Постанова 4856 № 240/143/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/143/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 31 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області відділу примусового виконання рішень Катерини Пономарьової від 26.12.2025 ВП №77055206 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №240/6120/24, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язано призначити з 11.03.2024 року ОСОБА_1 пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до пункту 7 частини 1 статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як вдові особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною. 03.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено про необхідність боржнику виконати рішення протягом 10 робочих днів. Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. З метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем винесено вимогу від 23.06.2025 якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській виконати рішення суду. Станом на 21.11.2025 жодної відповіді щодо виконання рішення суду Відділом не отримано. Згідно з заявою стягувача від 25.09.2025 повідомлено, що 11.09.2025 постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №240/6120/24 апеляційну скаргу ГПФУ в Житомирській області залишено без задоволення, а рішення ЖОАС від 19.09.2024 - без змін. З метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем повторно винесено вимогу від 21.11.2025 якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській виконати рішення суду. До відділу надійшла відповідь на вимогу від 21.11.2025, якою повідомлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №240/6120/24, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язане призначити з 11.02.2024 року ОСОБА_1 пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до пункту 7 частини 1 статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон) як вдові особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною. Пільги надаються громадянам за умови перебування на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 "Про реєстр осіб, які мають право т пільги" (далі - Реєстр). Держателем Реєстру є Міністерство соціальної політики. Включення особи до Реєстру здійснюється виключно на підставі особистої заяви громадянина та документів, що підтверджують право на пільги. Станом на 25.11.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні як член сім`ї загиблого ветерана війни та відповідно до статті 15 Закону користується 50- процентною знижкою плати на житлово-комунальні послуги в межах соціальних нормативів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунатьного обслуговування". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі" призначення пільг, зокрема, як вдові особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, здійснюється за заявою пільговика. Для забезпечення виконання рішення Головним управління неодноразово повідомлялось ОСОБА_1 щодо необхідності звернення до уповноваженого органу (листи від 11.03.2024р. № 7031-4671/К-02/8-0600/24, від 03.01.2025р. № 279-30489/К- 02/8-0600/25 та від 25.11.2025р. № 0600-0402-8/104354). Станом на 25.11.2025 звернень про внесення змін до Реєстру та заяви на призначення пільг на житлово-комунальні послуги як вдові особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, до Головного управління від ОСОБА_1 не надходило. Інформація про виконання рішення суду Головним управлінням буде повідомлена додатково, оскільки виконання Рішення можливе після подання ОСОБА_1 відповідних заяв про внесення змін до Реєстру, а саме внесення інформації про неї як про вдову особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, та заяви на призначення пільг відповідно до пункту 7 частини 1 статті 16 Закону. До відділу надійшла заява стягувача від 12.12.2025, про те, що їй стало відомо, що 06.12.2025 пенсійним фондом сформована заява про призначення їй субсидії, але станом на 26.12.2025 рішення суду залишається невиконаним без поважних причин. На підставі викладеного, 26.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин судового рішення. Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконано рішення суду від 19 вересня 2024 року у справі №240/6120/24 в повному обсязі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII) та п. 1 та 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, відповідно, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII) та за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII). Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У свою чергу, ст.75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст. 75 Закону №1404-VIII). Отже накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII. Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Дані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №360/3573/20. Спірною постановою на позивача накладено штраф за невиконання без поважних причин судового рішення від 19 вересня 2024 року у справі №240/6120/24, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язано призначити з 11.03.2024 ОСОБА_1 пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до пункту 7 частини 1 статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як вдові особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною. На вимогу державного виконавця відповідач листом від 25.11.2025 повідомив, що інформація про виконання рішення суду Головним управлінням буде повідомлена додатково, оскільки виконання рішення можливе після подання ОСОБА_1 відповідних заяв про внесення змін до Реєстру, а саме внесення інформації про неї як про вдову особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, та заяви на призначення пільг відповідно до пункту 7 частини 1 статті 16 Закону. Тобто, рішення суду виконано не було. Доводи апеляційної скарги про те, що виконання судового рішення було неможливим без подання стягувачем відповідної заяви про внесення відомостей до Реєстру осіб, які мають право на пільги, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Судовим рішенням, що набрало законної сили, на відповідача покладено обов`язок призначити пільги конкретній особі з визначеної дати, при цьому таке рішення не містить застережень щодо необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку стягувача як передумови його виконання. Отже, обов`язок щодо організації та забезпечення виконання рішення суду покладається виключно на боржника як суб`єкта владних повноважень. Посилання апелянта на вимоги підзаконних нормативно-правових актів щодо необхідності подання особою заяви не можуть бути підставою для невиконання судового рішення, оскільки такі акти не можуть звужувати зміст та обсяг обов`язків, визначених судовим рішенням, що є обов`язковим до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України. Наявність певних процедурних механізмів реалізації права на пільги не звільняє відповідача від обов`язку вжити всіх передбачених законом заходів для реального та повного виконання судового рішення. Крім того, відповідачем не доведено, що відсутність відповідної заяви стягувача об`єктивно унеможливлювала виконання рішення суду, а також не надано належних і допустимих доказів вжиття всіх залежних від нього заходів, спрямованих на його виконання, у тому числі щодо ініціювання внесення необхідних відомостей до відповідного Реєстру або взаємодії з іншими уповноваженими органами. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до перекладення обов`язку з виконання судового рішення на стягувача, що є неприпустимим, а тому не свідчать про наявність поважних причин його невиконання та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконано рішення суду від 19 вересня 2024 року у справі №240/6120/24 в повному обсязі, то відповідач правомірно виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 272, 328, 329 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.