Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/33780/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33780/25 Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, ГУ ПФУ в Донецькій області, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 22.08.2025р. №о/р 951140137075 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.08.2025р. №1121 про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу"; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.1992р. по 2.11.1993р. включно в Арцизькому районному фінансовому відділі, з 15.11.1993р. по 19.01.1994р. включно та з 20.01.1994р. по 6.08.2025р. включно в органах державної податкової служби та з 23.07.2025р. перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках ГУ ДПС в Одеській області від 12.08.2025р. №336/15-32-10-02-12, виданих ОСОБА_1 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та від 12.08.2025р. №337/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за формами, затвердженими Постановою КМУ від 14.09.2016р. №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», з урахуванням вже виплачених сум пенсій. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 14.08.2025р. вона звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії у зв`язку з переведенням з пенсії за віком згідно із ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу». Рішенням від 22.08.2025 №о/р НОМЕР_1 ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило у перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах державної служби. Позивачка вважає вказане рішення протиправним та незаконним, а тому звернулась до суду із даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №951140137075 від 22.08.2025р. про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу». Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.1992р. по 2.11.1993р., з 15.11.1993р. по 19.01.1994р. та з 20.01.1994р. по 6.08.2025р. та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 22.08.2025р., з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,2грн.. Не погодившись із даним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Донецькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги, зміни рішення суду у резолютивній частині, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Частиною 4 ст.317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи (служби) позивачки в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу». У зв`язку з викладеним, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №951140137075 від 22.08.2025р. належать задоволенню. Водночас, позовна вимога про зобов`язання перерахувати, нарахувати та виплатити, а з урахуванням доводів позовної заяви - перевести на інший вид пенсії, задоволенню не підлягає, оскільки призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, суд не має повноважень визначати всі необхідні умови для призначення пенсії, у тому числі обраховувати необхідний страховий/пільговий стаж, та зобов`язувати органи ПФУ призначити пенсію. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 12.08.2025 №336/15-32-10-02-12 та від 12.08.2025 №337/15-32-10-02-12, то суд виходив з того, що право особи на призначення пенсії встановлюється на підставі розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 12.08.2025р. №336/15-32-10-02-12 та від 12.08.2025р. №337/15-32-10-02-12 є фактично втручанням у механізм та порядок виконання відповідачем судового рішення щодо призначення пенсії позивачу. Такі вимоги є передчасними та не належать задоволенню. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, дійшов правильного висновку щодо результату вирішення спору, однак у резолютивній частині допустив описку у даті заяви позивачки, яка підлягає повторному розгляду органом ПФУ. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену на підставі ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 14.08.2025р. позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію згідно із ЗУ «Про державну службу» (а.с.65-66). Вищевказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області. 22.08.2025р. ГУ ПФУ в Донецькій області своїм рішенням за №951140137075 відмовило у перерахунку пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу на посадах державної служби (а.с.73). Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій відповідачів у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» №889-VIII (далі Закон №889-VIII), п.2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено, що ЗУ «Про державну службу» №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10, 12 розділу XI Закону №889-VIII. Відповідно до ч.1 ст.37 ЗУ від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Згідно із п.10 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 ЗУ «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами КМУ, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 ЗУ «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 розділу XI Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 ЗУ «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами КМУ, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 ЗУ «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, колегія суддів вказує, що після 1 травня 2016р. (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пп.10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Пунктом 8 розділу XI Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 3.05.1994р. №283 (була чинною до 1.05.2016р.) до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Згідно із п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016р. №229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 4 грудня 1990р. №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012р. - Податковий кодекс України. Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами ч.1 ст.15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ може бути особа, яка має освіту за фахом та відповіла кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби. Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР ), цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) (ч.5 ст.15 Закону №509-ХІІ) Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.7,ч.8, ст.15 Закону №509-ХІІ). Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, та які займали посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема у сфері податкової політики, у період до 12.08.2012р. перебувають на державній службі та є державними службовцями. У п.344.1 ст.344 Податкового кодексу України з 12.08.2012р. визначено, що період роботи посадових осіб контролюючих органів, у тому числі тих, яким присвоєно спеціальні звання, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Наведене узгоджується з ч.18 ст.37 Закону №3723-XII, згідно якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.1990р. №509-ХІІ, та Податковим Кодексом України не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання. Тому, при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону України №3723-XII «Про державну службу» від 16.12.1993р. Зокрема, ст.37 за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку та відповідного страхового стажу, у тому числі стажу державної служби - не менше як 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993р. №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Як вбачається зі спірного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 22.08.2025р. за результатами розгляду документів, доданих до заяви, пенсійним органом встановлено, що стаж позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №№3723-XII та актами КМУ, на 1.05.2016р. становить 0 років. Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.21-48) позивачка працювала у період з 17.03.1992р. по 2.11.1993р. на посаді ревізора-інспектора ІІ категорії інспекції бюджету, фінансування апарату управління і адмінорганів Арцизького районного фінансового відділу, у період з 15.11.1993р. по 6.08.2025р. на посадах державного податкового інспектора, старшого державного податкового інспектора, головного державного податкового інспектора, головного державного податкового ревізора-інспектора, начальника відділу, заступника начальника відділу, головного державного ревізора-інспектора, головного державного інспектора в органах державної податкової служби. У період з 20.01.1994р. по 6.08.2025р. позивачці присвоювались спеціальні звання, а саме інспектор податкової служби III рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби I рангу, радник податкової служби III рангу, радник податкової та митної справи III рангу, радник податкової та митної справи II рангу. Також у зазначений період позивачці присвоювалися ранги державного службовця: 9.07.2013р. - 11 ранг державного службовця; 8.10.2019р. - 5 ранг державного службовця. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачка у періоди з 17.03.1992р. по 2.11.1993р. та з 15.11.1993р. по 6.08.2025р. працювала на різних посадах в податкових органах, за спірні періоди їй присвоювались спеціальні звання та ранги державного службовця. Відтак, період роботи позивачки в податкових органах зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії за ЗУ «Про державну службу». Враховуючи викладене, судова колегія вважає безпідставним твердження ГУ ПФУ в Донецькій області, що станом на 1.05.2016р. стаж позивачки на посадах державної служби становить 0 років. Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 22.08.2025 №о/р 951140137075 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, ефективним способом захисту порушених прав позивачки, з урахуванням дискреційних повноважень органу ПФУ, є зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.1992р. по 2.11.1993р., з 15.11.1993р. по 19.01.1994р. та з 20.01.1994р. по 6.08.2025р. та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 14.08.2025р., з урахуванням висновків суду. Враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для часткового задоволення позовних вимог. При цьому, апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції допущено описку в резолютивній частині рішення, а саме у даті заяви позивачки про перерахунок пенсії, у зв`язку із чим вважає за необхідне її виправити. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, третій пункт резолютивної частини рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині дати заяви позивачки про перерахунок пенсії, а саме з 22.08.2025р. на 14.08.2025р., в іншій частині судове рішення - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,317,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025р. змінити, виклавши третій пункт резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.1992р. по 2.11.1993р., з 15.11.1993р. по 19.01.1994р. та з 20.01.1994р. по 6.08.2025р. та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 14.08.2025р., з урахуванням висновків суду.». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді А.І. Бітов О.В. Єщенко