Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/8974/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 489/8974/25 перша інстанція: суддя Микульшина Г.А., повний текст судового рішення складено 24.02.2026, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючоїсудді Казанчук Г.П. суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,- ВИКЛАД ОБСТАВИН : ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просила суд: - визнати поважними причини пропуску строк на подачу цього позову та поновити його; визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3679797 від 17.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, яка була складена 17.12.2024 та якою було накладено на неї штраф в сумі 510,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.12.2024 працівником поліції відносно неї було винесено постанову про адміністративне правопорушення, відповідно до якої вона начебто керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110307 05.12.2024 о 15:50 год. в м. Миколаєві на перехресті вулиць Садової та Ковальської проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, відповідно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Свою провину у вчиненні даного правопорушення ОСОБА_1 заперечує. Посилається на те, що оскаржувана постанова виносилась без її участі, копію постанови вона не отримувала. Про існування даної постанови дізналась в жовтні 2025 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, коли виявила, що було накладено арешт на її банківські рахунки. Зазначає про те, що обставини, викладені у постанові, не відповідають дійсності. Розпочинаючи рух по вказаному перехрестю, позивач рухалась на зелений сигнал світлофора. В той час, коли наблизилась до кінця перехрестя, ввімкнувся жовтий сигнал. Однак зупинитись, не вдаючись до екстреного гальмування, вона не могла. Окрім того вказувала, що небезпеки для інших учасників руху її маневр не створював. Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 лютого 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується, в тому числі, наданими представником відповідача доказами у вигляді запису з автомобільного відеореєстратора. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що можливість використання поліцейськими для фіксації правопорушень відповідно до вимог Закону України «Про національну поліцію» власного телефону не передбачена. Доводи відповідача про те, що вказаний запис було здійснено саме на стаціонарний відеореєстратор, а згодом перенесений на телефон поліцейського перевірити в судовому засіданні не було попри заперечення сторони позивача, що свідчить про незастосування судом норм матеріального права. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 та 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд, - УСТАНОВИВ: Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що під час несення служби у м. Миколаєві, на перехресті вул. Садова та вул. Ковальська, інспектором УПП Марченком Д.С. разом з напарником було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме водій транспортного засобу ЗАЗ 11307, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3г ПДР України. Працівниками поліції було зупинено даний транспортний засіб, водієм якого виявилась ОСОБА_1 . Працівник поліції повідомив водію причини зупинки та пояснив суть правопорушення. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із необхідністю скористатись правом на правничу допомогу. Інспектором було прийнято рішення про відкладення розгляду справи на 06.12.2024. 06.12.2024 ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання інспектором було задоволено та відкладено розгляд справи на 17.12.2024. Оскільки в призначений час ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явилась, справу було розглянуто за її відсутності, що підтверджується копією рапорту працівника поліції від 22.11.2025 та повідомленням про запрошення до патрульної поліції (а.с. 50 зворотня сторона, а.с. 51). За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону управління патрульної поліції в Миколаївській області Марченко Д.С. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього ружу, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА №3679797, якою за проїзд на заборонний жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну кольору світлофору за порушення статті 122 частини 2 КУпАП до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу 510 грн (надалі спірна постанова, а.с.52). Отже, законність та справедливість спірної постанови є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Згідно п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (далі ПДР). Згідно п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.7 ПДР передбачено, що світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Відповідно до п.8.7.3. г) ПДР передбачено, що сигнал світлофора жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Згідно п.2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ст.122 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Зі змісту оскарженої постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 05.12.2024 о 15:50 год. в м. Миколаєві, на перехресті вул. Садова та вул. Ковальська, проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора. Зафіксовано на нагрудний відео реєстратор 474002 та автомобільний відео реєстратор 70ma Smart Dash Can 1S-3cf4. Розгляд справи зафіксовано на нагрудний відео реєстратор 471801, чим порушила п. 8.7.3.ґ ПДР України. Для з`ясування наведених вище обставин по справі, судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з відеореєстратора службового авто та нагрудного відеореєстратора патрульних поліцейських. Так, вказаний відеозапис з службового авто, з урахуванням ракурсу зйомки, містить переконливу інформацію щодо сигналу світлофора, який інформував водіїв напрямку руху, яким рухалась позивачка. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданого відеозапису вбачається, як автомобіль ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснює в`зд на перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, завершуючи проїзд перехрестя на червоне світло. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що автомобіль розпочинає рух перехрестям на жовтий сигнал світлофору та завершує його на червоний. Вказаний транспортний засіб на момент проїзду перехреста був єдиним на проїзній частині, будь-яких маневрів не здійснював, рухався прямо. Відтак, колегія суддів погоджується, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, яка полягає у тому, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 05.12.2024 о 15:50 год. в м. Миколаєві, на перехресті вул. Садова та вул. Ковальська, проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора. Зафіксовано на нагрудний відео реєстратор 474002 та автомобільний відео реєстратор 70ma Smart Dash Can 1S-3cf4. Розгляд справи зафіксовано на нагрудний відео реєстратор 471801, чим порушила п. 8.7.3.ґ ПДР України. Таким чином, на переконання апеляційного суду, позивачка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Також, апеляційний суд вважає помилковим посилання апелянта на ту обставину, що надані відповідачем відеозаписи не може бути прийняті судом як достатній доказ, оскільки відповідно до приписів ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Більш того, колегія суддів зауважує, що саме за клопотання ОСОБА_1 дві відкладався розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, тобто їй було достеменно відомо про наявність матеріалів про порушення нею правил дорожнього руху. В подальшому остання не проявляла зацікавленості щодо отримання інформації про розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності, хоча об`єктивно, мала б припускати про можливість притягнення її до адміністративної відповідальності. У спірній постанові вказано про направлення її копії позивачу рекомендованим листом вих.№24187 від 18.12.2024 року за адресом м. Миколаїв, Херсонське шоссе,32 кв.86. Саме ця адреса вказана позивачем у позові. При цьому, Інформація про поштове відправлення (трекінг-номер) зберігається в автоматизованій системі Укрпошти протягом 6 місяців з дня прийняття для пересилання. Протягом цього терміну можна подати заяву на розшук або отримання інформації про вручення. Фізично посилка у відділенні зберігається менше. Оскільки позивач звернулась до суду зі спливом майже одинадцяти місяців, тому здійснити перевірку на сайті Укрпошта не має об`єктивної можливості. Відповідно до пункту 8.7.3 розділу 8 Правил дорожнього руху, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (надалі ПДР) сигнали світлофора мають такі значення: а) зелений дозволяє рух; б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора. Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками. Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків; в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися цифрові табло; г) чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху ніж сигнал додаткової секції; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Відповідно до пункті 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Пунктом 8.11 ПДР визначено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, в силу приписів ПДР, в`їзд на перехрестя на жовтий колір світлофора, за відсутності можливості гальмування, утворює склад адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст.122 КУпАП. Світлофори встановлюються переважно з правого боку дороги, над проїзною частиною або на розділювальній смузі, щоб забезпечити видимість для водіїв. Основні правила передбачають встановлення дублюючих світлофорів для кращої видимості на перехрестях. Згідно норм ДСТУ 4092:202Х залежно від призначення світлофори поділяють на групи: транспортні (Т); пішохідні (П). Пунктом 8.34 норм ДСТУ 4092:202Х, що транспортні світлофори треба розміщувати відповідно до таких варіантів, перевагу у використовуванні яких для різних типів і виконань світлофорів зазначено у таблиці 10: перед перехрестям чи регульованим пішохідним переходом: праворуч від проїзної частини. Із відеозапису, наданого відповідачем, можна прослідкувати зміну кольорів на двох світлофорах, які знаходяться по напрямку руху транспортних засобів, та дійти висновку, що позивач здійснила перетин меж перехрестя за заборонений жовтий сигнал світлофора. При цьому, за відсутності інших транспортних засобів на час під`їзду до перехрестя, дають можливість дійти висновку, що остання мала можливість завчасно розрахувати швидкість та маневр щодо перетину перехрестя. При цьому, жодних реальних перешкод, які б ускладнювали або створювали неможливість позивача зупинити транспортний засіб перед світлофором без застосування екстреного гальмування, відео файл не містить. У свою чергу, зелений сигнал світлофора почав мигати ще до того, як автомобіль марки ЗАЗ 11307, д.н.з. НОМЕР_1 , наблизився до перехрестя, а потім змінив колір на жовтий. Водночас, водій вказаного автомобіля не зупинилася та здійснила проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора. проїзд стий сигнал світлофора. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач зобов`язана була на мигаючому зеленому сигналі світлофору зменшити швидкість, оскільки зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, та здійснити повільне гальмування і зупинитися на жовтий сигнал світлофору на стоп-лінії, щоб уникнути можливого зіткнення з іншими учасниками дорожнього руху. За результатами дослідження зазначеного відеозапису колегія суддів дійшла до висновку про його відповідність як доказу критеріям належності, допустимості та достовірності, визначеними статтями 72-74 КАС України. Посилання апелянта на неможливість визначити колір світлофора через зйомку на перпендикулярному боці світлофора, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане спростовується вказаним вище відеозаписом. Більше того, на переконання колегії суддів, такі доводи апелянта є наміром позивача уникнути адміністративної відповідальності, а в матеріалах справи відсутні докази наявності виняткових обставин, які б надавали позивачу право здійснити такий проїзд. Таким чином, адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, підтверджується належними та допустимими доказами, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Сама незгода позивача щодо її притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Тобто, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України. Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 122 КУпАП. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для повного задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності на необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції вірно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286, 316 КАС України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 лютого 2026 року по справі №489/8974/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуюча суддя Г.П. Казанчук Судді Ю.М. Градовський О.В. Єщенко