Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2117/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2026 рокуЛьвівСправа №500/2117/25 пров. №А/857/28686/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, суддя у І інстанції Подлісна І.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення 17 червня 2025 року, ВСТАНОВИВ : 11.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області) №332/03-16 №192450005184 від 02.04.2025 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу» згідно із заявою від 26.03.2025; - зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 26 березня 2025 року та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії з 26.03.2025, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідках рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області) від 13.03.2025 за №0503-07-42 та від 12.03.2025 за №0503-07-43. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №500/2117/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено. Задовольняючи позов, першої інстанції виходив із того, що період 7 років 9 місяців 14 днів проходження служби позивача в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII. При цьому зарахування періодів з 19.07.2002 по 30.12.2005 (3 роки 5 місяців 11 днів) та з 03.01.2006 по 01.05.2016 (10 років 3 місяці 28 днів) до стажу державної служби позивача визнаються відповідачем. А отже, станом на день набрання чинності Закону України Про державну службу «Про державну службу» №889- VIII стаж державної служби позивача становить 22 роки 06 місяців 25 днів. Таким чином суд вважав, що станом на 01.05.2016 позивач перебував на державній службі та мав необхідний стаж 10 років, досягнув передбаченого віку 62 років для переведення його на пенсію відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке у своїй скарзі просило скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до стажу державної служби позивачу можливо зарахувати період роботи на посадах заступника керівника апарату начальника відділу апаратної і кадрової роботи районної державної адміністрації з 19.07.2002 по 30.12.2005, заступника начальника управління начальника відділу надходження доходів в управління Пенсійного фонду України Кременецького району Тернопільської області з 01.01.2006 по 01.05.2016 (записи № 30-38 трудової книжки НОМЕР_1 ). До стажу державного службовця не враховано період роботи з 04.10.1993 по 18.07.2002 старшим державним податковим ревізором інспектором відділу аудиту юридичних осіб, головним державним податковим інспектором-ревізором, начальником відділу організації податкового контролю у Державній податковій інспекції Кременецької районної державної адміністрації (записи № 16-29 трудової книжки НОМЕР_1 ), оскільки посадовим особам контролюючих органів відповідно до статті 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальне звання, отже, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723. Отже, відповідач, відмовляючи у переведенні пенсії позивача, призначеної відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до норм Закону України «Про державну службу» діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003. 26.03.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про переведення його на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII. Керуючись пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі Порядок №622) та враховуючи, що позивач на момент звернення із заявою не перебував на державній службі, для обчислення розміру пенсії до заяви ним подано Довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 31 грудня 2023 року, видану ГУ ПФУ в Тернопільській області 13.03.2025 за №0503-07-42 та Довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби станом на 31 грудня 2023 року видану ГУ ПФУ в Тернопільській області 12.03.2025 за №0503-07-43. Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності структурним підрозділом органу, що призначає пенсію визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №332/03-16 №192450005184 від 02.04.2025 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року № 889-VIII з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII. Не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Статтею 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII (далі -Закон №889-VIII) визначені особливості стажу державної служби, а саме у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, в цьому випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283). Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Окрім цього, згідно з пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Відповідно до статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Згідно зі статтею 343 ПК України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу. Приписами пункту 57 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби. Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Слід також зазначити, що спеціальним законом, який визначав статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII. Цим законом визначено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу. Отже, як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ) і Закону №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів. Разом з тим, згідно з пунктом 9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі - Порядок №839), посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Тобто, наведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто, з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. З наведеного слідує, що в органах державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, які прирівнюються до відповідного рангу державного службовця. Також, Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 у справі №21-275а13 вказано, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-ХІІ, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (чинного на час роботи позивача в податковому органі) дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 (справа №586/965/16-а). Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Як слідує з трудової книжки позивача, ОСОБА_1 : 06.10.1994 згідно наказу №43-л присвоєно персональне звання інспектор податкової служби ІІІ рангу (запис №17); 30.01.1995 прийнято присягу державного службовця (запис №18); 20.03.1998 згідно наказу №7-0 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби ІІ рангу (запис №23); 18.07.2002 звільнений в зв`язку з переведенням на роботу в Кременецьку районну державну адміністрацію (запис №29). Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що період роботи позивача в органах державної податкової служби, який становить 7 років 9 місяців 14 днів, зараховується до стажу державної служби, тому дії пенсійного органу щодо відмови зарахувати до стажу державної служби позивача такий період його роботи є протиправними, та наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача вказаний період роботи. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що позивач досягнув необхідного пенсійного віку та має стаж на посаді державної служби понад 20 років, а відтак набув право на пенсію державного службовця за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у зв`язку із чим апеляційний погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області та переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Щодо позовної вимоги про урахування довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Пунктом 4 Порядку № 622 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: - посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); - розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; - у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; - матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Відповідно до пункту 5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та пунктом 4 Порядку №622: - для осіб, які на момент звернення перебувають на державній службі - пенсія обчислюється у розмірі 60% від фактичної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а до 01.01.2011 - страхові внески на державне пенсійне страхування); - для осіб, які на момент звернення не є державними службовцями - пенсія призначається у розмірі 60% заробітної плати діючого державного службовця відповідної (прирівняної) посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок. При цьому, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються у розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії; інші виплати (премії, надбавки, матеріальна допомога тощо) визначаються за вибором особи за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд, починаючи з 1 травня 2016 року. У разі відсутності такого періоду - з розрахунку виплат за травень 2016 року як повного місяця. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.09.2025 при розгляді справи №560/706/25, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору. Згідно записів трудової книжки, позивача звільнено з державної служби 24.06.2019 (запис№41), після цього він не працював на посадах державної служби. Таким чином, у нього відсутні 60 календарних місяців роботи на державній службі починаючи з 1 травня 2016 року, а отже інші виплати, крім посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років, можуть бути визначені виключно з розрахунку на травень 2016 року. Відповідно, довідки, видані у 2025 році, можуть враховуватися лише в частині посадового окладу, надбавки за ранг та вислуги років, але не у частині інших складових заробітної плати. Як слідує з матеріалів справи, довідка ГУ ПФУ в Тернопільській області від 13.03.2025 за №0503-07-42 включає в себе посадовий оклад, надбавку за ранг та вислугу років, а тому позивач має право на обчислення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням цієї довідки. За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Запорізькій області слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області при призначенні позивачу пенсії державного службовця врахувати довідку ГУ ПФУ в Тернопільській області від 12.03.2025 за №0503-07-43. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №500/2117/25 скасувати у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування (перерахунок) та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12 березня 2025 року за №0503-07-43 та в задоволенні такої вимоги відмовити. У решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар