Постанова 4851 № 440/13445/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2026 р.Справа № 440/13445/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.01.26 року по справі № 440/13445/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: - визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та невнесення актуальних персональних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби з виключенням та внести актуальні персональні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). До Полтавського окружного адміністративного суду 09.01.2026 надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або ІНФОРМАЦІЯ_2 (у тому числі його відділам та комісіям) вчиняти будь-які дії, пов`язані з призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, включно з прийняттям (оформленням) індивідуальних актів про призов та направлення, переміщення позивача до навчального центру та/або військової частини, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/13445/25. В обгрунтування вказаної заяви, ОСОБА_1 посилається на обставини необхідності уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких той звернувся до суду, з огляду на побоювання переміщення до військової частини з метою проходження військової служби, що на думку заявника унеможливить виконання рішення суду. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або ІНФОРМАЦІЯ_2 (у тому числі його відділам та комісіям) вчиняти будь-які дії, пов`язані з призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, включно з прийняттям (оформленням) індивідуальних актів про призов та направлення, переміщення позивача до навчального центру та/або військової частини, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/13445/25. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, відмовляючи у забезпеченні позову, не дав належної оцінки тому, що позивач документально підтверджує статус невійськовозобов`язаного і тому сама ініціація мобілізаційної процедури (виклик на ВЛК/оповіщення) щодо нього утворює очевидність протиправності для стадії тимчасового захисту. В межах спірних правовідносин, необхідність забезпечення позову обгрунтована конкретною невідкладністю, оскільки позивача викликано на ВЛК повісткою, що є елементом процедури, яка може завершитись призовом/переміщенням. Вказує, що у воєнно-мобілізаційних правовідносинах наслідки невжиття забезпечення часто є незворотними, а визнання протипраною процедури призову під час мобілізації не відновлює попередній стан особи. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Від представника позивача до Другого апеляційного адміністративного суду 25.03.2026 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не доводить жодними доказами або логічними висновками, які ґрунтуються на аналізі обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективне поновлення порушених прав позивача. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2 ст.151 КАС України). Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову встановлено, що позивач оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виключення його з військового обліку та щодо безпідставного поновлення позивача на військовому обліку. Також позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії щодо виключення його з військового обліку та внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Судом першої інстанції вірно враховано, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективне поновлення порушених прав позивача. Посилання позивача на повістку №2141058, якою ОСОБА_1 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою проходження ВЛК на 12.01.2026 о 09-00 год., що є елементом процедури, яка може завершитись призовом переміщенням позивача до військової частини до набрання рішенням законної сили у справі №440/13445/25 колегія суддів відхиляє, оскільки сама по собі вимога про явку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) не є беззаперечним доказом неминучого порушення прав позивача, які потребували б негайного захисту шляхом вжиття заходів забезпечення позову. Слід зазначити, що сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Водночас під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. На цьому етапі обмеженими є можливості суду встановити наявність ознак протиправності оскаржених дій та рішення суб`єкта владних повноважень. Крім того, встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є передчасно на цій стадії провадження. На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не може досліджувати питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки таке є фактично вирішенням адміністративного спору по суті. Факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Задоволення заяви позивача з підстав наявності ознак протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідачів може бути кваліфіковано як фактичне ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України). Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень мають певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Однак відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Доводи позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях. Окрім того, слід зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, зокрема, на момент подання та розгляду заяви про забезпечення позову. Таким чином, у контексті обраного позивачем способу забезпечення позову необхідно зауважити, що такий захід забезпечення позову в умовах воєнного стану є не співмірним із заявленими позовними вимогами і не забезпечує збалансованості інтересів сторін. При цьому, вищевказаний спосіб забезпечення позову не являється необхідним заходом для забезпечення реального виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, а може бути кваліфіковано як втручання у забезпечення процесу проходження особами військової служби в умовах воєнного стану. Колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи діяння суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення чи діяння можуть мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Сам собою факт вчинення суб`єктом владних повноважень діянь, ухвалення рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, не може автоматично свідчити про те, що такі діяння/рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Враховуючи вище викладене, вжиття заходів забезпечення позову у цій справі в обраний заявником спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, викладені аргументи не є переконливими в розумінні приписів статті 150 КАС України, а тому така заява задоволенню не підлягає. При цьому, суд, який постановляє ухвалу щодо вжиття (невжиття) відповідного заходу забезпечення позову, не може одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта (дії чи бездіяльності), а рішення суду стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта (дії чи бездіяльності). За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального і процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо питання про забезпечення адміністративного позову, а тому немає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 по справі № 440/13445/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 26.03.2026 року