Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/1064/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1064/25 Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 30 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області від 30.07.2024 № 6 і визнаня протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 10.09.2024 № 025450011774 щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах. Також, позивач просив зобов`язати Комісію при ГУ ПФУ у Вінницькій області підтвердити ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1980 по 30.06.1984, з 01.10.1992 по 31.10.1992, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, та з 01.01.2000 по 26.03.2004, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1980 по 30.06.1984, з 01.10.1992 по 31.10.1992 року, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, та з 01.01.2000 по 26.03.2004 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 03.09.2024. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.12.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.07.2024 №

6. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.09.2024 № 025450011774. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період з 01.07.1980 по 30.06.1984, з 01.10.1992 по 31.10.1992, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 26.03.2004 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту третього частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 03.09.2024. Стягнуто на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити чстково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.06.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Комісія при ГУ ПФУ у Вінницькій області, розглянувши відповідну заяву прийняла рішення від 30.07.2024 № 6, яким відмовила в підтвердженні ОСОБА_1 періодів роботи: - з 01.07.1980 по 30.06.1984 як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки первинними документами не підтверджується робота за пільговою професією та відсутні дані про заробітну плату; - з 01.10.1992 по 31.10.1992, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998 як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах, оскільки відсутні дані про заробітну плату; - з 01.01.2000 по 26.03.2004 як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки первинними документами не підтверджується робота за пільговою професією. Крім того, за період з січня по березень 2004 року відсутні дані про заробітну плату. 03.09.2024 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута ГУ ПФУ у Львівській області та винесено рішення від 10.09.2024 № 025450011774, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 ЗУ № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу. Вказали, що вік заявника 57 років, страховий стаж ОСОБА_1 становить - 35 років 03 місяці 02 дні, пільговий стаж складає - 11 років 05 місяців. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до пільгового стажу зараховано усі періоди згідно рішення Комісії від 30.07.2024 №

6. Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач досяг віку, необхідного для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058. Наявність необхідного страхового стажу у позивача відповідачами не заперечується. Поряд з цим визначальним у цьому спорі є встановлення наявності у ОСОБА_1 пільгового стажу тривалістю не менше 20 років, при цьому, як вказує пенсійний орган, необхідний пільговий стаж заявника відсутній. Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах. Згідно з Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016, затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 № 016, введеного в дію з 01.01.1987 та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, чинного на теперішній час, професії механізатор, підвозчик, будівельна бригада відсутні, а міститься професійна назва роботи тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва. Термін "механізатор" є загальновживаним й більш широким родовим поняттям професії тракториста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції. Разом з тим, в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , наявні записи № 4 та 5 відповідно до яких позивач працював з 01.06.1987 по 26.03.2004 механізатором у колгоспі "Комінтерн" та КСП "Колос". Також відповідно до архівної довідки, яка міститься в матеріалах справи, від 25.03.2024 № 102, виданої Комунальною установою "Барський міський трудовий архів" Барської міської ради, складеної на підставі документів колгоспу "Комінтерн" с. Кошаринці, зведених книг нарахування заробітної плати, у зазначених документах містяться відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 . На підставі наявних записів у трудових документах встановлено, що ОСОБА_1 у 1980-1987 працював у колгоспі "Комінтерн" с. Кошаринці на таких посадах: 1980 - прицепщик; 1981 - помічник комбайнера. Отже, надана трудова книжка та архівні відомості повністю підтверджують факт роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пільгової пенсії. Також з довідки вбачається, що у 1982-1987 роках посада позивача залишалася незмінною, у зв`язку з чим у зведених книгах за зазначений період містяться прочерки, що не спростовує факту його неперервної роботи. Додатково підтверджено, що до 2000 року колгосп не вів наказів про прийняття та звільнення працівників, що робить їх надання неможливим, однак це не впливає на встановлення факту трудових відносин та не може бути підставою для неврахування цього стажу на користь позивача. Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу. За умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав. А тому, дослідивши матеріали пенсійної справи та положення законодавства, наведені вище, суд першої інстанції вважає, що періоди роботи позивача з 01.07.1980 по 30.06.1984; з 01.10.1992 по 31.10.1992; з 01.09.1996 по 30.09.1996; з 01.01.1998 по 31.12.1998; з 01.01.2000 по 26.03.2004 (відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 та архівної довідки від 25.03.2024 № 102) на посадах прицепщика, помічника комбайнера та механізатора в колгоспі "Комінтерн" (реорганізоване в КСГП "Колос) підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. В свою чергу, відповідачами на спростування вказаних обставин не надано належних доказів. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі формально підійшли до вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та не надали належної оцінки поданим документам, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області від 30.07.2024 № 6, яке, у свою чергу, стало підставою для прийняття протиправного рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 10.09.2024 № 025450011774, що також підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 57 років, його страховий стаж становить понад 30 років, в тому числі спеціальний (пільговий) стаж з урахуванням обставин встановлених в межах розгляду цієї справи складає понад 20 років, це є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень частини другої статті 114 ЗУ № 1058. Щодо вимог зобов`язального характеру в тому числі і в частині вимог щодо суб`єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд першої інстанції зазначив, що питання про зарахування до пільгового стажу періоду, про які просить заявник та питання призначення відповідного виду пенсії позивачу за наслідками розгляду цієї справи, має вирішувати саме ГУ ПФУ у Львівській області (як суб`єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивача), як про те просить ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу позивача період з 01.07.1980 по 30.06.1984, з 01.10.1992 по 31.10.1992, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 26.03.2004 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 03.09.2024, тобто із дати звернення з завою про призначення пенсії. Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з п.3 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. Рішенням комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області від 30.07.2024 № 6, відмовлено в підтвердженні ОСОБА_1 періодів роботи: - з 01.07.1980 по 30.06.1984 як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки первинними документами не підтверджується робота за пільговою професією та відсутні дані про заробітну плату; - з 01.10.1992 по 31.10.1992, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998 як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах, оскільки відсутні дані про заробітну плату; - з 01.01.2000 по 26.03.2004 як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки первинними документами не підтверджується робота за пільговою професією. Крім того, за період з січня по березень 2004 року відсутні дані про заробітну плату. Також, 03.09.2024 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута ГУ ПФУ у Львівській області та винесено рішення від 10.09.2024 № 025450011774, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 ЗУ № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу. Вказали, що вік заявника 57 років, страховий стаж ОСОБА_1 становить - 35 років 03 місяці 02 дні, пільговий стаж складає - 11 років 05 місяців. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до пільгового стажу зараховано усі періоди згідно рішення Комісії від 30.07.2024 №

6. В свою чергу, відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п. 3, п. 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Виходячи з викладеного суд підсумовує, що згідно з приведеними вище правовими нормами - основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, і лише за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема: архівними та уточнюючими довідками, виписками із наказів, особовими рахунками і відомостями на видачу заробітної плати, посвідченнями, характеристиками, письмовими трудовими договорами і угодами з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Порядок ведення трудових книжок на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція). Згідно з п. 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно пункту п.п. б п. 2.17 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів. Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. При цьому, порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства роз`яснений листом Міністерства соціального забезпечення від 20.01.1992 №7. Так, відповідно до вказаного роз`яснення до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. В свою чергу, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення певного віку, а також наявність пільгового спеціального стажу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №683/977/17, від 08.05.2018 року у справі №672/455/17. Також, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі 681/813/17 дійшов висновку, що термін "механізатор" є загальновживаним й більш широким родовим поняттям професії тракториста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції. Єдине найменування професії механізаторів сільського господарства «тракторист-машиніст» було запроваджено в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозеристи, бульдозеристи-скреперисти, грейдеристи, комбайнери, машиністи дощувальних машин, машиністи льоноконоплезбиральних машин, машиністи скреперів, скреперисти, машиністи чаєзбиральних машин, машиністи екскаваторів, механіки-водії бавовнозбиральних машин, механіки-водії самохідних широкозахватних сінокосарок, механіки-комбайнери, трактористи, трактористи-бульдозеристи. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має. Разом з тим, в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , наявні записи №4, 5 відповідно до яких позивач працював з 01.06.1987 по 26.03.2004 механізатором у колгоспі "Комінтерн" та КСП "Колос". Також, як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до архівної довідки, яка міститься в матеріалах справи, від 25.03.2024 № 102, виданої Комунальною установою "Барський міський трудовий архів" Барської міської ради, складеної на підставі документів колгоспу "Комінтерн" с. Кошаринці, зведених книг нарахування заробітної плати, у зазначених документах містяться відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 . На підставі наявних записів у трудових документах встановлено, що ОСОБА_1 у 1980-1987 працював у колгоспі "Комінтерн" с. Кошаринці на таких посадах: 1980 - прицепщик; 1981-1984 - помічник комбайнера. Отже, висновок суду першої інстанції, що надана трудова книжка та архівні відомості повністю підтверджують факт роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пільгової пенсії, є частково правомірним. Також з довідки вбачається, що у 1984-1987 роках посада позивача залишалася незмінною, у зв`язку з чим у зведених книгах за зазначений період містяться прочерки, що не спростовує факту його неперервної роботи. Додатково підтверджено, що до 2000 року колгосп не вів наказів про прийняття та звільнення працівників, що робить їх надання неможливим, однак це не впливає на встановлення факту трудових відносин та не може бути підставою для неврахування цього стажу на користь позивача. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції хоча й зробив такий висновок, однак все одно задовольнив позов в межах 1980 року. З приводу періоду роботи позивача за посадою прицепщик, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з листа Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7, в якому роз`яснено порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам. Зокрема, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. Трактористам-машиністам, постійно зайнятим на причіпних і стаціонарних установках і агрегатах, пенсії призначаються на загальних підставах. Зі змісту наведеного роз`яснення слід дійти висновку, що для зарахування до пільгового стажу роботи на причіпних установках особа повинна працювати на посаді тракториста-машиніста, відпрацювати повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, а лише у міжсезонний період виконувати роботи причепщика. Разом з цим, з матеріалів справи неможливо встановити (трудова книжка, архівні довідки), що позивач будучи на посаді причепщика працював на посаді тракториста-машиніста. Отже, з урахуванням вказаного, період роботи на вказаній посаді зарахуванню до пільгового стажу не підлягає. З приводу періоду роботи позивача за посадою помічник комбайнера, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до «Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27 серпня 1986 року № 016, введеного в дію з 01 січня 1987 року та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327, чинного на теперішній час, посади помічника комбайнера, як такої не визначено. Також з наявної в матеріалах справи довідки від 25.03.2024 №102 можливо підтвердити відпрацювання позивачем кількість відпрацьованих людино-днів за 1981-1984 роки, (1981 рік - 41 людиноднів, 1982 рік - 33 людиноднів, 1983 рік - 40 людиноднів, 1984 рік - 46 людиноднів). Разом з цим, колегія суддів також враховує ту обставину, що згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , позивач в період з 01.09.1981 по 13.07.1984 навчався в Барському середньому ГПТУ №8. У зв`язку із зазначеним, в сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що у зарахуванні до пільгового періоду роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за 1981-1984 роки на посаді помічника комбайнера, слід відмовити, оскільки вказана робота не підтверджена пільговою професією, відсутній норматив людино-днів за вказаний період. Крім того, підтверджується період навчання позивача у вказаний період. Разом з цим, колегія суддів враховує, наявна в трудовій книжці серія НОМЕР_1 та наявна інформація в матеріалах справи (довідки) підтверджують про право позивача щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.10.1992 по 31.10.1992, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 26.03.2004. Щодо доводів апелянта, в частині дискреційних повноважень, колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що в даному випадку ефективним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням встановлених висновків суду першої інстанції (а саме зарахувань до пільгового стажу певних періодів роботи), оскільки позов за наявних матеріалів справи підлягає частковому задоволенню. З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в зобов`язальній частині. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є частково необґрунтованим, що призвело до частково неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період з 01.07.1980 по 30.06.1984, з 01.10.1992 по 31.10.1992, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 26.03.2004 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту третього частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 03.09.2024. Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 01.10.1992 по 31.10.1992, з 01.09.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 26.03.2004. В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.