Постанова 4808 № 354/1333/24

Справа № 354/1333/24 Провадження № 22-ц/4808/337/26 Провадження № 22-ц/4808/330/26 Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О. В., суддів: Мальцевої Є. Є., Томин О. О., з участю секретаря Панасюк В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Костенко Марини Ігорівни на рішення Яремчанського міського суду від 08 грудня 2025 року та ухвалу Яремчанського міського суду від 26 листопада 2025 року, у складі судді Ваврійчук Т. Л., у справі за позовом першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Карпатського національного природного парку, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність, в с т а н о в и в: У червні 2024 року перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Карпатського національного природного парку звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні Івано-Франківською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду, площею 0,1000 га з кадастровим номером 2611000000:04:007:0091, площею 0,100 га з кадастровим номером 2611000000:04:007:0092, площею 0,1600 га з кадастровим номером 2611000000:04:007:0101, площею 0,1600 га з кадастровим номером 2611000000:04:007:0102 які розташовані по АДРЕСА_1 , шляхом їх повернення на користь держави в особі Івано-Франківської ОДА та постійного землекористувача - Карпатського НПП із незаконного володіння ОСОБА_1 ; визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації вказаних земельних ділянок, виключивши відповідні відомості з ДЗК. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження №12021090000000133 за ознаками ч. 1 ст. 364 КК України, в межах якого встановлено, що державний кадастровий реєстратор без згоди землекористувача Карпатського НПП вніс зміни до координат меж земельних ділянок з кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091 площею 0,10 га, 2611000000:04:007:0092 площею 0,10 га, 2611000000:04:007:0101 площею 0,16 га, 2611000000:04:007:0102 площею 0,16 га та зареєстрував право власності на них за ОСОБА_1 . Досудовим розслідуванням встановлено, що земельна ділянка площею 0,52 га належала ОСОБА_2 на підставі державного акта від 28.04.2004, після чого була поділена та відчужена: по 0,2600 га ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на ділянки по 0,26 га, змінили їх цільове призначення, а 24.08.2006 відчужили ОСОБА_1 земельні ділянки: 0,10 га (кадастровий номер 2611000000:04:007:0092), 0,16 га (кадастровий номер 2611000000:04:007:0102), 0,16 га (кадастровий номер 2611000000:04:007:0101) та 0,10 га (кадастровий номер 2611000000:04:007:0091). Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи №299/1977-1980/22-28 від 28.06.2022 встановлено накладення цих ділянок на землі Карпатського НПП. Належність спірних ділянок до земель природно-заповідного фонду підтверджується державним актом на право постійного користування землею ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001, матеріалами інвентаризації та даними ДЗК. Землі загальною площею 3592,69 га були надані Карпатському НПП у постійне користування, а їх межі встановлені до відчуження спірних ділянок. З огляду на вимоги земельного законодавства, зазначені ділянки не могли передаватися у приватну власність без вилучення у Карпатського НПП, що не здійснювалося, тому їх відчуження є незаконним. Відповідно до практики Верховного Суду такі землі вважаються такими, що залишаються у власності держави, а їх реєстрація за іншими особами є триваючим порушенням. У зв`язку з цим прокурор заявив негаторний позов про повернення земельних ділянок у державну власність з метою захисту інтересів держави та збереження природно-заповідного фонду. Підставою для звернення стало те, що уповноважені органи та землекористувач, будучи повідомленими, не вжили заходів реагування, про що прокурор попередньо повідомив відповідні органи влади. Рішенням Яремчанського міського суду від 08 грудня 2025 року задоволено частково позов першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Усунуто перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою із кадастровим номером 2611000000:04:007:0091 площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , зобов`язано ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку у частині площі у розмірі 0,0959 га на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Карпатського національного природного парку. Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:04:007:0091 площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, дата державної реєстрації 03.11.2006 року. Усунуто перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою із кадастровим номером 2611000000:04:007:0092 площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , зобов`язано ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Карпатського національного природного парку. Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:04:007:0092 площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, дата державної реєстрації 03.11.2006 року. Усунуто перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою із кадастровим номером 2611000000:04:007:0101 площею 0,1600 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , зобов`язано ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку у частині площі у розмірі 0,1593 га на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Карпатського національного природного парку. Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:04:007:0101 площею 0,1600 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, дата державної реєстрації 23.02.2018 року. Усунуто перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою із кадастровим номером 2611000000:04:007:0102 площею 0,1600 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , зобов`язано ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Карпатського національного природного парку. Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:04:007:0102 площею 0,1600 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, дата державної реєстрації 23.02.2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 24 224 грн. Протокольною ухвалою Яремчанського міського суду від 26 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні повторного клопотання представника відповідача адвоката Костенко М. І. про залишення позову прокурора без руху. Не погоджуючись із рішенням суду та протокольною ухвалою суду представник ОСОБА_1 адвокат Костенко М. І. подала апеляційну скаргу. Вважає оскаржувані рішення та ухвалу суду такими, що були ухвалені при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. ОСОБА_1 набув спірні земельні ділянки за відплатними договорами. На момент укладання договорів не знав та не міг знати про наявність будь-яких перешкод щодо відчуження спірних земельних ділянок, наявність відповідних заборон перевірялась нотаріусом шляхом отримання витягів з відповідних державних реєстрів про речові права. Відповідач діяв добросовісно та проявив розумну обачність в момент укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, перевірив всі можливі та доступні джерела інформації щодо наявності перешкод щодо продажу земельних ділянок. Спірні земельні ділянки були передані у власність ОСОБА_2 відповідно до рішення Яремчанської міської ради №136 від 24.12.2002 «Про вилучення, надання земельних ділянок, передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу дозволів на виготовлення проекту відводу на землю організаціям, установам та підприємствам» відповідно до норм ЗК України. Таким чином, вказані земельні ділянки вибули з комунальної власності Яремчанської міської ради з її волі, що діяла від імені вказаної територіальної громади. Причому саме на Яремчанську міську раду покладався обов`язок здійснити перевірку наявності відповідних підстав для передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки. Оскільки, ОСОБА_1 набув земельні ділянки у свою власність на підставі відплатних договорів як добросовісний набувач та вказані земельні ділянки вибули з власності територіальної громади з її волі, відсутні передбачені частиною першою статті 388 ЦК України підстави для витребування у нього спірних земельних ділянок. Прокурор не навів жодного обґрунтування на наявність пропорційності обраного ним способу захисту легітимній меті втручання в право відповідача. Зазначає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України ). Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК ). Суд першої інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справах № 373/626/17, № 488/2807/17, № 907/50/16, № 488/6211/14-ц та інших. Вважає, необґрунтованими висновки суду щодо накладання земельних ділянок на землі, надані у постійне користування Карпатському НПП. Висновком експерта Івано-Франківського відділення Київського НДІСЕ Клебана Н.М. №299/1977-1980/22-28 від 28.06.2022 року за результатами проведеної в рамках кримінального провадження №12021090000000133 від 19.03.2021 року судової земельно-технічної експертизи встановлено, що встановити площу накладання земельних ділянок із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 згідно фактичних меж використання на землі, які надані у постійне користування Карпатському НПП не видається за можливе, у зв`язку із відсутністю в натурі (на місцевості) чітких меж даних земельних ділянок, межових знаків, а також присутніми не було вказано на фактичні межі досліджуваних ділянок. Зазначає, що кримінальне провадження №12021090000000133 від 19.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, не завершене та триває, у зв`язку з чим позивач безпідставно посилається на обставини, нібито встановлені під час досудового розслідування, оскільки такі обставини не є встановленими у розумінні процесуального законодавства, а лише відображають можливі версії вчинення кримінального правопорушення. До їх перевірки та встановлення судом, як і факту вчинення правопорушення, вони не можуть бути покладені в основу судового рішення. При цьому суд у даній справі не уповноважений надавати оцінку матеріалам досудового розслідування та перебирати на себе функції суду у кримінальному провадженні. Вважає, що вся інформація, процесуальні документи з кримінального провадження, які отриманні в ході досудового розслідування, не є допустимими доказами. Апелянт зазначає, що висновки за результатами земельно-технічної експертизи від 28.06.2022 № 299/1977 1980/22-28 зроблено без наявності необхідної документації, на підставі припущень вказівки інженера на приблизне фактичне місце розташування досліджуваних земельних ділянок, що не може в повній мірі підтверджування доводи позивача. Відтак, вказаний висновок експерта, який покладений в основу позову, не підтверджує викладені позивачем обставини, які викладено, як встановлені, оскільки доводи позову у цій частині зводяться до припущень. Позивачем не доведено викладені фактичні обставини, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Зазначає, що у разі, якщо земельна ділянка незаконно вибула з володіння держави, заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки не спрямований у контексті зазначених обставин справи на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку, які накладається на землі, які належать державі. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення у частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки, оскільки обраний прокурором спосіб захисту про повернення спірної земельної ділянки є неефективним. Належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов, а висновок суду першої інстанції про те, що заявлений прокурором спір є негаторним, суперечить сталій практиці Великої Палати Верховного Суду. За змістом частини 2 статті 391 ЦК України негаторний позов не застосовується до випадків, якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії щодо відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа приватної власності. Відповідач є добросовісним набувачем, який має право на мирне володіння майном, має право керуватись принципом юридичної визначенності та належного урядування. ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин не міг бачити інформацію про накладання меж земельних ділянок в загальнодоступних джерелах, знати про таку інформацію та відповідно враховувати її при прийнятті рішень та здійсненні інших дій щодо оформлення права власності на спірні земельні ділянки. Зазначає, що жоден документ, на підставі якого було отримано вказані земельні ділянки у власність не є нікчемним, не визнаний судом чи законом недійсним, то в силу презумпції правомірності правочину згідно зі ст. 204 ЦК України такі документи є дійсними, а відомості з ДЗК вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому законом. Вважає, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Відтак, подання вказаного позову суперечить принципу правової визначеності, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень про подання позову про скасування власного рішення може відповідати ознакам «свавільного» рішення, яке ставить особу (суб`єкта приватного права) в нерівне становище та створює ситуацію незахищеності. 05.05.2025 представник відповідача, адвокат Костенко М.І., подала через підсистему «Електронний суд» клопотання про залишення даного позову без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, а саме: подання документу, що підтверджує внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що 09.04.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025 року, яким внесено зміни до ст.390 ЦК України, ст.ст.177, 265 ЦПК України. Ухвалою суду від 25.08.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без руху позову прокурора у даній справі відмовлено. Відповідач повторно подав заяву про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, з обґрунтуванням того, що у розглядуваній справі усунення перешкод у користуванні спірним майном шляхом зобов`язання відповідача повернути його є тотожним з вимогою про витребування майна з незаконного володіння. Позовні вимоги прокурора фактично направлені на повернення спірних земельних ділянок державі в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку. Вважає, що позов фактично направлений на повернення майна у власність держави. При цьому, усунення перешкод у користуванні спірним майном шляхом зобов`язання відповідача повернути його є тотожним з вимогою про витребування майна з незаконного володіння. Метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких із указаних статей Цивільного кодексу України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Метою звернення до суду з цим позовом є захист прав територіальної громади саме шляхом вилучення майна у добросовісного набувача. Підлягає врахуванню і те, що прокурор у своєму позові не зазначає про порушення норм законодавства з боку відповідача під час придбання спірного майна. На підставі норм статей 261, 388, 390, 391 ЦК України, зважаючи на внесені Законом №4292- ІХ зміни, що набули чинності 09 квітня 2025 року, після відкриття провадження у даній цивільній справі, вважає, що прокурору необхідно, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, надати документ, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. ЄСПЛ пов`язує необхідність відшкодування добросовісним власникам ринкової вартості майна із фактом позбавлення власності, а не зі способом задоволення такої вимоги держави - витребування чи повернення відповідного майна за негаторним позовом. Просить апеляційну скаргу задовольнити. Оскаржувану ухвалу суду від 26.11.2025 скасувати, постановити нову ухвалу, якою позовну заяву залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху, у випадку невиконання вимог ухвали в зазначений строк - залишити позовну заяву без розгляду. Рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представник Карпатського національного природного парку Чаплінська О. В. подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що враховуючи усталену практику Верховного Суду, а також рішення ЄСПЛ так-як спірні земельні ділянки належать до земель природно заповідного фонду, є особливо цінними землями, перебувають під посиленою охороною держави, то усунення перешкод у користуванні зазначеними земельними ділянками на користь держави не призводить до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відповідає справедливому балансу інтересів сторін та є пропорційним заходом захисту порушеного права. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на основі належних, допустимих та достатніх доказів у справі. Суд у відповідності до ст. 80, 89 ЦПК України оцінив докази в сукупності, та дійшов до висновку про наявність накладання земельних ділянок із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні КНПП, та належить до земель природно-заповідного фонду. Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 28.06.2022 № 299/1977- 1980/22-28 містить інформацію щодо предмета доказування не викликає сумнівів у своїй достовірності та є належним та допустимим доказом у цій справі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Івано-Франківська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим, прийнятим з урахуванням всіх обставин справи та повним дослідженням доказів. Поряд з тим, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого вони підлягають відхиленню. Зазначає, що Яремчанська міська рада не була наділена повноваженням передавати спірні земельні ділянки у приватну власність за змінювати їх цільове призначення, а тому спірні земельні ділянки, вибули зі складу земель природно-заповідного фонду з порушенням вимог Земельного Кодексу України, тобто в протиправний спосіб поза волею держави. Власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися цим майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Спірні земельні ділянки в силу положень земельного законодавства перебувають виключно у державній власності так-як на них знаходиться об`єкт природо-заповідного фонду загальнодержавного значення Карпатський національний природний парк. Також ділянки належать до земель природно заповідного фонду, є особливо цінними землями, перебувають під посиленою охороною держави тому усунення перешкод у користуванні зазначеними земельними ділянками на користь держави є пропорційним способом захисту легітимній меті втручання в право власності. Задоволення позову не призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відповідає справедливому балансу інтересів сторін та є пропорційним заходом захисту порушеного права. Представником відповідача не доведено, що висновок експертизи є неналежним доказом, а саме, що він не стосується предмета доказування або одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідач заперечуючи проти висновку експерта, не надав доказів на його спростування, не скористався правом на подання клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі, не ставить перед судом питання про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу. Зазначає, що ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. Безпідставним є заперечення апелянта про незаконність винесеної ухвали суду від 26.11.2025, яка винесена без оформлення окремого процесуального документу, якою відмовлено у задоволенні повторного клопотання представника відповідача про залишення вказаного позову без руху. Доводи представника апелянта, що прокурором заявлено позов про витребування земельної ділянки в порядку ст. 387 і 388 ЦК України, суперечать змісту позовної заяви та усталеній практиці Верховного Суду. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. Також відзив на апеляційну скаргу подав представник Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права та з урахуванням всіх обставин справи, а апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Зазначає, що земельні ділянки розташовані у межах Карпатського національного природного парку та відповідно до чинного законодавства віднесені до земель природно-заповідного фонду. Неправомірне встановлення спірним земельним ділянкам цільового призначення «для ведення особистого селянського господарства» та «будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд» не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення Карпатського національного природного парку ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта. Таким чином, держава, в особі Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації позбавлена права розпорядження спірними земельними ділянками державної форми власності природно-заповідного призначення як національного надбання та складової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Наявні всі правові підстави для усунення перешкод у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірними земельними ділянками природно-заповідного фонду. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Костенко М. І. підтримала доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів. Представник прокуратури Івано-Франківської області Чернописька Г. О., представник Івано-Франківської обласної державної адміністрації Ігнатенко О. Ю., та представник Карпатського національного природного парку Чаплінська О. В. доводи апеляційної скарги заперечили, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник Яремчанської міської ради Івано-Франківської області у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином? що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими належними та достатніми доказами повністю підтверджується факт належності набутих у власність ОСОБА_1 земельних ділянок із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 загальною площею 0,5152 га до земель природно-заповідного фонду, які входять до складу території Карпатського НПП (Яремчанське лісництво), що є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, та перебувають у постійному користуванні парку відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001 року, а тому вказані земельні ділянки підлягають поверненню державі, з одночасним скасуванням державної реєстрації вказаних земельних ділянок за відповідачем. З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на таке. Судом встановлено, що Карпатський НПП створений постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1980 року № 376, пунктом 2 якої затверджено межі парку згідно з додатком до постанови. Згідно з актом від 19 жовтня 1981 року (додаток № 2 до цієї постанови) у межах Карпатського НПП за земельним балансом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області знаходяться площі, зокрема с. Яблуниця і Вороненка - 1544 га, також, землі враховані постановою Ради Міністрів УРСР № 376, які знаходяться за межами Карпатського НПП - землі м. Яремче - 46 га та землі с. Яблуниця - 108 га. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради від 17 вересня 1985 року № 254 «Про впорядкування території Карпатського державного природного національного парку» відповідно до затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1980 року № 376 та, враховуючи матеріали лісовпорядкування 1981 року, включено в територію парку землі площею 3385 га згідно з додатком. Згідно додатку до вказаного рішення облвиконкому в територію Карпатського НПП включені колгоспні землі на території Верховинського та Надвірнянського районів загальною площею 1655 га; землі Верховинського відділку відгодівельного радгоспу «Снятинський» площею 135 га; землі населених пунктів Яремчанської міськради площею 343 га, в тому числі с. Микуличин - 118 га, с. Кременці - 112 га, с. Яблуниця і Вороненка - 86 га, смт. Ворохта - 27 га; землі Ворохтянського лісокомбінату - 1252 га. У 2001 році ДП «Карпатигеодезкартографія» проведено комплекс геодезичних робіт по інвентаризації земельних ділянок Карпатського НПП з метою виготовлення державних актів на право постійного користування землею. Висновками відділу архітектури та містобудування Яремчанського міськвиконкому від 28 вересня 2001 року № 5/01-20, Яремчанського міського відділу земельних ресурсів від 28 вересня 2001 року № 103 за результатами розгляду матеріалів інвентаризації земельних ділянок Карпатського НПП, виконаних ДП «Карпатигеодезкартографія» погоджено надання у постійне користування КНПП земельних ділянок площею 31381,11 га, в тому числі по Яремчанській міській раді-площею 3592,69 га. Висновком Державної землевпорядної експертизи обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України №1050 від 27.12.2001 року погоджено Технічний звіт по інвентаризації земельних ділянок з метою виготовлення державного акту на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради. Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №189-3/2001 від 27.12.2001 року затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок Карпатського НПП загальною площею 31381,11 га, у тому числі у м. Яремче площею 3592,69 га. На підставі вказаного рішення Карпатському НПП 29.12.2001 року був виданий державний акт серії ІІ-ІФ №002766 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3592,69 га в межах згідно з планом на території Яремчанської міської ради для природно-заповідного використання. Зазначений акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №000052. У 2002 році ДП «Карпатигеодезкартографія» на основі геоданих проведеної інвентаризації земель Карпатського НПП складений Геодезичний журнал окружної межі Карпатського НПП, куди внесені межі парку (кути поворотів). Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7400590892023 державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:15:001:0042 площею 3083,3462 га, категорія землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, вид цільового використання 04.03 - для збереження та використання національних природних парків проведена 28.09.2022 відділом №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, постійний землекористувач - Карпатський НПП на підставі рішення Яремчанської міської ради №189-3/2001 від 27.12.2001 року про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №344942382 від 01.09.2023 року, державним реєстратором Делятинської селищної ради Івано-Франківської області Гринюком В. М. 30.08.2023 року проведено державну реєстрацію права постійного користування Карпатським НПП земельною ділянкою площею 3083,3462 га із кадастровим номером 2611000000:15:001:0042 на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001 року. Рішенням Яремчанської міської ради №127-4/2003 від 23.10.2003, затверджено рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 24.12.2002 №136, п.10 додаток №3, яким ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_2 передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,0108 га та 0,9351 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 . 28.04.2004 ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №019014 на земельну ділянку площею 0,9352 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована у АДРЕСА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010429800200. Вказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 2611000000040070003. 14.05.2004 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., зареєстрованого у реєстрі за №992, відчужив частину належної йому на праві приватної власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташована у АДРЕСА_1 площею 0,5200 га в рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - земельні ділянки площею по 0,2600 га. ОСОБА_3 31.05.2005 був виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №052908 на земельну ділянку площею 0,2600 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована у АДРЕСА_1 , зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01009800645. Вказаній ділянці був присвоєний кадастровий номер 2611000000040070039. ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №052907 на земельну ділянку площею 0,2600 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована у АДРЕСА_1 , зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010529800644. Вказаній ділянці був присвоєний кадастровий номер 2611000000040070040. Рішенням Яремчанської міської ради №201-4/2004 від 20.05.2004 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення на зміну цільового призначення земельних ділянок площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 , із земель для ведення селянського господарства на землі житлової та громадської забудови. Рішенням Яремчанської міської ради №33-2/2006 від 06.07.2006 року затверджено проект відведення зміни цільового призначення земельних ділянок площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 із земель для ведення особистого селянського господарства в землі житлової та громадської забудови та змінено цільове призначення земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . На підставі договорів від 23.02.2006, укладених із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Карпатським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру було виготовлено Проєкти землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок із земель для ведення особистого селянського господарства у землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд щодо земельної ділянки із кадастровими номерами 2611000000040070040, 2611000000040070039. На підставі заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10.07.2006 ПП «Геопростір» були виготовлені Технічні звіти по заміні Державних актів та підготовки до видачі нових Державних актів, в яких містяться акти про підтвердження існуючих меж земельних ділянок площею 0.1600 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 , які не містять підписів суміжних землекористувачів, в тому числі представника Карпатського НПП. На підставі рішення Яремчанської міської ради №33-2/2006 від 06.07.2006 ОСОБА_3 26.07.2006 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №309487 на ділянку площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800354. Вказаній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611000000040070091 та 16.08.2006 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №310631 на ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800374. Вказаній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611000000:04:007:0101. 11.08.2006 ОСОБА_4 на підставі рішення Яремчанської міської ради №33-2/2006 від 06.07.2006 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №309486 на ділянку площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800353. Вказаній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611000000040070092 та 16.08.2006 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №310632 на ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800375. Вказаній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611000000:04:007:0102. 24.08.2006 ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №3950, №3955, відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,1600 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 . 24.08.2006 ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №3960, №3965, відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,1600 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ПП «Геопростір» на підставі заяви ОСОБА_1 від 22.09.2006 були виготовлені Технічні звіти по переоформленню Державного акту та підготовки до видачі нового Державного акту щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102. На підставі укладених договорів купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_1 03.11.2006 видано Державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯД №879709 на ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2611000000:04:007:0102, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01069800578; серії ЯД №879711 на ділянку площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:04:007:0092, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800577; серії ЯД №879710 на ділянку площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:04:007:0091, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800580; серії ЯД №879708 на ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2611000000:04:007:0101, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01069800579. Згідно протоколу виїмки від 11.03.2011 старшим слідчим Івано-Франківської міжрайонної природоохоронної прокуратури у кримінальній справі №327802, проведено виїмку у відділі Держкомзему у м. Яремче оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 серії ЯД №879709; ЯД №879711; ЯД №879710; ЯД №879708 та технічної документації на отримання державних актів; ЯГ №309486 та проект землеустрою на отримання державного акту; оригіналів державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 серії ЯГ №310632, ІФ №052907 та технічного звіту на отримання державного акту; оригінали державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 серії ІФ №048216, ІФ №048217, ІФ №048218 та технічну документацію на отримання державних актів; оригінали державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 серії ІФ №052908, ЯГ №310631 та технічну документацію на отримання державних актів, які постановою слідчого від 11.03.2011 року визнано речовими доказами у кримінальній справі №327802. Вилучені докази передано на відповідальне зберігання у відділ Держкомзему у м. Яремче. У 2018 року на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_5 була виготовлена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо ділянок для будівництва та обслуговання житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства. Висновком експерта Івано-Франківського відділення Київського НДІСЕ Клебана Н. М. №299/1977-1980/22-28 від 28.06.2022 за результатами проведеної в рамках кримінального провадження №12021090000000133 від 19.03.2021 року судової земельно-технічної експертизи встановлено, що фактичне місце розташування земельних ділянок кадастрові номери 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 відповідає місцю розташування згідно правовстановлюючих документів, проектам відведення земельних ділянок та місцям розташування даних земельних ділянок згідно поземельних книг, в частині змінених координат. Встановити чи відповідають фактичні проміри, конфігурація та площа вказаних ділянок конфігурації, площі та промірам, які зазначені у правовстановлюючих документах, документації із землеустрою та поземельним книгам, не видається за можливе, у зв`язку із відсутністю в натурі (на місцевості) чітких меж даних ділянок, межових знаків. Також присутніми не було вказано на фактичні межі досліджуваних ділянок. Земельні ділянки із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 згідно поземельних книг та згідно їх фактичного місця розташування накладаються на землі, які надані в постійне користування Карпатському НПП, зокрема: - земельна ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0091 частково накладається на землі, надані у постійне користування Карпатському НПП, площа накладання становить 0,0959 га; - земельна ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0092 всією площею накладається на землі, надані у постійне користування Карпатському НПП, площа накладання становить 0,1000 га; - земельна ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0101 частково накладається на землі, надані у постійне користування Карпатському НПП, площа накладання становить 0,1593 га; - земельна ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0102 всією площею накладається на землі, надані у постійне користування Карпатському НПП, площа накладання становить 0,1600 га. Встановити площу накладання земельних ділянок із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 згідно фактичних меж використання на землі, які надані у постійне користування Карпатському НПП не видається за можливе, у зв`зку із відсутністю в натурі (на місцевості) чітких меж даних земельних ділянок, межових знаків, а також присутніми не було вказано на фактичні межі досліджуваних ділянок. За результатами проведеного на місцевості обстеження та камеральної обробки проведених в натурі (на місцевості) топографо-геодезичних робіт встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 розташовані у АДРЕСА_1 , в натурі (на місцевості) не обгороджені, чіткі межі відсутні, межові знаки не виявлено, територія, де присутнім при обстеженні провідним інженером відділу державної охорони природно-заповідного фонду КНПП було вказано на приблизне фактичне місце розташування досліджуваних ділянок, являється зарослою чагарниками та деревами. Згідно з викопіюванням з Публічної кадастрової карти, витягом з Геодезичного журналу окружної межі Карпатського НПП, витягом з Геодезичного журналу зйомки окружної межі планшетних рамок, в якому міститься планшет №3 Яремчанського лісництва із каталогом координат земельних ділянок Карпатського НПП, що знаходяться у м. Яремче та копією планшету №3 Яремчанського лісництва із зазначенням кварталів та виділів, на якому позначено розташування переданих у власність ОСОБА_1 земельних ділянок у кварталі НОМЕР_1 , виділ НОМЕР_2 , а також матеріалами лісовпорядкування-витягом із Журналу таксаційного опису кварталу №12 Яремчанського лісництва Карпатського НПП, який відноситься до господарської зони та відповідно до якого на території виділу №28 ростуть зелені насадження: ялина, ялиця, бук. Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №10-9-0.331-755/0/2-24 від 12.02.2024 року, відповідно до інформації, наданої відділоом №4 управління надання адміністративних послуг ГУ, в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі зареєстровані державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯГ №309486, кадастровий номер 2611000000:04:007:0092, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Яремчанської міської ради №33-2/2006, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯГ №309487, кадастровий номер 2611000000:04:007:0091, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Яречманської міської ради №33-2/2006, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯГ №310631 кадастровий номер 2611000000:04:007:0101, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Яремчанської міської ради №33-2/2006, площею 0,1600 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯГ №310632 кадастровий номер 2611000000:04:007:0102, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Яремчанської міської ради №33-2/2006, площею 0,1600 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 . В архіві Відділу відсутня Книга записів реєстрації державник актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за 2004-2005 роки, а також архівні примірники державних актів серії ІФ №019014, ІФ №052907, ІФ №052908, виїмка яких проведена протоколами від 11.03.2011 року та 18.02.2011 року у кримінальній справі №327802. Згідно з даними ДЗК відомості про земельні ділянки були внесені: щодо ділянки із кадастровим номером 2611000000:04:007:0039, адреса АДРЕСА_1 , площа 0,2600 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розробник ДП «Карпатигеодезкартографія», дата реєстрації - 31.05.2005 року, власник ОСОБА_4 , документ, що посвідчує право власності - Державний акт серії ІФ №052908; щодо ділянки із кадастровим номером 2611000000:04:007:0040, адреса АДРЕСА_1 , площа 0,2600 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розробник ДП «Карпатигеодезкартографія», дата реєстрації - 31.05.2005 року, власник ОСОБА_3 , документ, що посвідчує право власності- Державний акт серії ІФ №052907. Листами за вих. №12-301вих-24, №12-302вих-24, №12-303вих-24 від 19.04.2024, Івано-Франківська обласна прокуратура з метою вжиття за наявності підстав, заходів у межах повноважень щодо захисту інтересів держави повідомила Міндовкілля, Івано-Франківську ОДА та Карпатський НПП про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12021090000000133 від 19.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України встановлено, що державний кадастровий реєстратор відділу у м. Яремче ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області Мартищук Р. Д. при внесенні до ДЗК, без згоди землекористувача земельної ділянки Карпатського НПП здійснив виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельних ділянок із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091 площею 0,1 га, 2611000000:04:007:0092 площею 0,1 га, 2611000000:04:007:0101 площею 0,16 га, 2611000000:04:007:0102 площею 0,16 га та в подальшому зареєстрував право власності на вказані ділянки за ОСОБА_1 . Водночас згідно висновку експерта № 299/1977-1980/22-28 земельна ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0091 частково накладається на землі Карпатського НПП площею 0,059 га, ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0092 всією своєю площею 0,1000 га накладається на землі Карпатського НПП, ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0101 частково накладається на землі Карпатського НПП площею 0,1593 га, ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0102 всією своєю площею 0,1600 га накладається на землі Карпатського НПП. Івано-Франківська ОДА листом за вих. №3228/4363/6-24/01-056 від 31.05.2024 повідомила Івано-Франківську обласну прокуратуру про відсутність заперечень щодо представництва у суді інтересів держави за фактом протиправного вилучення із постійного користування Карпатського НПП земельних ділянок, які накладаються на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП. Листами за вих. №12-413ВИХ-24, №12-411ВИХ-24, №12-412ВИХ-24 від 04.06.2024 Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила Міндовкілля, Івано-Франківську ОДА та Карпатський НПП про намір в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернутися до суду із позовом в інтересах держави зважаючи на відсутність належного реагування з боку уповноважених державних органів та вжиття заходів, спрямованих на повернення земельних ділянок природно-заповідного фонду набутих у приватну власність ОСОБА_1 у власність держави. 05.05.2025 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Костенко М. І. подала через підсистему «Електронний суд» клопотання про залишення даного позову без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків - подання документу, на підтвердження внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, в обгрунтування якого зазначила, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025, яким внесено зміни до ст. 390 ЦК України, ст.ст. 177, 265 ЦПК України, зокрема передбачено, що у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення, положення даного Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом та підлягають застосуванню у даній справі, із урахуванням предмету позову. Відтак в силу вимог ч.11 ст.187 ЦПК України даний позов слід залишити без руху. Ухвалою Яремчанського міського суду від 25.08.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено. Суд виходив із того, що оскільки предметом даного спору є вимога про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками,заявлена впорядку ст. 391 ЦК України, а не вимога про витребування майна від добросовісногонабувача у порядку ст. 388 ЦК України, то положення Закону №4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна,оцінка (експертно-грошоваоцінка земельноїділянки)якого здійсненав порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не підлягаютьзастосуванню у даній справі, оскільки їх дія поширюється виключно на справи, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності зазначеним Законом. Представник відповідача адвокат Костенко М. І. повтороно подала клопотання про залишення позову прокурора без руху, вказавши про те, що усунення перешкод у користуванні спірним майном шляхом зобов`язання відповідача повернути його є тотожним з вимогою про витребування майна з незаконного володіння. Метою звернення до суду з цим позовом є захист прав територіальної громади саме шляхом вилучення майна у добросовісного набувача. ЄСПЛ пов`язує необхідність відшкодування добросовісним власникам ринкової вартості майна із фактом позбавлення власності, а не зі способом задоволення такої вимоги держави - витребування чи повернення відповідного майна за негаторним позовом. Протокольною ухвалою Яремчанського міського суду від 26 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні повторного клопотання представника відповідача адвоката Костенко М. І. про залишення позову прокурора без руху. Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до пункту 7 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. За змістом статей 317-318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Стаття 321 ЦК України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону. Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Згідно статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України). Згідно ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Частиною другою статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель(ст.21 ЗК України). Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Положеннями ч.ч.1,2 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. За змістом статей 43, 44 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Відповідно до статті 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом. Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України(тут і надалі - у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. Відповідно до ч.1 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Згідно п.«в» ч.3 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою включає в себе право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» №2456-XII від 16.06.1992 року національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України. Частиною першою статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. Згідно із частинами 3,4 статті 7 вищевказаного закону на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі території та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж території та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища (ст.9 Закону №2456-XII). Частинами 1-3 статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону №2456-XII на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням в тому числі зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони. На території зони регульованої рекреації забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку. Відповідно до ч.1 ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Відповідно до статті54 вказаного Закону ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону. Положеннями статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частин 1,2,10 статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. Відповідно до статті 150 ЗК України землі природно-заповідного фонду належать до особливо-цінних земель. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема для будівництва житла є можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України. Вилучення зазначених ділянок для будь-якої іншої мети, у тому числі для ведення особистого селянського господарства, нормами земельного законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин та діючого на час розгляду справи у суді, не передбачене. Судом встановлено, що Карпатський НПП на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2001 є постійним користувачем земельних ділянок на території Яблуницької сільської ради загальною площею 4133,32 га, які відповідно до вищенаведених норм Закону є землями природно-заповідного фонду та відносяться до категорії особливо цінних земель, що належать до державної форми власності. Статус Карпатського НПП як об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення підтверджується відповідною постановою Ради Міністрів УРСР №376 від 03.06.1980 року про його створення, Указом Президента України від 23.02.2010 року №215 «Про розширення території Карпатського національного природного парку» та Положенням про Карпатський національний природний парк, затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 99 від 31.08.2020 року. Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.4, 2.1 Положення «Про Карпатський національний природний парк», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №99 від 31.08.2020 року Карпатський НПП є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, є юридичною особою, має самостійний баланс і утримується за рахунок коштів державного бюджету. Парк віднесено до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів в Україні. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог, правильно виходив із того, що передача земель та встановлення меж Карпатського НПП проведено з дотриманням діючого на той час Земельного кодексу УРСР, затвердженого Законом УРСР від 08.07.1970. У 2001 році проведено інвентаризацію земель Карпатського НПП, у ході проведення якої межі Карпатського НПП було погоджено із Яремчанською міською радою та сільськими радами усіх населених пунктів Яремчанської міської ради, що підтверджується відповідним актом від 22.10.2001, який серед інших посадових осіб підписано й колишнім Яремчанським міським головою. На підставі рішення Яремчанської міської ради від 27.12.2001 №189-3/2001 Карпатському НПП 29.12.2001 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3592,69 га у межах згідно з планом на території Яремчанської міської ради для природно-заповідного використання у якому зазначено, що він зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000052. Вказаний державний акт в установленому порядку недійсним не визнавався. Висновком експерта Івано-Франківського відділення Київського НДІСЕ Клебана Н. М. №299/1977-1980/22-28 від 28.06.2022 року за результатами проведеної в рамках кримінального провадження №12021090000000133 від 19.03.2021 судової земельно-технічної експертизи встановлено, що фактичне місце розташування земельних ділянок кадастрові номери 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 відповідає місцю розташування згідно правовстановлюючих документів, проектам відведення земельних ділянок та місцям розташування даних земельних ділянок згідно поземельних книг, в частині змінених координат. Встановити чи відповідають фактичні проміри, конфігурація та площа вказаних ділянок конфігурації, площі та промірам, які зазначені у правовстановлюючих документах, документації із землеустрою та поземельним книгам, не видається за можливе, у зв`язку із відсутністю в натурі (на місцевості) чітких меж даних ділянок, межових знаків. Також присутніми не було вказано на фактичні межі досліджуваних ділянок. Земельні ділянки із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 згідно поземельних книг та згідно їх фактичного місця розташування накладаються на землі, які надані в постійне користування Карпатському НПП, зокрема: - земельна ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0091 частково накладається на землі, надані у постійне користування Карпатському НПП, площа накладання становить 0,0959 га; - земельна ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0092 всією площею накладається на землі, надані у постійне користування Карпатському НПП, площа накладання становить 0,1000 га; - земельна ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0101 частково накладається на землі, надані у постійне користування Карпатському НПП, площа накладання становить 0,1593 га; - земельна ділянка із кадастровим номером 2611000000:04:007:0102 всією площею накладається на землі, надані у постійне користування Карпатському НПП, площа накладання становить 0,1600 га. Судом встановлено, що жодних рішень про зміну меж, площ, категорій земель чи скасування статусу Карпатського НПП відповідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства не приймалося. Матеріали справи не містять доказів того, що при наданні у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки у частині площі розміром 0,5152 га, така земельна дідянка у встанволеному законом порядку була вилучена у постійного землекористувача Карпатського НПП. А відтак, органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення, фактично було протиправно змінено цільове призначення земельної ділянки та змінено межі Карпатського НПП. Стороною відповідача не надано суду доказів того, що земельні ділянки із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 не входять до складу території Карпатського НПП. Представник відповідача не заперечила, що спірні земельні ділянки на місцевості не огороджені, не мають встановлених межових знаків, зарослі чагарниками та деревами, що також підтверджено висновком експерта. Судом також встановлено, та не спростовано стороною відповідача те, що при виготовленні проєктів землеустрою щодо зміни цільового призначення, технічних звітів по заміні державних актів, набутих у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із ОСОБА_2 , та у подальшому відчужених на користь ОСОБА_1 земельних ділянок, погодження меж цих ділянок із суміжними землекористувачами, у тому числі Карпатським НПП не проводилось. Отже, відсутність належної правової підстави для набуття земельної ділянки у приватну власність первісним набувачем свідчить про те, що право власності держави на вказану ділянку не припинилося і до ОСОБА_2 в установленому порядку не перейшло, а тому останній не мав повноважень для подальшого відчуження частини цієї ділянки шляхом укладення договорів купівлі-продажу на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що в свою чергу підтверджує незаконність набуття у власність відповідачем ОСОБА_1 утворених у результаті подальшої зміни цільового призначення набутих у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 чотирьох земельних ділянок. Таким чином, висновок суду першої інстанці про те, що набуті у власність ОСОБА_1 земельні ділянки із кадастровими номерами 2611000000:04:007:0091, 2611000000:04:007:0092, 2611000000:04:007:0101, 2611000000:04:007:0102 загальною площею 0,5152 га належать до земель природно-заповідного фонду та входять до складу території Карпатського НПП (Яремчанське лісництво), є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, та перебувають у постійному користуванні парку відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001 року, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах у справі, які відповідачем не спростовані. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач ОСОБА_1 на момент укладання договорів не знав та не міг знати про наявність будь-яких перешкод щодо відчуження спірних земельних ділянок, діяв добросовісно та проявив розумну обачність в момент укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок не знайшли свого підтвердження. Судом встановлено, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність відповідач міг і повинен був знати про те, що ці ділянки належать до земель природно-заповідного фонду та розташовані у межах Карпатського НПП, який був створений задовго до передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,9351 га на території м. Яремче. Спірні земельні ділянки на місцевості не огороджені, не мають встановлених межових знаків, зарослі чагарниками та деревами, що стороною відповідача не заперечується. Доказів використання спірних земельних ділянок за їх цільовим призначенням а ні первісним набувачем ОСОБА_2 , пізніше набувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 а також відповідачем ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону. Вирішуючи питання щодо пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами суд першої інстанції правильно виходив із того, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого держава користується значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц, від 20.07.2020 року у справі №923/196/20, від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18). Повернення у державну власність земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням Отже повернення Карпатському НПП спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Суд першої інстанції врахував те, що жодних доказів наявності на спірних земельних ділянках житлової забудови чи іншого нерухомого майна відповідача матеріали справи не містять, натомість досліденими доказами підтверджено, що спірні ділянки на місцевості не огороджені, вкриті чагарниками та деревами, відтак дійшов обґрунтованого висновку про те, що втручання держави у право мирного володіння відповідачем земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства та будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівенль і споруд на території об`єкта природно-заповідного фонду відповідає легітимній меті контролю за використанням цих ділянок за цільовим призначенням задля гарантування безпечності довкілля, непогіршення екологічної ситуації, забезпечення правомірного, раціонального й ефективного користування земельними ділянками у межах Карпатського НПП, згідно із загальними інтересами, які переважають приватний інтерес кінцевого набувача у збереженні нею контролю за цими ділянками і такий захід втручання у відповідне право не порушує принцип пропорційності. Що стосується доводів апеляційної скарги про обраний позивачем неналежний спосіб захисту порушеного права, слід зазначити наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Здійснення правосуддя на засадах верховенства права забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17 (пункт 86)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16 (пункт 77), від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (пункт 52), від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20 (пункт 148)). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц виснувала, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. За встановленими у справі обставинами, спірні земельні ділянки знаходяться в межах Карпатського НПП, отже є землями природно-заповідного фонду, надання їх у приватну власність заборонено відповідно до вимог чинного законодавства України, отже протиправне зайняття земельної ділянки цієї категорії або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Право на такі земельні ділянки, які не могли перебувати у приватній власності підлягає захисту шляхом пред`явлення негаторного позову, який подано прокурором в цій справі. З урахуванням того, що позов у цій справі має характер негаторного, який може бути пред`явлено упродовж всього часу тривання правопорушення. Отже, доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 у справі № 911/381/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 у справі №200/606/18 є необґрунтованими, оскільки правомірним та ефективним способом захисту права власності на землі природно-заповідного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки і на таку вимогу не поширюється позовна давність. Колегія суддів погоджується з протокольною ухвалою суду першої інстанції від 26 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні повторного клопотання представника відповідача адвоката Костенко М. І. про залишення позову прокурора без руху, оскільки предметом даного спору є вимога про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками, шляхом їх повернення державі, а не вимога про витребування майна від добросовісногонабувача у порядку ст. 388 ЦК України, а тому положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна,оцінка (експертно-грошоваоцінка земельноїділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не підлягають застосуванню у даній справі. Доводи апеляційної скарги, про те, що усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача повернути його є тотожним з вимогою про витребування майна з незаконного володіння є необґрунтованими. Не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, щовисновок земельно-технічної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження не є неналежним доказом у цій справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України). Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанови Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 та від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Висновок експерта Івано-Франківського відділення Київського НДІСЕ Клебана Н. М. №299/1977-1980/22-28 від 28.06.2022 року за результатами проведеної в рамках кримінального провадження №12021090000000133 від 19.03.2021 року судової земельно-технічної експертизи, є належним та допустимим письмовим доказом у справі, який підтверджує факт накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Карпатського НПП.Посилання на те, що такий висновок експерта зроблено без наявності необхідної документації, на підставі припущень вказівки інженера на приблизне фактичне місце розташування досліджуваних земельних ділянок не заслуговують на увагу, оскільки у висновку експерта надано ообґрунтовані відповіді на поставленні запитання, експертом не ставилось питання щодо недостатні наданих матеріалів чи витребування додатковиз матеріалів для проведення експертизи. Натомість відповідач, заперечуючи поданий прокурором висновок земельно-технічної експертизи, не надав доказів на його спростування, не скористався правом на подання клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі. Отже доводи заявника про те, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 752/16499/20 не знайшли свого підтвердження, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, експертом надано відповіді на поставлені запитання, висновок експерта є обґрунтований та узгоджується з іншими матеріалами справи. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Костенко Марини Ігорівнизалишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду від 08 грудня 2025 року та ухвалу Яремчанського міського суду від 26 листопада 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 31 березня 2026 року. Головуюча О. В. Пнівчук Судді: Є.Є. Мальцева О. О. Томин