Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/8812/24

Дата документу 24.03.2026 Справа № 333/8812/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/8812/24 Головуючий у І інстанції: Кулик В.Б. Провадження № 22-ц/807/524/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2026 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кочеткової І.В., Кухаря С.В., секретар: Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковтуна Владислава Ігоровича на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2024 року ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного Договору № 1222166 про надання споживчого кредиту від 08.01.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (торгова марка «SelfieCredit») (далі Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 25000 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 20.11.2023, викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://selfiecredit.com.ua/pro-nas/. Відповідно до п. 9.6. Кредитного договору, електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладенному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п. 7.1.16, 7.1.17, 7.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 08.01.2024 о 12:30:03 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором P143, надісланий на номер телефону Відповідача. Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 08.01.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". Сума кредиту за укладеним Кредитним договором, перераховується на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом. Провести верифікацію платіжної карти може здійснити виключно Відповідач. Номер телефону Відповідача, в тому числі співпадає з даними Українського бюро кредитних історій. Таким чином, виключно особа Відповідача може отримати кредит після укладення Кредитного договору 29.07.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 29/07/2024 від 29.07.2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №1222166 про надання споживчого кредиту від 08.01.2024 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, Первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 360 днів. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно п.5.4.1 Кредитного договору, Відповідач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором. Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по Кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України. Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості, що наданий Первісним кредитором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором станом на 24.04.2024 (дату переходу права вимоги до позивача) складає 151875 гривень, що складається з:- 25000 грн заборгованість за кредитом; - 126875 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 08.01.2024 року до 29.07.2024. Посилаючись на означені обставини, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 1222166 про надання споживчого кредиту від 08.01.2024 в розмірі 151875 грн та судові витрати: судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором № 1222166 про надання споживчого кредиту від 08.01.2024 в розмірі 151875 грн, 2422,40 грн сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2025 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковтуна В.І. через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить скасувати заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач кредитний договір у будь-якому вигляді, зокрема, в електронному вигляді, з позивачем не укладала та не підписувала, жодного одноразового ідентифікатора електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Жоден з документів (кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, заявка на отримання грошових коштів в кредит, правила надання грошових коштів у позику), якими позивач обґрунтовує укладення договору, у розділі реквізити сторін документів не містить електронним даних про накладення і підписання цих підписом відсутня комбінація букв та цифр одноразовим ідентифікатором, що може підтвердити факт підписання відповідачкою цих документів. Так само відсутнє власноручне проставлення підпису сторонами на договорі. Оскільки скріплення за допомогою ЕЦП (одноразового ідентифікатора) всіх вищеперерахованих документів з боку відповідача не відбулось, договір з додатками в розумінні законодавства України є неукладеним. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заперечує проти її задоволення, оскаржуване рішення просить залишити без змін. Також просить розглянути справу за відсутності представника товариства. Зокрема, товариство зазначає, що відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п. 7.1.16, 7.1.17, 7.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 08.01.2024 року о 12:30:03 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором P143, надісланий на номер телефону Відповідача. Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 08.01.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Розмір денної процентної ставки відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки розрахована станом на дату його укладення. Стягнення нарахованих процентів за користування кредитом за Кредитним договором здійснюється за період строку дії Кредитного договору, штрафні санкції не нараховані та не стягуються. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки. У своїй відповіді на відзив ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковтуна В.І. зазначає, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду відповідачці, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів». Розмір нарахованих процентів навіть за весь період кредитування перевищує більше ніж в 4 рази розмір основної заборгованості. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Ковтун В.І. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та відмові в задоволенні позову. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2 а.с. 35, 37). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Повністю задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 1222166 від 08.01.2024, встановлено факт отримання нею коштів за договором кредиту та факт їх неповернення, сплати процентів та штрафних санкцій у розмірі та в строки встановлені договором, а також те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за кредитом. Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотного у суду відсутні. Колегія суддів у цілому погоджується з висновком суду про укладення договору, однак, вважає, що в цій справі доцільно зменшити розмір процентів, належних до стягнення з ОСОБА_1 . Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 08.01.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладеий Договір № 1222166 про надання споживчого кредиту ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладеий Договір № 1222166 про надання споживчого кредиту шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К291 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 9-12). На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25000 грн, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних), з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 10 днів. ТОВ «Селфі Кредит» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 25000 грн. На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано лист від ТОВ «Пейтек Україна», в якому вказано, що 08.01.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 в сумі 25000 грн. (а.с. 42, зворот). Натомість, ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість, відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1222166 від 08.01.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24.04.2024 в розмірі 151875,00 грн, що складається з: 25000 грн заборгованість за кредитом; 126875 грн заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 15-18). Відповідно до повідомлення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 05.04.2025, наданого на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 08.01.2024 до 13.01.2024: НОМЕР_4 . Також з виписки за договором № б/н за період 08.01.2024 13.01.2024 встановлено, що 08.01.2024 зараховано переказ на картку ОСОБА_1 у розмірі 25000 грн. 29.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 29/07/2024, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» за плату належні права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, тим самим ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» стає новим кредитором (а.с. 34-41). Згідно з підписаним та скріпленим печатками Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/07/2024 від 29.07.2024, ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 151875 грн, що складається з: заборгованість за кредитом 25000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 126875 грн, яку ОСОБА_1 новому кредитору також не сплатила і яку позивач вимагає стягнути в судовому порядку (а.с. 42). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожний електронний правочин вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, правильно оцінивши надані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір № 1222166 від 08.01.2024про надання споживчого кредиту в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У вказаному договорі сторони погодили розмір позики, грошову одиницю, в якій її надано, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 на укладення договору у електронній формі. Тобто, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором № 1533430 від 08.01.2024. ТОВ «Селфі Кредит» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 1533430 від 08.01.2024, надавши ОСОБА_1 кредит в сумі 25000 гривень. Натомість позичальник неналежним чином виконувала свої зобов`язання, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо не доведення позивачем факту підписання ОСОБА_1 споживчого кредиту, отримання нею кредитних коштів та безпідставності нарахування процентів за користування кредитними коштами з огляду на те, що підписавши договір про споживчий кредит № 1533430 від 08.01.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчила у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування, зокрема сумою кредиту 25000 грн, заявленим строком користування кредитом, нарахованими процентами за користування кредитом. Зі змісту Договору № 1533430 від 08.01.2024 встановлено, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, його підписано одноразовимідентифікатором «К291», а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін. Колегія суддів зауважує, що вказаний договір містить паспортні дані відповідача, її номер телефону, електронну адресу. Договір позики № 1533430 від 08.01.2024 підписаний відповідачем електронним підписом 08.01.2024 о 12:30 год шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «К291», відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 12). Наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Доводи апеляційної скарги про те, що підпис договору одноразовим ідентифікатором не є доказом укладання договору колегія суддів не приймає, оскільки вони ґрунтуються на помилковому трактуванні відповідачем норм законодавства у сфері електронного підпису. Відповідно до пункту 2.1. Договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх зарахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 444111XXXXXX0124. У графі договору «споживач» зазначені дані відповідача, її РНОКПП, серія та номер паспорта, адреса проживання, номер телефону, адреса електронної пошти (а.с. 12) Листом ТОВ «Пейтек Україна», а також повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 05.04.2025 підтверджено, що 08.01.2024 ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало на картку № НОМЕР_2 , номер якої надано йому ОСОБА_1 та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 25000 грн (а.с. 42, зворот, 94-96). Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить матеріали справи не містять. Натомість з повідомлення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 05.04.2025, наданого на запит суду, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 08.01.2024 до 13.01.2024: НОМЕР_4 . З наданої банком виписки за договором № б/н за період 08.01.2024 13.01.2024 встановлено, що 08.01.2024 зараховано переказ на картку ОСОБА_1 у розмірі 25000 грн. Доказів, що вказаний у договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, сторони не надали, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 не могла би отримати кредитні кошти. Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_2 , які стосуються підписання кредитного договору, в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 , заперечуючи проти укладення договору та отримання коштів не надала суду ні виписки з її рахунків у банківських установах, зокрема, рахунку № НОМЕР_2 , який вона зазначила у договорі, як номер особистого платіжного засобу, ні інших даних на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За положеннями статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: - зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; - не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення. Зважаючи на наведені норми Закону «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Отже, первісний кредитор виконав свої зобов`язання перед відповідачем за договором № 1533430 від 08.01.2024, надавши їй кредит в сумі 25000 грн відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, станом на день розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за Договором не надано. Апеляційний суд зауважує, що в разі якщо кредиторами виступають банки-емітенти, то вони зобов`язані надати виписку про рух коштів по рахунку, оскільки є тримачами відповідної інформації, однак у цій справі ні ТОВ «Селфі Кредит», ні ТОВ «ФК «Укрглобалфінанс» не є банківськими установами, а мають статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем докази перерахування коштів є належними та допустимим доказами у справі. Колегія суддів наголошує, що за встановлених обставин, укладення між ТОВ «Селфі Кредит», правонаступником якого є позивач, та відповідачем кредитного договору в електронній формі, за умови, що відповідач заперечує отримання коштів, чи суму заборгованості, то саме вона мала би надати докази на спростування тверджень позивача, адже обов`язок доказування передбачає не тільки обов`язок позивача довести свої вимоги, але й обов`язок відповідача спростувати такі вимоги. Однак такого спростування ОСОБА_1 не надала, як і доказів повернення коштів. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Наявними в матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача. Отже, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «Укрглобалфінанс». Однак, колегія суддів не погоджується з розміром процентів, заявлених до стягнення з ОСОБА_1 з огляду на таке. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач фінансових послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту. Колегія суддів зауважує, що надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Селфі Кредит», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання товариством додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у Договорі, що підписаному відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів). Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1222166 від 08.01.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 24.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 151875 грн, що складається з: 25000 грн заборгованості за кредитом; 126875 грн заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 15-18). Тобто, сума заборгованості за відсотками у п`ять разів перевищує суму кредиту, що є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Враховуючи вказані вище обставини, а також принципи розумності, справедливості й пропорційності, колегія суддів вважає, що розмір процентів, підлягає зменшенню та встановленню в сумі, що дорівнює половині суми заборгованості, а саме: 25000 грн * 50 % = 12500 грн. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковтуна В.І., скасувати заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором № 1222166 про надання споживчого кредиту від 08.01.2024 в розмірі 37500 грн, з яких: 25000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12500 грн заборгованість за відсотками. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи (ч.1). В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22). В обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, позивач надав суду копію договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, укладеного ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та адвокатом Руденком К.В., довіреність від 26.02.2024, копію акту приймання-передачі наданих послуг № 4, Витяг з реєстру № 1 до Акту приймання-передачі надання послуг № 4 до договору № 02/08/2024 Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що заявлені стороною позивача суми є надмірними та не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню, необхідно зменшити. Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, апеляційний суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог, що складає 24,69 % від заявленої ціни позову, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, що є малозначною, виходячи із засад розумності та справедливості, доходить висновку про доцільність відшкодування позивачу таких витрат у загальному розмірі 1000 грн. На думку колегії суддів, стягнення витрат на правову допомогу в такому розмірі забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат. В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с 51), за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 3633,60 грн судового збору (т. 2 а.с. 4). Отже, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (24,69 %) та вимог апеляційної скарги (75,31%), ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 598,09 грн, ОСОБА_1 в розмірі 2736,46 грн. Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, розмір судового збору, що належить стягнути з ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_1 складає 2138,37 грн (2736,46 грн 598,09 грн). Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковтуна Владислава Ігоровича задовольнити частково. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором № 1222166 про надання споживчого кредиту від 08 січня 2024 року в розмірі 37500 (тридцять сім тисяч п`ятсот) гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2138 (дві тисячі сто тридцять вісім) гривень 37 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 01 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: