Постанова 4855 № 620/8959/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/8959/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 та просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 230 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2025 року у задоволені позову відмовлено повністю. Суд виснував, що відповідачем правомірно при розрахунку компенсації за всі невикористані позивачем дні відпустки не враховано в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яку перед звільненням, 16 лютого 2024 року, позивач не отримував. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу та просить скасувати повністю рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №620/8959/25; ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт наполягає на тому, що рішення суду є незаконним та таким, що прийняте із неправильним дослідженням доказів у справі, а також, порушенням норм матеріального права. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 та від 22.01.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та звільнений зі служби 16.02.2024, що підтверджується наказом від 16.02.2024 №53. Відповідно до витягу із наказу від 16.02.2024 №53 позивачу нараховано грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку з 2022 по 2024 роки у кількості 90 днів та компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку з 2015 по 2024 роки у кількості 140 днів, а всього 230 днів. Позивач направив до відповідача запит, в якому просив, зокрема, повідомити, чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману позивачем, при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку. Листом від 07.05.2025 відповідач надав довідку від 01.05.2025 № 1435/8/115/345 про складові грошового забезпечення позивача, відповідно до якої з грудня 2023 року по лютий 2024 року додаткова винагорода позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду з цим позовом. Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII). Положеннями частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. За змістом частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац 3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону №2011-XII). Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України. Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 затверджено Порядок № 260, пунктами 1 та 6 розділу XXIII якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260). На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Підставою виникнення спірних правовідносин слугує відмова відповідача у перерахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 230 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. У апеляційній скарзі позивач наголосив на тому, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно, отже вона є періодичним щомісячним додатковим видом грошового забезпечення; підстав вважати, що така винагорода є разовим додатковим видом грошового забезпечення немає; додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, є складовою грошового забезпечення і повинна бути врахована у складі місячного грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункова величина. З приводу питання, чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, Верховний Суд у справі №240/32125/23 дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток. Відповідні висновки підтримано Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2025 року у справі №240/2078/24. Отже, додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, включається до складу грошового забезпечення при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки розраховується із грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував перед звільненням, втім з грудня 2023 року до лютого 2024 року така винагорода позивачу не виплачувалась. Щодо таких висновків апелянт зазначив про те, що постанова Кабінету Міністрів України №168 не містить умов, що виплата такої винагороди є виключно фактичною умовою - її припинення не скасовує права військовослужбовця на її врахування при визначенні середнього грошового забезпечення, яке має розраховуватись з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, передбачених законодавством; за наявності перерви у фактичній виплаті додаткової винагороди, вона повинна враховуватися як передбачений чинним законодавством елемент грошового забезпечення; невиплата у певному періоді не позбавляє особу права на обчислення компенсаційних виплат з урахуванням цього виду доходу. Надаючи оцінку таким доводам судова колегія враховує наступне. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. (пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260). Відповідач визначив одноденний розмір грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 з місячного розміру його грошового забезпечення на дату звільнення, який складав 47 837, 25 грн; одноденний розмір грошового забезпечення склав 1 594,58 грн (47 837,25/30). Отже, положення пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 передбачають нарахування відповідної компенсації виходячи з грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою, тобто безпосередньо перед звільненням. Підстав для розширеного тлумачення означеного розрахунку, зокрема шляхом включення додатковї винагороди за попередні періоди (до грудня 2023 року) судом не встановлено та апелянтом не доведено. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій справі. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2025 року у справі № 620/8959/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан