Постанова Київський апеляційний суд № 757/32572/25-п

Унікальний номер справи 757/32572/25-п Номер апеляційного провадження 33/824/2183/2026 Суддя суду першої інстанції О. А. Білоцерківець Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 27 березня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Густяком Михайлом Анатолійовичем, на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у с т а н о в и в : Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп. Не погодившись із постановою судді ОСОБА_1. через свого захисника адвоката Густяка М. А. 12 березня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та справу направити на новий розгляд. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року, посилаючись на те, що оскаржувану постанову судді Водопян А. Ю. отримав 12 лютого 2026 року, що не дало можливості оскаржити її в десятиденний строк. У зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді. Перевіривши апеляційну скаргу та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного. Відповідно дост. 294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. У своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова була винесена суддею Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник Густяк М. А. не були присутніми у судовому засіданні 03 грудня 2025 року, відтак не були обізнані про прийняття суддею постанови, порядок та строки її оскарження. У поданій до суду апеляційній скарзі, захисник Густяк М. А. зазначає, що копія постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року була вручена ОСОБА_2 12 лютого 2026 року. Як убачається із матеріалів справи, захисником Густяком М. А. в інтересах ОСОБА_1 було вперше подано апеляційну скаргу на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» 25.02.2026 (а.с.32- 33), яка містила клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року. Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2027 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала. У постанові апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 мав реальну можливість своєчасно подати апеляційну скаргу, але не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови у десятиденний строк з дня її отримання. 12 березня 2026 року через систему «Електронний суд» захисник Густяк М. А. в інтересах ОСОБА_1 направив до суду вдруге апеляційну скаргу на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року, яка містить клопотання про поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження. Як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року захисник вказує на те, що ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови 12.02.2026, та вперше подав апеляційну скаргу з пропуском десятиденного строку на її апеляційне оскарження лише у два дні, а тому вважає, що такий строк підлягає поновленню з посиланням на право ОСОБА_1 на справедливий суд. Отже, у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді, захисник зазначає обставини, що зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження, які раніше апеляційний суд визнав неповажними та такими, що не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції. Інших посилань на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року, яким би не була надана оцінка судом апеляційної інстанції в постанові від 10.03.2026, в клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції не зазначено, у зв`язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказував, що поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип re judicata (принцип юридичної визначеності) (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03, п.41, від 03.04.2008 року; рішення у справі «Устименко проти України», заява №32053/13, п.47, від 29.10.2015 року). Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення «Пономарьов проти України» та інші). Ураховуючи позицію Європейського суду з прав людини, обставини, на які посилається апелянт, не є такими, що можуть бути безумовними підставами для поновлення строку, та таким обставинам вже була надана оцінка Київським апеляційним судом у постанові від 10.03.2026. Отже, на переконання суду ні ОСОБА_1 , ні його захисник Густяк М. А., будучи самостійним суб`єктом оскарження, не скористалися своїм правом на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції в строки, що визначені законодавством, не подали апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії оскаржуваної постанови (тобто у період з 13.02.2026 по 23.02.2026) та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, апелянт пропустив такий строк без поважних причин. Та обставина, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції при первісному оскарженні було пропущено лише на два дні не може слугувати підставою для його поновлення, оскільки апелянтом не наведено жодних причин, які слугували цьому. Загалом розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу, що фактично доводи та обгрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді ґрунтуються на незгоді апелянта із висновками апеляційного суду про неповажність указаних захисником причин пропуску цього строку, які були викладені у постанові від 10.03.2026. Підстав для переоцінки попередніх висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не вбачається. Оскільки інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції захисником не вказано та апеляційним судом не встановлено, тому в поновленні пропущеного строку на оскарження зазначеної постанови судді слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП повернути апелянту. Згідно положень ч. 2ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку (протягом десяти днів з дня винесення постанови), повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Густяком М. А., на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року слід повернути особі, яка її подала. Зокрема апеляційний суд зауважує, що попередня відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження є самостійною підставою, визначеною законодавством, для повернення апеляційної скарги особі, якій уже було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: ОСОБА_1 відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Густяком Михайлом Анатолійовичем, на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач