Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/21434/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2026 р. Справа № 520/21434/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 01.12.25 у справі № 520/21434/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі № 520/21434/24 - скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 з 31 січня 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 31 січня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 31 січня 2024 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01 березня 2024 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2023 року по 30 січня 2024 року залишено без розгляду. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн 00 коп. 29.10.2025 представником позивача подано до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 520/21434/24 з поданням відповідачем звіту. В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання рішення суду відповідач листом від 20.10.2025 повідомив, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 31.01.2024, розмір пенсії не змінився, а з 01.03.2024 розмір пенсії складає 22696,00 грн. Представник зазначає, що індексація проводиться щорічно, наростаючим підсумком, тобто кожен коефіцієнт збільшує пенсію з урахуванням попереднього, тобто, на виконання рішення суду відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії шляхом збільшення заробітку за три попередніх роки наступним чином: з 31.01.2024 року 10846,37 * 1,197 = 12983,10 з 01.03.2024 року 12983,10 * 1,0796 = 14016,56. Таким чином розмір пенсії з 01.03.2024 року має складати: 27144,25 грн, де: 14016,56 * 4,67468 (індивідуальний коефіцієнт) * 0,41250 (коефіцієнт стажу) = 27028,21 розмір пенсії за віком. Доплата за понаднормовий стаж 116,04 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись із зазначеною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 520/21434/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач указує на те, що відповідач листом від 20.10.2025 повідомив, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 31.01.2024, розмір пенсії не змінився, а з 01.03.2024 розмір пенсії складає 22696,00 грн. Позивачу було призначено пенсію за віком у 2022 році. Для розрахунку враховано середню заробітну плату за 2019-2021 роки, яка склала 10846,37 грн. При цьому зазначає, що індексація проводиться щорічно, наростаючим підсумком, тобто кожен коефіцієнт збільшує пенсію з урахуванням попереднього, тобто, на виконання рішення суду відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії шляхом збільшення заробітку за три попередніх роки наступним чином: з 31.01.2024 року 10846,37 * 1,197 = 12983,10, з 01.03.2024 року 12983,10 * 1,0796 = 14016,56. Таким чином розмір пенсії з 01.03.2024 року має складати: 27144,25 грн, де: 14016,56 * 4,67468 (індивідуальний коефіцієнт) * 0,41250 (коефіцієнт стажу) = 27028,21 розмір пенсії за віком. Доплата за понаднормовий стаж 116,04 грн. Проте, відповідач протиправно, усупереч нормам діючого законодавства, з 01.03.2025 повертається до середнього заробітку в сумі 10846,37. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 520/21434/24 набрала законної сили. На виконання вказаного рішення відповідачем проведено індексацію пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, що підтверджується наявними протоколами в матеріалах справи. Разом із тим позивачем указано, що індексація проводиться щорічно, наростаючим підсумком, тобто кожен коефіцієнт збільшує пенсію з урахуванням попереднього, тобто, на виконання рішення суду відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії шляхом збільшення заробітку за три попередніх роки наступним чином: з 31.01.2024 року 10846,37 * 1,197 = 12983,10, з 01.03.2024 року 12983,10 * 1,0796 = 14016,56. Таким чином розмір пенсії з 01.03.2024 року має складати: 27144,25 грн, де: 14016,56 * 4,67468 (індивідуальний коефіцієнт) * 0,41250 (коефіцієнт стажу) = 27028,21 розмір пенсії за віком. Доплата за понаднормовий стаж 116,04 грн. Проте, відповідач протиправно, всупереч нормам діючого законодавства, з 01.03.2025 повертається до середнього заробітку в сумі 10846,37. Вказані обставини, на переконання позивача, свідчать про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивача, суд першої інстанції виходив із того, що підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі немає. Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Згідно з ч. 2, 3 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження. Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі 160/5259/20. Як убачається з матеріалів справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 520/21434/24, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 31 січня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 31 січня 2024 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року. На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 520/21434/24 відповідачем проведено індексацію пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, що підтверджується наявними протоколами в матеріалах справи. Звертаючись до суду з указаною заявою, представник позивача зазначив, що відповідач листом від 20.10.2025 повідомив, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 31.01.2024, розмір пенсії не змінився, а з 01.03.2024 розмір пенсії складає 22696,00 грн. Представник зазначає, що індексація проводиться щорічно, наростаючим підсумком, тобто кожен коефіцієнт збільшує пенсію з урахуванням попереднього, тобто, на виконання рішення суду відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії шляхом збільшення заробітку за три попередніх роки наступним чином: з 31.01.2024 року 10846,37 * 1,197 = 12983,10 з 01.03.2024 року 12983,10 * 1,0796 = 14016,56. Таким чином розмір пенсії з 01.03.2024 року має складати: 27144,25 грн, де: 14016,56 * 4,67468 (індивідуальний коефіцієнт) * 0,41250 (коефіцієнт стажу) = 27028,21 розмір пенсії за віком. Доплата за понаднормовий стаж 116,04 грн. Проте суд зауважує, що предметом розгляду у справі № 520/21434/24 була правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі у 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,0796. Водночас питання розрахунку індексації пенсії, а саме: конкретний розмір пенсії з урахуванням такої індексації, як і питання щодо черговості застосування коефіцієнтів збільшення індексації пенсії, не були предметом розгляду справи № 520/21434/24. Оскільки спірні правовідносини щодо розрахунку індексації пенсії позивача, а саме: конкретний розмір пенсії з урахуванням такої індексації, не охоплюються судовим рішенням у справі № 520/21434/24 і не були предметом судового розгляду та оцінки, питання правомірності дій відповідача щодо розрахунку конкретних сум індексації не може бути вирішене в порядку статті 382 КАС України. Суд указує, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. Разом з цим зі змісту заяви представника позивача про встановлення судового контролю, як і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично не погоджується з проведеними відповідачем розрахунками індексації пенсії, тобто вважає протиправними дії відповідача щодо виконання рішення суду. Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що останні не є свідченням невиконання відповідачем судового рішення у цій справі, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання рішення суду, та здійснив розрахунок індексації пенсії. Отже, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем не було виконано судове рішення у справі № 520/21434/24 та наявні законодавчо визначені підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, підлягає застосуванню інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України. Так, відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 28 жовтня 2024 року у справі №580/2522/24. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за ст. 382 КАС України за виконанням рішення у цій справі. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 520/21434/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц