LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4814527/2754/25

від 10.03.2026 ·

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/2754/25 Номер провадження 22-ц/814/1398/26Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючої судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І., за участю секретаря Галушко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2025 року ( повний текст рішення виготовлено 07 листопада 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування зазначала, що вони з відповідачем є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно наказу Глобинського районного суду Полтавської області від 29.07.2020 року було стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Станом на 01.09.2025 заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 161950,20 грн. Згідно розрахунку позивача, неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2020 року по серпень 2025 року становить 176416,09 грн. Оскільки розмір пені перевищує аліментну заборгованість, стягненню з відповідача підлягає 100% заборгованості, тобто 161950,20 грн. Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання ОСОБА_3 у розмірі 161950,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 161950,20 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. 00 коп. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити вимоги позивача, стягнувши з нього неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 45603,42 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Так судом не було враховано, що з 26.12.2023 по 23.09.2024 сплачував аліменти на утримання сину в добровільному порядку на картковий рахунок позивачки, однак при проведенні платежів не мав технічної можливості вказувати призначення платежу. Зазначає про відсутність його вини у виникненні заборгованості за місяці в яких він добровільно сплачував аліменти. Вважає, що позивачем проведений хибний розрахунок пені, який не відповідає встановлено законодавством порядку обрахунку. Крім того, судом першої інстанції не враховано накладення на нього штрафу у розмірі 658448,74 грн. Також звертає увагу, що він сплатив всю заборгованість по аліментах. Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися. Від апелянта надійшла заява про розгляд справи без його участі. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2020 року судовим наказом Глобинського районного суду Полтавської області стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Богодарівка Лубенського району Полтавської області (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , рєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Глобине Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 липня 2020 року - дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття. Позивач просила нарахувати і стягнути пеню за прострочення слати аліментів за період з липня 2020 року по серпень 2025 року становить 161950,20 грн, оскільки саме така сума заборгованості по сплаті аліментів і розмір пені не може перевищувати дану суму. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що добровільно сплатив аліменти на рахунок позивачки 26.12.2023 у розмірі 3840 грн, 05.02.2024 1935 грн, 18.02.2024 2880 грн., 07.03.2024 3072 грн, 20.03.2024 2902 грн, 20.04.2024 1940 грн, 15.05.2024 2902 грн, 21.05.2024 1920 грн., 06.06.2024 2880 грн, 08.07.2024 4800 грн, 23.07.2024 2112 грн, 22.08.2024 4825 грн, 08.09.2024 4800 грн, 23.09.2024 2895 грн., що підтверджується наданими копіями квитанцій. Крім того, відповідно до постанови про накладення штрафу від 19 вересня 2025 року у ВП № 63896299 за наявності заборгованості в сумі 130897,48 грн. накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 65448,74 грн. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вих №249/43100 від 16.10.2025 по виконавчому документу № 527/1194/20 станом на 01 жовтня 2025 року розмір заборгованості за аліментами становить 0,00 грн. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частинах 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Згідно із частиною 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України). Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення змісту статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. У постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 Верховний Суду відповів на питання - як розуміти формулювання у нормі права «не більше 100 відсотків заборгованості»?, зазначивши наступне: «Якщо, застосовуючи формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», яке міститься в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто тією, яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Верховний Суд, враховуючи принцип розумності, вважає, що оскільки пеня змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.» Тобто пеня нараховується на розмір заборгованості за кожен місяць окремо з моменту прострочення до моменту виконання зобов`язання, але не більше 100 відсотків заборгованості за цей місяць. Згідно вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом № 527/1194/20 заборгованість виникла за період з липня 2020 року по вересень 2025 року. З відповідача в примусовому порядку стягнуто аліменти у грудні 2021 року 5780,00 грн, грудні 2022 року 5780,00 грн, грудні 2023 року 4652,48 грн, жовтні 2024 року 4652,48 грн. Аналізуючи розрахунки заборгованості надані сторонами, суд апеляційної інстанції вважає правильним алгоритм нарахування пені застосований у розрахунку позивачки. Тоді як розрахунок наданий відповідачем не відповідає зазначеним вище нормам права та роз`ясненням Верховного Суду. Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом грудня 2023 року вересня 2024 року сплатив на рахунок позивача 43703 грн. Колегія суддів звертає увагу, що здійснені платежі носять сталий періодичний характер, позивачем не спростовано факту перерахування їй вказаних коштів, не надано відомостей про існування у ОСОБА_1 перед нею будь-яких інших зобов`язань, а тому суд вважає доведеним факт сплати відповідачем коштів у розмірі 43703 грн. в рахунок виконання зобов`язань зі сплати аліментів. До подібних висновків неодноразово приходив Верховний Суду у своїх постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19, від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20, від 25 січня 2023 року у справі № 707/999/21, від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21. Так, у постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц Верховний Суд звертає увагу, що будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника. Суд врахував, що при грошових переказах через термінал самообслуговування банку у платника не було технічної можливості самостійно зазначати призначення платежу, всі платежі позначалися як "поповнення банківської картки в терміналі самообслуговування". У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 встановлено, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов`язань, окрім аліментних. Стягувач не заперечувала отримання від боржника тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів. При оцінці розрахунку наданого позивачем суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не зазначала про перерахування їй вказаних коштів та не врахувала їх при проведенні розрахунку. При цьому, добровільна сплата коштів на виконання зобов`язань у період з грудня 2023 року вересня 2024 року свідчить про відсутність у відповідача вини за несплату аліментів та відсутність підстав для покладення на нього відповідальності у виді пені за несплату аліментів у вказаний період. Однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та прийшов до помилково висновку про задоволення позовних вимог у повному розмірі. Крім того, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 196 СК України у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Як вбачається з матеріалів справи до відповідача був застовпований штраф за невиконання зобов`язання зі сплати аліментів у розмірі 65448,74 грн. При цьому у суду апеляційної інстанції відсутні дані про його оскарження чи скасування. За вказаних обставин, враховуючи розмір добровільно сплачених коштів в період з грудня 2023 року по липень 2024 року та розмір накладеного штрафу колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені за невиконання зобов`язання зі сплати аліментів складає 52798 грн. 46 коп. Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2025 року слід скасувати. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 52798 грн. 46 коп. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та часткове задоволення апеляційної скарги розподіл судових витрат слід провести пропорційно задоволеним вимогам. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1630 грн. 00 коп. Враховуючи, що позивачка була звільнена від сплати судового збору в силу закону, застосувавши положення частини 10 статті 141 ЦПК України, ОСОБА_1 слід компенсувати за рахунок держави сплачений ним за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 829 грн 67 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2025 року -скасувати. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп: НОМЕР_3 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 52798 грн. 46 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1630 грн. 00 коп. Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави сплачений ним за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 829 грн 67 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2026 року Головуючий суддя О.В. Чумак Судді Ю.В. Дряниця Л.І. Пилипчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»