Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/171/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/171/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (суддя Мельник О.М., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 03.09.2025) по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2024 №2166014290704,- В С Т А Н О В И В: 08.01.2025 року ТОВ "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2024 №2166014290704. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року адміністративний позов товариства задоволений повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням ГУ ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно перевіркою позивача встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, пп. в п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 43 055 гривні. Апелянт також зазначає, що позивачем документально не підтверджені відомості щодо руху активу, реального характеру здійснення операцій між ТОВ "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" та ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП" й ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА, зокрема не надано документальне підтвердження щодо можливості здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, джерела походження ТМЦ, підтвердження походження ТМЦ, що свідчить про не підтвердження реального вчинення господарських операцій, що стали підставою для формування ТОВ "НАРП" податкового обліку. Надані під час перевірки документи ТОВ "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (у т. ч. договір, накладні, прибуткові накладні тощо) не мають силу первинних документів, фактичне здійснення господарської операції щодо реалізації ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП" ТМЦ на адресу Позивача відсутнє, також вказує, що посадові особи ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП є учасниками кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 , ч. 2 ст. 369-1 Кримінального Кодексу України. До перевірки та до заперечень не надано платіжні інструкції / доручення, банківські виписки, відсутня оплата заявленого до відшкодування від`ємного значення по контрагенту ТОВ СНГ- КОМПЕКТ на суму 14000 грн., що засвідчено в акті від 12.09.2024 №1027/14-29-07-04/09794409 про ненадання документів під час перевірки. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 04.09.2024 по 12.09.2024 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлені актом від 19.09.2024 р. №15415/14-29-07-04/09794409. За результатами перевірки встановлено таке порушення: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 43055 гривні та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку, на суму 14387 грн. Позивач подав заперечення на акт перевірки №2864/ю від 03.10.2024, за результатами розгляду якого прийнято рішення про залишення висновку акту перевірки від 19.09.2024 р. №15415/14-29-07-04/09794409 без змін. На підставі акту перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.10.2024 №2166014290704 (надалі - ППР) в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 43055 грн 00 коп. (податковий кредит за операціями між позивачем та контрагентами ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП" в розмірі 3428,00 грн та TOB "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" в розмірі 39 626,65 грн). Вказане рішення від 21.10.2024 оскаржене позивачем до Державної податкової служби України. За результатами розгляду поданої скарги, 19.12.2024 р. Державною податковою службою України винесено рішення №37969/6/99-00-06-01-04-06, відповідно до якого ДПС залишив скаргу без розгляду та повернув її. Не погодившись із вищезазначеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно п. 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. У постанові від 18 жовтня 2022 р. у справі №804/6410/14 Верховний Суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (п. 41). Роблячи висновки щодо законності чи незаконності формування даних податкового обліку платником податків слід детально досліджувати саму суть господарських операцій та в залежності від суті таких визначати відповідний комплект документів, що повинен був складатися у ході такої господарської діяльності. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце (п. 46). За висновком податкової перевірки позивачем допущено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 43055 гривні та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку, на суму 14387 грн. Контролюючий орган наполягає, що надані ТОВ "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" первинні документи не відповідають фактичному руху активів та реальному характеру здійснення операцій між ТОВ "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" та контрагентами-постачальниками ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП та ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА". До перевірки та до заперечень не надано платіжні інструкції / доручення, банківські виписки, відсутня оплата заявленого до відшкодування від`ємного значення по контрагенту ТОВ СНГ- КОМПЕКТ на суму 14000 грн., що засвідчено в акті від 12.09.2024 №1027/14-29-07-04/09794409 про ненадання документів під час перевірки. Однак, позивач не може нести відповідальність за невиконання зобов`язань своїми контрагентами, адже чинне законодавство не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. Всі податкові накладні від контрагентів-постачальників ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП" та ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА на суму 43055,00 грн., відповідно до вимог чинного законодавства, зареєстровані в ЄРПН та не були зупинені Відповідачем на стадії реєстрації. Позивач наданими до перевірки первинними документами, даними інвентаризації підтвердив фактичний рух товарів. Всі первинні документи оформлені належним чином. Суд першої інстанції дослідив первинні бухгалтерські та інші документи, які підтверджують існування між позивачем з його контрагентами ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП" та ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" господарських правовідносин, та дійшов висновку про їх реальний характер. Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 р. у справі №200/6156/20-а зазначив, що суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справах №804/4940/14, 816/166/15-а вказував на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або фіктивності його постачальників не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено. Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта/відповідача про наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти позивача. Адже відсутність вироку у кримінальних справах, який набув законної сили, унеможливлює врахування наведених скаржником обставин в якості доказу у справі, на що вказував і суд першої інстанції. Щодо господарських операцій Позивача з ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП". З матеріалів справи слідує, що до перевірки контролюючому органу Позивачем було надано податкові накладні, виписані у травні, липні 2024 року на адресу ТОВ "НАРП" та зареєстровані в ЄРПН, за період 2020 року та 1 кварталу 2021 року надано лімітно-заборні відомості щодо використання придбаних ТМЦ виробничими цехами підприємства експрес-накладні (перевізник ТОВ "НОВА ПОШТА"), оборотно-сальдові відомості та інші документи. Відповідач вказує, що позивач не надав під час перевірки етикетки, паспорти та сертифікати якості виробника на ТЦМ, номенклатура якого зазначена у видаткових та податкових накладних виписаних на адресу ТОВ НАРП за період травень, липень 2024 року, у зв`язку з чим не можливо встановити виробника ТМЦ, спроможність виробника виготовляти їх та джерело походження. Варто зазначити, що запасні частини, вироби та\або матеріали, проходять на підприємстві два етапи вхідного контролю якості: 1) зовнішній (з перевіркою сертифікатів якості, паспортів виробника, іншої документації) та 2) лабораторний, який встановлює фізико-технічні властивості в лабораторії. Інформація щодо проходження ТМЦ вхідного контролю на ТОВ НАРП фіксується в Журналі обліку результатів вхідного контролю, що підтверджується витягами з вказаного журналу, на підтвердження факту проходження вхідного контролю ТМЦ придбаних у ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА, а також ТОВ ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП. Щодо цього суд зазначає, що такі документи не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності. Відтак, сертифікат відповідності є суто технічним документом, який лише засвідчує відповідність товару (послуги) певним вимогам. Визначення терміну "сертифікат якості" українське законодавство не містить, але зазвичай під ним розуміють документ, який засвідчує відповідність товару вимогам (стандартам) безпеки, показникам якості, технічним вимогам чи характеристикам, які передбачені нормами та умовами договору, тощо, тобто це також документ технічного змісту. Відсутність у позивача сертифікатів відповідності (якості), паспортів, етикеток чи будь-яких інших технічних документів, не є допустимим, достовірним і достатнім доказом в сенсі ст. ст. 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) штучності його господарської операції з контрагентом ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП". Щодо посилання контролюючого органу на начебто відсутність у контрагентів Підприємства достатніх матеріальних та трудових ресурсів не може бути взято до уваги, так як цей факт не може свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагент Підприємства не був позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов`язань перед платником. Дана позиція викладена ВСУ у постанові по справі №К/800/14680/17. Стосовно зауваження відповідача про відсутність у постачальника складських (виробничих) приміщень, автотранспорту, відповідач ніяким чином не обґрунтовує, в який спосіб відсутність цих об`єктів унеможливлює постачання товару. Апеляційний суд зазначає, що постачання відбувалось за допомогою послуг ТОВ "Нова пошта", на підтвердження чого позивач надав експрес-накладні, що відображено в акті перевірки. Норми податкового законодавства не ставлять право платника податків на врахування витрат при визначенні податкового кредиту в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентом. Сам по собі факт порушення постачальником товару вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог ПК України в частині формування податкового кредиту за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної поведінки свого контрагента та про узгодженість дій між ними. Щодо господарської операції позивача з ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА". Колегія суддів зазначає, що позивачем було надано прибуткові та видаткові накладні, виписані у січні, квітні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді 2020 року, січні 2021 року на адресу ДП НАРП та зареєстровані в ЄРПН. Відтак, вищезазначеними документами підтверджено реальність господарської операції між позивачем та його контрагентами. Що стосується доводів апелянта про неможливість виконання контрагентом-постачальником своїх зобов`язань з посилання на аналіз операцій по ланцюгу постачання то такі посилання апелянта колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в Україні діє принцип індивідуальної відповідальності. Визначення грошових зобов`язань може ґрунтуватися виключно на незаперечних доказах, які не залишають сумніву в штучності формування результатів господарської діяльності, свідомому укладені правочинів з метою заниження бази оподаткування. Аналіз даних інформаційних баз, дослідження ланцюгів постачальників, посилання на відсутність документів, ведення (складання) яких не є обов`язковим, або не має відношення до податкового обліку, не може покладатись в основу висновків контролюючого органу так як це фактично не є доказами, а лише засобами їх здобуття. Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, на етапі реєстрації податкової накладної контролюючий орган повинен перевірити накладну на відповідність вимогам податкового законодавства, а її реєстрація підтверджує те, що податкова накладна була складена платником ПДВ за реальною операцією. Податкові накладні по угодах з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, тому вони для покупця таких товарів/послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Чинне законодавство не ставить умову виникнення бюджетного відшкодування ПДВ у залежність від стану податкового обліку його контрагентів (тим більше контрагентів його контрагентів), фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже чинне законодавство передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем подані пояснення з належним чином оформленими первинними документами, наявна вся необхідна первинна документація (первинні документи), яка відображає рух активів під час господарської операції, тобто свідчить про реальність здійснених ТОВ НАРП господарських операцій з придбання товарів. Проте, вказані документи безпідставно не були взяті відповідачем до уваги. За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач прийняв спірне податкові повідомлення-рішення необґрунтовано. При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновків, що вони також не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства. Адже суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя В.А.Голуб Суддя Ю.В.Осіпов