Постанова 4855 № 580/2706/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2706/25 Суддя першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Файдюка В.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області), в якому просив: - визнати протиправним рішення ГУ ПФ в Черкаській області №233050004983 від 13.09.2024 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків від суддівської винагороди; - зобов`язати ГУ ПФ в Черкаській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 визначивши щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 56 відсотків від суддівської винагороди у сумі 120 780 грн, вказаної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 14.11.2023 №04-2113/23, за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, та виплатити різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 адміністративний позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи рішення №233050004983 від 13.09.2024, не врахував, що право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 відсотків від суддівської винагороди визначене у ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та підтверджене судовими рішеннями у справах №580/3678/21 та №580/9748/24, які набрали законної сили та підлягають виконанню всіма органами державної влади на території України. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні заяви. Свою позицію обґрунтовує тим, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що всупереч доводів апелянта, предметом позову був не розмір суддівської винагороди, з якого визначався розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а розмір відсотку, який повинен застосовуватись. При цьому підкреслює, що правильність обчислення розміру суддівської винагороди, з якого обчислюється довічне грошове утримання судді у відставці, не була предметом розгляду цієї справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 31.03.2026. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, рішенням Вищої ради правосуддя №771/0/15-21 від 06.04.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до рішення ГУ ПФ в Черкаській області №233050004983 від 11.05.2021 ОСОБА_1 було призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% від розміру суддівської винагороди. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 у справі №580/3678/21, яке змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022, визнано протиправним рішення відповідача №233050004983 від 11.05.2021 щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди з 17.04.2021 та зобов`язано ГУ ПФ в Черкаській області призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 56% від розміру суддівської винагороди, за 3 роки понад 20 років роботи на посаді судді та виплатити різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 17.04.2021. Рішенням ГУ ПФ в Черкаській області №233050004983 від 11.01.2023 про перерахунок пенсії встановлено загальний процент довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди - 56%. 14.11.2023 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області на виконання рішення суду у справі №580/2853/23 позивачу видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-2113/23. Указана довідка видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, про те, що станом на 01.01.2023 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 120 780 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №580/12630/23 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 в абзаці третьому резолютивної частини - змінено та викладено у наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року, виходячи з розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14.11.2023 року №04-2113/23, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області та виплатити різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці». Рішенням ГУ ПФ в Черкаській області від 13.09.2024 №233050004983 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2023, виходячи з суддівської винагороди в розмірі 120 780 гривень, проте щомісячне довічне грошове утримання позивача визначене у розмірі 50 відсотків від суддівської винагороди. Вважаючи протиправними дії ГУ ПФ в Черкаській області щодо застосування 50% від суддівської винагороди при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Також у цій правовій нормі зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII). Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, частиною другою цієї правової норми закріплено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п`ятою цієї ж правової норми передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі за Конституційним Поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнаний неконституційним. Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, починаючи з 19.02.2020 в законодавстві України відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII. Враховуючи наведене, на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII. Суд апеляційної інстанції зауважує, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу. У свою чергу, частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України неконституційною. Зокрема, згідно з висновком Конституційного Суду України, викладеного у пункті 16 Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Як правильно встановлено судом першої інстанції, здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, відповідач обрахував його розмір на рівні 50% розміру суддівської винагороди відповідного працюючого судді. Водночас, колегія суддів підкреслює, що обставини, які стосуються наявного у позивача стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, не потребують доказування у межах розгляду цієї справи, адже вони встановлені рішеннями судів у справах №580/3678/21 та №580/9748/24, які набрали законної сили та підтвердити право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% суддівської винагороди, що безпідставно не було враховано відповідачем при прийнятті рішення від 13.09.2024 №233050004983. Таким чином, колегія суддів вважає дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до 50% суддівської винагороди, а також щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% від суддівської винагороди протиправними, а відтак позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Щодо посилання апелянта на те, що судом не було враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24 (постанова від 24.04.2025), за якою прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді складає саме 2 102 грн згідно з відповідними законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, колегія суддів зазначає, що спірним у цій справі є не питання правомірності обчислення розміру суддівської винагороди для розрахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, а питання правомірності зменшення судді у відставці відсоткового відношення щомісячного довічного грошового утримання до суддівської винагороди. Відтак згадана позиція Великої Палати Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин. Судовою колегією враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини першої статті 263, пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.