Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/4545/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1922/26 Справа № 185/4545/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Пищиди М.М. суддів - Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю. за участю секретаря судового засідання Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2025 позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків. В обґрунтування позову позивач зазначає, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що призвело до виникнення професійних захворювань. Довідкою МСЕК від 28 лютого 2022 року позивачу встановлено первинно 40 % втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями. Довідкою МСЕК від 06 листопада 2023 року позивачу повторно безстроково визначено третю групу інвалідності та ступінь втрати працездатності на рівні 40%. Згідно довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією від 06 листопада 2023 року позивачу з 01 листопада 2023 року повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, протипоказано роботу в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Позивач зазначає, що через здобуті професійні захворювання він змушений систематично лікуватися в лікарнях та санаторіях. На даний час він відчуває сильний фізичний біль. Постійний прийом ліків, нестача коштів на лікування та фізичний біль, а також душевні страждання від свого безсилля і безсилля ліків допомогти йому позбавитися від цього болю, або полегшити його страждання, через постійний біль у нього безпокійний сон, він став нервовою та дратівливою людиною, йому неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль, що спричиняє йому моральну шкоду. Позивач оцінює моральну шкоду в сумі 80 000,00 грн. виходячи з глибини фізичних та душевних страждань, і просить стягнути цю суму з відповідача. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 80 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, зменшивши моральну шкоду до 40 000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах з повним робочим днем у шахті і отримав професійні захворювання, що призвели до втрати працездатності. За змістом акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, затвердженого 21 січня 2022 року, у ОСОБА_1 медичним висновком Українського НДІ промислової медицини від 14 грудня 2021 року встановлено наявність професійних захворювань: -хронічне обструктивне захворювання легенів другої стадії, легенева недостатність другого ступеня, -хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху). Професійні захворювання виникли внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм працівника, недосконалості технологічних процесів. Причини виникнення професійного захворювання: запиленість повітря робочої зони, підвищений рівень шуму. Довідкою серії 12ААА № 120790 від 28 лютого 2022 року позивачу встановлено первинно 40 відсотків втрати професійної працездатності, у тому числі: 25 відсотків ХОЗЛ, 15 відсотків приглухуватість. В подальшому довідкою МСЕК серії 12ААА № 131539 від 06 листопада 2023 року позивачу встановлено повторно безстроково 55 відсотків втрати професійної працездатності, у тому числі: 40 відсотків ХОЗЛ, 15 відсотків приглухуватість. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 40 %. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 80 000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 80 000 грн. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, в оскаржуваній частині, залишенню без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Повний текст постанови складено 25 березня 2026 року. Судді