Ухвала КАС ВС № 440/4322/25

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 24 березня 2026 року м. Київ справа №440/4322/25 адміністративне провадження №К/990/11299/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу Північно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Північно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, У С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просила: - визнати протиправними дії по проведенню планової перевірки в період із 13-19.03.2025, за результатами якої складено вимоги від 14.03.2025 №ПСН/ОЛ/20/В/263, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/22/В/263, акт перевірки характеристик продукції №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234, рішення від 19.03.2025 №№ ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/1, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/2, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/3, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/4, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/5, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/6, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/7, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/8, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/9, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/10, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/11, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/12, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/13, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/14, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/15; - визнати протиправними та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 19.03.2025 №№ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/1, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/2, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/3, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/4, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/5, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/6, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/7, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/8, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/9, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/10, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/11, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/12, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/13, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/14, ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/15. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026, позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів: від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/1, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/2, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/3, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/4, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/5, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/6, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/7, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/8, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/9, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/10, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/11, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/12, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/13, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/14, від 19.03.2025 №ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/15. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Північно - Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що первісне звернення до cуду касаційної інстанції з касаційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, а повторне подання касаційної скарги відбулось впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали cуду про повернення первісної касаційної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань. Вирішуючи клопотання скаржника щодо поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. При попередньому зверненні із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Скаржник оскаржує, зокрема, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026. Повний текст судового рішення складено 22.01.2026, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 23.02.2026 (з урахуванням вихідних днів), а касаційну скаргу повторно подано 12.03.2026. Разом з тим, ухвалою Верховного Суду 04.03.2026 подану вперше касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до відомостей з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалу Верховного Суду від 04.03.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача 04.03.2026 о 18:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. 12.03.2026 скаржник через підсистему «Електронний Суд» вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Верховний Суд звертає увагу, що статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд зазначає, що подання касаційної скарги після повернення Верховним Судом попередньо поданої касаційної скарги, не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, позаяк процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів встановила, що скаржник отримав ухвалу про повернення первинної касаційної скарги 05.03.2026, проте звернувся до суду повторно лише 12.03.2026, що вказує на необґрунтоване зволікання у поданні скарги після усунення недоліків. Наведені скаржником обставини не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку. Верховний Суд, дослідивши обставини справи та доводи скаржника, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки наведені обставини не можуть бути визнані поважними підставами для відновлення пропущеного строку. Таким чином, скаржнику необхідно подати нові обґрунтування, які підтверджують наявність поважних причин пропущення строку на касаційне оскарження, з наданням належних доказів, що підтверджують ці обставини. Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн. Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Водночас, частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 60560,00 грн (3028,00*16*0,8*200%, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Скаржником не надано доказу сплати судового збору, у зв`язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню. Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу Північно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших причин поважності підстав пропуску строку та докази на підтвердження таких обставин, та документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити Північно - Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026. Залишити без руху касаційну скаргу Північно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Північно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали. Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.Ю. Бучик Суддя А.І. Рибачук