Постанова Одеський апеляційний суд № 501/5033/24

Номер провадження: 22-ц/813/3223/26 Справа № 501/5033/24 Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІменемУкраїни 19.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Лозко Ю.П., Карташова О. Ю., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Петрюченко М. І., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, інфляційні нарахування та 3 % річних, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, інфляційні нарахування та 3 % річних, в обґрунтування зазначивши, що між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем електричної енергії, укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіційному сайті https://ooek.od.ua/, а також в газеті «Одеські вісті» від 29.12.2018 №99, на умовах раніше укладеного з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №10204015 як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електроенергії. Згідно умов договору ТОВ «ООЕК» постачало електричну енергію на об`єкт побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 . Для проведення розрахунків ТОВ «ООЕК» на ім`я побутового споживача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким за період з червня 2023 по березень 2024 року спожито 2792 кВт.год електричної енергії на суму 7 335,60 грн. У зв`язку з несплатою боржником вартості спожитої енергії за вказаним споживачем виникла заборгованість у розмірі 7 335,60 грн, інфляційні нарахування у розмірі 585,20 грн. та 3 % річних у розмірі 185,02 грн. 23.07.2024 року ТОВ «ООЕК»зверталось до Іллічівського міського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 08.08.2024 судом видано судовий наказ, однак 29.11.2024 постановлено ухвалу про його скасування. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка заявлена до стягнення позивачем. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію за період з червня 2023 по березень 2024 у розмірі 7 335,60 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 585,20 грн та 3 % річних у розмірі 185,02 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 30 квітня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, інфляційних нарахувань та 3 % річних задовольнив у повному обсязі. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію за період з червня 2023 по березень 2024 у розмірі 7 335,60 грн, інфляційні нарахування у розмірі 585,20 грн, 3 % річних у розмірі 185,02 грн, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором №03001/2092 не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 7 335,60 грн, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, в тому числі і щодо позовних вимог в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» інфляційних нарахувань у розмірі 585,20 грн та 3 % річних у розмірі 185,02 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 квітня 2025 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» відмовити у повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що під час воєнного стану діє мораторій на нарахування пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, проігнорував вимоги постанови Кабінету Мінвстрів України від 05.03.2022 №206. Умовами типового договору не передбачено стягнення коштів за спожиту електроенергію, претензія може виставлятися позивачем тільки за надання відповідної послуги з постачання та розподілу електроенергії, одиниця надання якої розраховується на умовах та порядку, визначених договором, а не за споживання чи використання електричної енергії. Наголошує, що суд невірно визначився з нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини, адже Закон України «Про ринок електричної енергії» на нього, як на споживача, не поширюється через відсутність у житловому помешканні відповідача будь-яких видів електроустановок та засобів комерційного обліку та він не є споживачем, який провадить комерційну діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом. Ввказує, що незрозумілим є, на підставі яких доказів суд встановив доведеність позивачем періоду, суми боргу та нарахованої пені. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження у приміщенні відповідача електроустановки, тобто предмету забезпечення за договором, не надано жодного доказу, якими підтверджується факт належної реєстрації в Міністерстві юстиції нормативно-правових актів НКРЕКП, на які позивач посилається як на обґрунтування своїх вимог, не надано жодного доказу, що законодавчі акти ВРУ містять підписи голови ВРУ, візи посадових осіб, Президента України та його підпис, завірених великою державною печаткою України. Суд, задовольняючи позов оператора «ООЕК» фактично наклав боргове зобов`язання за несплату електроенергії за цінами, встановленими неконституційними нормативно-правовими актами НКРЕКП. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.07.2025 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідності до положень ст. 360 ЦПК України. Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» копію ухвали про відкриття провадження від 14.07.2025 року отримало 16.07.2025 року о 04:28:38 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 14.07.2025 року отримав 24.07.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повернутим на адресу суду. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» не погоджується з доводами скаржника та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазанчає, що стягнення з боржника нарахованих на прострочену заборгованість за спожиту електричну енергію 3 % річних та інфляційних втрат, що передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Дії положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», із врахуванням внесених до цієї постанови змін, з 30.12.2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з не оплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливі бойові дії) або тимчасово окупованих територій. Для решти споживачів комунальних послуг, згідно з постановою, з 01.01.2024 року немає жодних заборон щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат за несплату житлово-комунальних послуг. Місто Чорноморськ Одеської області, де знаходиться об`єкт споживача, на який поставлялась електрична енергія, не відноситься до переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих територій. Окрім того, в позовній заяві по справі № 501/5033/24 ТОВ «ООЕК» просило стягнути з Відповідача на користь ТОВ «ООЕК» інфляційні нарахування та 3 % річних нараховані у період з 01.01.2024 року по 02.12.2024 року, тобто після внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №206 та зняття заборони щодо здійснення нарахувань, що спростовує доводи скаржника про неправомірне нарахування ТОВ «ООЕК» пені та інших штрафних санкцій, які не нараховувались в межах даної справи №501/5033/24. Вказує, що скаржник посилається на укладення між ним та ТОВ «ООЕК» договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, порядку розрахунків, строків оплати за цим договором. Разом з тим, предметом позовної заяви ТОВ «ООЕК» до ОСОБА_1 є заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Так, ТОВ «ООЕК» з 01.01.2019 року є постачальником універсальних послуг, на якого покладений спеціальний обов`язок щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Одеської області, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 62, ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії». Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, на який посилається скаржник, укладається між споживачами та оператором системи розподілу, яким є Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські Електромережі». ТОВ «ООЕК» не є стороною договору про надання послуг з розподілу електричної енергії між відповідачем та оператором системи розподілу Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські Електромережі», тому посилання скаржника на договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладений з оператором системи розподілу, не відноситься до предмету розгляду цієї справи. 25.08.2025 року від скаржника до суду надійшли пояснення в порядку статті 43 ЦПК України, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 7 335,60 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 585,20 грн та 3 % річних у розмірі 185,02 грн, тобто ціна позову становить 8106,82 грн не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором №03001/2092 не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію за період з червня 2023 по березень 2024 у розмірі 7 335,60 грн, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, в тому числі і щодо позовних вимог в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» інфляційних нарахувань у розмірі 585,20 грн та 3 % річних у розмірі 185,02 грн. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. З інформаційної довідки №406322394 від 03.12.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності. Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18) зазначив, що згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» вбачається, що видами економічної діяльності, зокрема є торгівля електроенергією (основний). Згідно частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. На засіданні НКРЕКП, що відбулось 14.06.2018 у формі відкритого слухання, прийнято рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП №429 від 14.06.2018 яка опублікована на офіційному сайті НКРЕКП http://www.nerc.gov.ua/?id=32357). Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Згідно пункту 84 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; Статтями 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Загальний порядок укладання, зміни і розірвання договору регулюється главою 53 ЦК України. Відносини з приводу укладання договору на постачання електричної енергії та відносини з приводу її споживання регулюються статтею 714 ЦК України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (далі Правила) та Законом України «Про ринок електричної енергії». За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 ЦК України). Тлумачення статті 714 ЦК України свідчить, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів споживачу, є видом договору купівлі-продажу (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17). Згідно з пунктом 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до постанови. Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі №465/5980/17 (провадження №61-1178св20)). Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). За змістом ст. 11 ЦК України факт відкриття особового рахунку та постачання електричної енергії вважається укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику» (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 509/3536/15- ц та від 15 липня 2019 року у справі № 347/713/17). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності». Абзацом п`ятим пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. У відповідності до п. 13 Перехідних положень вказаного закону, передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам. Так, згідно заяви ОСОБА_1 від 17.09.2020, адресованої начальнику Чорноморського підрозділу ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», він просить укласти договорі про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Матеріали справи містять договір №03001/209249 споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Як вбачається із заяви-приєднання від 03.08.2020, яка є додатком №1 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №209249, споживач ОСОБА_1 ініціює приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за технічними даними паспорту точки/точок розподілу за об`єктом споживача за адресою: АДРЕСА_1 . Додаток №2 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №03001/209249 містить інформацію про паспорт точки розподілу електричної енергії щодо об`єкта споживача ОСОБА_1 , складеного 03.08.2020 року, зокрема вказано, що видом об`єкта є основне помешкання, а його адресою: АДРЕСА_1 . Додаток 3 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №03001/209249, який також міститься в матеріалах справи, відображає відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (споживач ОСОБА_1 ), зокрема інформацію про енергетичний ідентифікаційний код точки розподілу, дозволену потужність (кВт), адресу, режим роботи, № та тип засобу обліку, параметри вимірювань розрахункових засобів обліку, сторону, відповідальну за збереження і цілісність засобів обліку та пломб, точку встановлення засобів обліку, рівень напруги на межі розподілу, клас напруги. Вищевказані документи підписані споживачем ОСОБА_1 власноручно. Відповідно до даних за особовим рахунком № НОМЕР_1 , саме за споживачем ОСОБА_1 обліковується заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію за період з 01 червня 2023 року по 01 квітня 2024 року у розмірі 7 335,60 грн. Наведене свідчить про укладення ОСОБА_1 з позивачем договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №03001/209249 та спростування доводів ОСОБА_1 , викладених в ухвалі Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2024 по справі №501/3308/24 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про те, що договірні відносини з вказаною юридичною особовою відсутні. При цьому, будь-яких спростувань вказаного розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , свого контррозрахунку відповідачем до суду не надано. Підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири, приміщення) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правила роздрібного ринку електричної енергії. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», підпункту 1 пункту 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальники, мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», підпунктів 1, 2 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ, споживач електричної енергії, серед іншого, зобов`язаний: - користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); - сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку. ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» як постачальник електричної енергії свої зобов`язання виконує та надає відповідачу послуги з постачання електроенергії. Однак відповідач, що підтверджено матеріалами справи, взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує та не сплачує вартість спожитої електричної енергії вчасно. З 01.01.2019 року ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» є постачальником універсальних послуг, на якого покладений спеціальний обов`язок щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Одеської області відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії». У зв`язку з реформою у сфері енергетики, всі діючі, станом на 31.12.2018 року побутові споживачі постачальника за регульованим тарифом автоматично, без додаткової згоди самих споживачів почали отримувати послуги постачання електричної енергії від нового постачальника - ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на умовах раніше укладених договорів. Отже, судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та фактично споживає надані позивачем послуги, але не сплачує їх вартість, внаслідок чого утворилась заборгованість, що свідчить про наявність у позивача права вимоги оплати заборгованості за спожиту електроенергію та про необґрунтованість твердження відповідача про відсутність такого права. Доказів визнання недійсним або припиненим договору, щоб стало підставою його невиконання стороною, суду не надано. Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На підставі п. 11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме на АТ «ДТЕК Одеські електромережі» Дані щодо фактичного споживання електричної енергії за особовим рахунком відповідача позивачем отримано від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу (а.с. 17-18). Пунктом 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що споживач зобов`язаний протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка сплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, але не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Згідно п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів. Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Враховуючи наявність між сторонами відносин з приводу постачання та споживання електричної енергії, враховуючи несвоєчасну сплату за спожиту електричну енергію та відсутність доказів, які б спростовували наявну заборгованість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7 335,60 грн. (за спожиту електроенергію 2 792,00 кВт.год). Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних За правилами ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 п №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг у період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285). Разом з тим, постановою №1405 від 29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України скасував заборону на припинення надання житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги, яку запровадив 5 березня 2022 року постановою Кабінетів Міністрів України №206. Такий мораторій, на відключення комунальних послуг, продовжуватиме діяти на окупованих територіях і там, де ведуться бойові дії, згідно з затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Для решти споживачів комунальних послуг, згідно з постановою 01.01.2024 відновлено нарахування пені та штрафів за несплату житлово-комунальних послуг. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача борг за спожиту електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за період прострочення боргу. Апеляційний суд зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та до власного трактування відповідачем норм законодавства, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. За встановлених обставин, враховуючи межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (рішення позивачем не оскаржено), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають колегії суддів підстав для його скасування, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.П. Лозко О.Ю. Карташов