177.4.4, п.174.4 ст.177 Податкового кодексу України за результатами документальної планової виїзної перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності встановлено заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 344932,46 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 занижено у сумі 76987,58 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 занижено у сумі 101386,06 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 занижено у сумі 157 946,03 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 занижено у сумі 8612,79 грн; - пп.1.2, 1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом №71-111 Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 не нараховано та не утримано військовий збір за результатами річного декларування з оподатковуваного (чистого доходу) за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 на загальну суму 28743,92 грн, а саме за періоди з 01.07.2019 по 31.12.2019 у сумі 6415,63 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у сумі 8448,84 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 13161,72 грн та з 01.01.2022 по 31.03.2022 у сумі 717,73 грн; - п.2 ст.7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 , занижено єдиний внесок за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 в загальній сумі 332245,64 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 в сумі 32901,72 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 116399,10 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 175927,00 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 у сумі 7017,82 грн. Внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 в сумі 332245,64 грн; - п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.189.1 ст.189 та п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено: заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 107748,00 грн, в тому числі: за квітень 2021 року 330,00 грн; за жовтень 2021 року 1030,00 грн; за лютий 2022 року 40525,00 гр; за березень 2022 року 65863,00 грн; - п.44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, а саме: платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не в повному обсязі представлено для проведення перевірки первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, про що складено акт від 26.03.2024 №243/Ж6/24-13-24-04/2888307270; - п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.177.8 ст.І77, пп.176.2.а) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не перераховано до бюджету військовий збір в загальній сумі 18709,30 грн. 22.04.2024 позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області факти наведені в запереченні визнано такими, що не спростовують висновків перевірки, а відтак акт перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення. На підставі виявлених порушень, відповідачем 07.05.2024 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №00000/4652/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 364179,36 грн, в тому числі за основним платежем на суму 344932,46 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 19246,90 грн; №00000/4657/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 30347,83 грн, в тому числі за основним платежем 28743,92 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1603,91 грн; №00000/4665/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 134685,00 грн, в тому числі за основниим платежем 107748,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 26937,00 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000/4661/Ж10/24-13-24-04 на загальну суму 332245,64 грн; рішення №00000/4663/Ж10/24-13-24-04 щодо застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16540,86 грн. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Розглянувши вказану скаргу, Державна податкова служба України 01.08.2024 прийняла рішення №23445/6/99-00-06-01-03-06, яким залишила без змін податкові повідомлення рішення від 07.05.2024, а скаргу без задоволення. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі в редакції на час досліджуваних податковим органом господарських операцій). Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно з п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до пп.62.1.2 п.62.2 ст.62 ПК України. Податковий контроль відповідно до пп.62.1.3 п.62.2 ст.62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. За змістом абз.1 п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Наразі, предметом оскарження в межах даної справи є податкові повідомлення рішення, винесенні контролюючим органом за результатом проведення документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача. Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4652/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, судова колегія зазначає наступне. За результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1 п.177.2, пп.177.4.1, п.п.177.4.2, пп.177.4.4, п.174.4 ст.177 ПК України, а саме заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 344932,46 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 в сумі 76987,58 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 101386,06 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 157946,03 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 в сумі 8612,79 грн. Перевіркою встановлено, що позивачем занижено показники у колонці 4 додатку Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 "сума одержаного доходу" всього на загальну суму 1511518,07 грн, в тому числі за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 занижено на 166586,07 грн та за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 занижено на 1344932,00 грн. Перевіркою правильності визначення суми загального оподатковуваного доходу за період з 01.07.2019 по 31.03.2022, відображеного позивачем в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2020 рік та 2022 рік, з даними про суми загального оподатковуваного доходу встановленими в ході перевірки, встановлено його заниження за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на суму 166586,07 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 на суму 1344932,00 грн. Також, в акті перевірки зафіксовано, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених витрат, з даними про суми витрат, визначених в ході перевірки, встановлено розбіжність задекларованих показників додатку ф2 Декларацій про майновий стан та доходи за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 на загальну суму в розмірі 404743,37 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 завищено на 427708,77 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 завищено на 396669,82 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 завищено на 877447,97 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 занижено на суму 1297083,19 грн. Таким чином, зазначене вище призвело до завищення витрат за період з 01.07.2019 по 31.12.2021 на загальну суму в розмірі 1701856,56 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 завищено на 427708,77 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 завищено на 396699,82 грн та за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 завищено на суму 877447,97 грн, а також до заниження витрат за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 у загальній сумі 1297083,19 грн. Як достеменно встановлено судом першої інстанції, позивач задекларував до складу витрат за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 операції з придбання палива дизельного, автомобільних аксесуарів (шини, акумулятори, гальмівну рідину тощо) на загальну суму 18400905,07 грн. Відповідачем у складі витрат позивача не враховано вартість дизельного палива, яке було отримано позивачем на території російської федерації при виконанні рейсу Чернівці-Краснодар за період ІІ півріччя 2019 року, І кварталу 2020 року, червень грудень 2021 року та І кварталу 2022 року, яке придбано позивачем за договором №ІК5229 від 08.08.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркард" (далі Компанія). За березень 2022 року не взято до уваги також вартість дизпалива придбаного на заправках ОККО на суму 119494,61 грн, розрахунки за які проводились карткою-ключем до розрахункового рахунку та вартість дизпалива придбаного в ТОВ "Лівайн торг" (код ЄДРПОУ 41449359) на суму 92430,00 грн. Як встановлено з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркард" (далі Компанія), 08.08.2019 укладено договір №ІК 5229. Відповідно до 2 розділу Договору (предмет договору) Компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок Клієнта, за винагороду придбаває в Торгових точках Товари для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів Клієнта за межами митної території України. Місце поставки Товарів знаходиться за межами митної території України. Поставка Товарів за Договором здійснюється через мережу Торгових точок на умовах EXW - Торгова точка (за умови інтерпретації термінів відповідно до міжнародних правил "Інкотермс-2010"). Компанія не здійснює жодних дій (або бездіяльності), пов`язаних із переходом прав власності на Товари від їх власників до Компанії. Право власності на Товари переходить до Клієнтів (Користувачів Карток) безпосередньо в момент здійснення операції з використанням Картки в Торговій точці. Товари, придбані Компанією за дорученням і за рахунок Клієнта за межами митної території України, Клієнт отримує та споживає за межами митної території України. Клієнт отримує Товари в Торгових точках відповідно до умов цього Договору й Додатків до нього з використанням Карток, що активовані Компанією Клієнту, а також оплачує Товари та послуги (п. 1 Додатку № 1) в порядку і на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до нього. Клієнт перераховує на банківський рахунок Компанії кошти за Товари та послуги (п. 1 Додатку № 1) у розмірі та на умовах, викладених в цьому розділі Договору та в Додатку № 1 до цього Договору. Датою платежу Клієнта за Договором є дата зарахування коштів на банківський рахунок Компанії (п. 3.1 Договору). Пунктами 3.2 та 3.3. визначено, що валюта Договору - українська гривня; валюта платежу - українська гривня. Усі розрахунки за Товари, отримані за межами митної території України, Клієнт здійснює за цінами, встановленими контрагентами (постачальниками) Компанії. Ціни на Товари визначаються у валюті Договору з відповідним контрагентом і включають збори та інші нарахування його торгової мережі. Перерахунок ціни Товару у валюту Договору (українську гривню) здійснюється за курсом купівлі Компанією відповідної валюти (з урахуванням усіх витрат, що виникають при купівлі валюти та перерахуванні її контрагенту) на дату оплати Компанією цих Товарів. Вартість отриманих Клієнтом Товарів обліковується Компанією на підставі отриманої від Торгових точок документальної та технологічної (Блоковані суми, п. 1.13. цього Договору) інформації. Первинними документами за цим Договором є Звіт комісіонера та акт (п. 3.5. цього Договору). Сторони щомісяця здійснюють приймання-передачу Товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту в наступному порядку: Компанія до десятого числа кожного місяця, наступного за Звітним, надає Клієнту акт приймання-передачі Товарів і послуг і Звіт комісіонера. Клієнт зобов`язаний підписати і повернути Компанії один підписаний оригінал акту приймання-передачі Товарів і послуг до двадцятого числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4 та 3.5 Договору). Окрім того, до вказаного договору сторонами укладено наступні додаткові угоди, які є невід`ємними частинами договору №ІК 5229 від 08.08.2019, а саме: - угоду про вартість послуг компанії та умови платежів від 08.08.2019; - угоду про активацію "партнерських" карток від 08.08.2019; - угоду про активацію "партнерських" карток від 28.08.2019. Таким чином, встановлено, що ТОВ "Інтеркард" на виконання умов вказаного договору активувало відповідачу паливні картки, за якими здійснювалась заправка автобусів в Торгових точках (заправках) на території російської федерації. Вказані обставини підтверджуються наданими Актами приймання-передачі "партнерських карток" і послуг з їх персоналізації від 08.08.2019 та угодою про активацію "партнерських" карток від 08.08.2019 та від 28.08.2019. Під час дослідження матеріалів справи, а саме щомісячних звітів ТОВ "Інтеркард", складених на виконання вищевказаного договору встановлено, що дизельне паливо придбавалося в Торгових точках (заправках) на території російської федерації із зазначенням інформації про чеки на придбання дизпалива, дати операції, адреси Торгової точки, кількості дизпалива, ціни в національній валюті України та загальної суми по чеку. Розрахунки проводилися із ТОВ "Інтеркард" відповідно до умов вищевказаного договору в валюті України на підставі рахунків фактур та щомісячних звітів. При цьому, суд першої інстанції доцільно звернув увагу на те, що інформація, яка міститься у щомісячних звітах, складена на підставі карток, які активовані відповідно до умов додаткових угод укладених відповідачем, а саме угод про активацію "партнерських" карток від 08.08.2019 та від 28.08.2019. Також, матеріалами справи підтверджується, що останнього числа місяця між ТОВ "Інтеркард" та позивачем складалися акти приймання-передач Товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків за Договором №ІК 5229 від 08.08.2019, та в подальшому ТОВ "Інтеркард" надавався звіт комісіонера за договором за місяць. Оплату за дизпаливо проведено позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Інтеркард" згідно рахунків на оплату. Перерахування коштів, підтверджується дослідженими судом першої інстанції виписками по розрахунковому рахунку позивача за 2019-2021 роки та перший квартал 2022 року, в яких наведено інформацію про платіжні доручення, та платіжними дорученнями, які підтверджують, що позивачем здійснено оплату за придбане на заправках ОККО та ТОВ "Лівайн торг" дизельне паливо. Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія враховує, що господарські операції з придбання дизельного пального підтверджуються повним і послідовним ланцюгом взаємопов`язаних документів, копії яких наявні в матеріалах справи. Зокрема: договором з ТОВ «ІНТЕРКАРД», актами приймання-передачі паливних карток, щомісячними звітами комісіонера, актами приймання-передачі товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, банківськими виписками, шляховими листами, чеками (сліпами) АЗС, а також обліковими даними щодо оприбуткування пального по рахунку 203 «Паливо» Судово-економічною експертизою. Судом першої інстанції, в результаті дослідження вищевказаних документів встановлено, що позивачем було придбано 179404,17 літра дизельного пального на загальну суму 3 295 815,04 грн. При цьому, вказані докази в своїй сукупності дозволяють простежити весь рух операції: виникнення зобов`язання, придбання пального, його обсяг, вартість, оплату і бухгалтерський облік. Саме такий доказовий ланцюг і є належною відповіддю на твердження апелянта про відсутність первинних документів. В даному випадку, суд обґрунтовано виходив із того, що суть документальної перевірки полягає у дослідженні саме первинних бухгалтерських і податкових документів, а не у механічному зіставленні підсумкових показників декларацій. Чинний Порядок оформлення результатів документальних перевірок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, вимагає, щоб факти порушень були викладені в акті перевірки чітко, об`єктивно, повною мірою та з посиланням на конкретні первинні документи, регістри бухгалтерського і податкового обліку та інші підтвердні матеріали. Натомість, у даній справі з акту перевірки неможливо встановити, за результатами дослідження яких саме первинних документів відповідач дійшов висновку про завищення витрат і заниження чистого оподатковуваного доходу. Суд першої інстанції правильно зазначив, що зміст акту зводиться переважно до узагальнених показників та посилань на податкові декларації, які самі по собі не розкривають змісту господарських операцій і не можуть бути самодостатньою підставою для донарахувань. Отже, апеляційна скарга не усуває фундаментального дефекту спірних рішень, податковий орган не надав суду апеляційної інстанції належних і достатніх доказів в підтвердження конкретного порушення, і не навів належного розрахунку, який би давав змогу перевірити правильність донарахувань. Посилання апелянта на акт від 26.03.2024 про ненадання документів не може вважатися достатнім доказом правомірності спірних рішень. Такий акт є одностороннім службовим документом самого контролюючого органу і не має наперед встановленої доказової сили. За правилами статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення, тобто показати суду не факт складання службового акту, а факт реального податкового порушення, підтверджений належними та допустимими доказами. Наявність у відповідача службового документа, складеного самим відповідачем, не підміняє собою аналізу первинних документів та не переважає їх зміст. Акт перевірки і акт про ненадання документів підлягають оцінці лише у сукупності з іншими доказами. Як встановлено судовим розглядом та не було спростовано апелянтом, фактично висновки податкового органу ґрунтуються на обставинах ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів під час проведення перевірки. В свою чергу, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку позивачем, у відповідності до приписів чинного законодавства було надано представниками позивача, як під час подання заперечення на акт перевірки, так і під час судового розгляду справи. Згідно з абзацом другим пункту 44.6 статті 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Так, судом встановлено, що позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.56 ПК України, звернувся в порядку досудового адміністративного оскарження до ГУ ДПС у Чернівецькій області із запереченнями на акт перевірки від 08.04.2024 №3741/Ж5/24-13-24-04/2888307270 та надав відповідний пакет документів. Разом з тим, представниками податкового органу не надано належних і достатніх доказів вчинення дій стосовно дослідження первинних документів, які були подані позивачем. Відтак, визначені позивачем суми витрат та доходів, є обґрунтованими та належним чином підтвердженими, первинними документами. Натомість, інформація наявна в акті перевірки містить лише загальні показники та суми відхилення. В акті перевірки відсутнє логічне та достатнє обґрунтування виявлених сум завищення витрат та заниження об`єкта оподаткування. Враховуючи наведене вище в сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4652/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 364179,36 грн, в тому числі 344932,46 грн - основний платіж 19246,90 грн - штрафні (фінансові) санкції. Стосовно доводів апелянта про висновок судово-економічної експертизи № 42 від 23.07.2025, як неналежного доказу у даній справі, судова колегія відзначає наступне. В даному випадку, апелянт переважно відзначає про час подання висновку. Однак, цей аргумент, на переконання суду апеляційної інстанції, не зачіпає суті рішення суду першої інстанції і не спростовує встановлених ним обставин. По-перше, висновок експерта не був і не міг бути єдиною підставою для задоволення позову. Суд прямо зазначив, що оцінює його разом з іншими доказами за правилами статті 90 КАС України. Отже, твердження апелянта про нібито вирішальність одного єдиного доказу не відповідає самому тексту оскаржуваного рішення. По-друге, експерт не створив нову доказову базу, а лише за допомогою спеціальних знань проаналізував уже наявний масив первинних документів: чеки АЗС, шляхові листи, звіти комісіонера, акти приймання-передачі, рахунки та платіжні доручення. Тобто, експертний висновок не підміняв документи, а підтверджував їх бухгалтерський та економічний зміст. По-третє, сам по собі час подання висновку експерта не є підставою для його ігнорування, якщо суд прийняв цей доказ, дослідив його в судовому засіданні та оцінив у сукупності з іншими матеріалами справи. Відтак, суд першої інстанції доцільно та обгрунтовано врахував висновок судово-економічної експертизи № 42 від 23.07.2025 в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи документами при прийнятті оскаржуваного рішення. Стосовно інших доводів апелянта судова колегія відзначає, що скасування ППР з податку на доходи фізичних осіб є підставою для скасування і податкового повідомлення-рішення з військового збору, вимоги з ЄСВ та рішення про штрафні санкції з ЄСВ. Вказані нарахування не мають самостійної фактичної основи, а є похідними від висновку податкового органу про заниження чистого оподатковуваного доходу позивача. Таким чином, в розрізі встановлених обставин справи та отриманих пояснень представників сторони, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних в межах даної справи рішень ГУ ДПС у Чернівецькій області та наявність підстав для їх скасування. Так, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що остання фактично дублює зміст акту перевірки та відзиву відповідача, які вже були досліджені судом першої інстанції та отримали відповідну оцінку. В даному випадку, незгода зі здійсненою судом оцінкою доказів сама по собі не є підставою для скасування рішення. Наразі, колегія суддів констатує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. . Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.