Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3351/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/3351/25 пров. № А/857/43531/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі №500/3351/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування акту та припису (головуючий суддя Дерех Н.В., м. Тернопіль, письмове провадження), - В С Т А Н О В И В: Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач-1), Міністерства юстиції України (відповідач-2), в якому просив визнати протиправними та скасувати Акт позапланової перевірки від 14 травня 2025 року №20 та Припис про недопущення повторних порушень від 15 травня 2025 року №6, які видані Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції. В обгрунтування своєї позиції позивач посилається на наступне. Винесені за результатами проведення з 29.04.2025 до 05.05.2025 позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача Акт позапланової перевірки від 14 травня 2025 року №20 та Припис про недопущення повторних порушень від 15 травня 2025 року № 6 Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не відповідають вимогам, передбаченим частиною другою статті 19 Конституції України у взаємозв`язку з частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягають скасуванню. Позивач вважає, що положення Кодексу України з питань банкрутства не містять вказівки, чи наявні у арбітражного керуючого/розпорядника майна повноваження самостійно визначати заінтересованих осіб щодо боржника, та посилається на виключну компетенцію господарського суду у визначенні таких осіб. Крім цього, позивач просить врахувати, що комісією залишено поза увагою той факт, що відсутність квартальної фінансової звітності слугувало підставою для перенесення зборів комітету кредиторів ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 25.05.2025 до формування та подання такої у законодавчо встановлені строки. При цьому, сам Звіт керуючого санацією щодо проведеної роботи з реалізації плану санації ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за І квартал 2025 року №25-05/140 від 12.05.2025 арбітражним керуючим було направлено членам комітету кредиторів боржника 12.05.2025 одночасно із повідомленням по проведення зборів комітету кредиторів боржника №25-05/141 від 12.05.2025. Також, на думку позивача, Комісією не враховано, що повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 про залишення без змін ухвали Господарського суду Тернопільської області № 921/534/23 від 21.10.2024 про введення процедури санації складено 11.03.2025. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року в задоволені позову відмовлено повністю. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами адміністративного позову. 05.12.2025 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача, була проведена Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, на підставі, в межах повноважень та з дотриманням законодавчо визначеного порядку. Позивач не оскаржує підстави та порядок проведення позапланової перевірки, а лише не погоджується зі складеним актом перевірки та винесенням припису про недопущення повторних порушень. Зауважує, що припис винесений саме щодо недопущення аналогічних порушень арбітражним керуючим у подальшій діяльності, тобто для запобігання вищевказаних порушень у майбутньому. Іншими словами, - припис має превентивний характер. Вважає, що висновки, зроблені за результатами перевірки та відображені в акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 14.05.2025 №20, та в подальшому, і в приписі про недопущення повторних порушень від 15.05.2025 №6 відповідають фактичним обставинам та підтверджуються документами, наданими для проведення перевірки. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. На підставі звернення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14.03.2025 №1215/5/19-00-13-13-04, доручення Міністерства юстиції України від 18.03.2025 №38826/43972-11-25/21.1, Комісією Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проведено з 29 квітня 2025 року до 05 травня 2025 року (включно), позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Брикси А.О. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1499, дата видачі - 15.07.2013), за адресою місцезнаходження органу контролю - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: пл. Народна, 4, каб. 609, м. Ужгород, Закарпатська область, 88602, без присутності позивача, та склали довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 05 травня 2025 року №

20. За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача під час виконання ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією у справі №921/534/23 про банкрутство Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Комісією виявлено наступні порушення вимог законодавства з питань банкрутства: - абзацу 1 частини 5 статті 52 Кодексу України з процедур банкрутства - при схваленні плану санації враховано вимоги кредитора - ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», який є заінтересованою особою стосовно боржника; - пункту 4 частини 2 статті 12, абзацу 12 частини 6 статті 50 Кодексу України з процедур банкрутства - керуючий санацією не звітував щокварталу перед комітетом кредиторів та судом про виконання плану санації. Вказані порушення зафіксовані в Акті позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого від 14.05.2025 за №20. В подальшому, Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції винесено Припис про недопущення повторних порушень від 15.05.2025 за №6. Вважаючи протиправними та такими, що підлягають до скасування Акт та Припис Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, довели ті обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення щодо поданого позову. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) від 18.10.2018 № 2597-VIII, який замінив собою Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Цей кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. За наведеними у статті 1 КУзПБ визначеннями, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України; банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника. Згідно з частиною першою статті 3 КУзПБ, державний орган з питань банкрутства, з-поміж іншого, встановлює порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства. Відповідно до статті 10 цього Кодексу арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено) (частина третя статті 12 КУзПБ). Положеннями статті 20 КУзПБ визначено, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється державним органом з питань банкрутства та саморегулівною організацією арбітражних керуючих. Державний орган з питань банкрутства здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих шляхом проведення планових і позапланових перевірок у встановленому ним порядку. Позапланові виїзні та невиїзні перевірки проводяться за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, права, свободи, інтереси яких порушено діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого, якщо з таких звернень випливає необхідність здійснення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк арбітражний керуючий надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 228, Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань банкрутства. Мін`юст є державним органом з питань банкрутства. Згідно підпункту 52, пункту 4 Положення, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань встановлює порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, перевірки організації їх роботи, дотримання арбітражними керуючими вимог законодавства з питань банкрутства та здійснює такий контроль; бере участь у справі про банкрутство і користується процесуальними правами та несе процесуальні обов`язки учасника у справі про банкрутство. Процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих (далі - перевірка), повноваження осіб, які здійснюють перевірки, права й обов`язки арбітражних керуючих під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірки, порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (далі - Дисциплінарна комісія) про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності встановлює Порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2019 №3928/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2019 за №1228/34199 (далі - Порядок №3928/5). Пунктом 2 розділу І Порядку №3928/5 передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих відповідно до цього Порядку здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та міжрегіональні управління Мін`юсту (далі - територіальні органи Мін`юсту) за згодою Мін`юсту. Мін`юст та його територіальні органи є органами контролю. Згідно з пунктами 3, 6, 7 та 9 розділу ІІ Порядку №3928/5, здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки; складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); надання арбітражним керуючим комісії з перевірки пояснень, зауважень, заперечень до Довідки та/або усунення зазначених у Довідці порушень; складання акта перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Акт перевірки) з урахуванням Довідки, пояснень, зауважень, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень. Пунктами 6, 7 та 9 розділу ІІ Порядку № 3928/5 передбачено, що підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність здійснення контролю. Предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такої перевірки. Пунктами 1-3 розділу ІІ Порядку № 3928/5 передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Згідно з пунктами 3, 13 розділу VI Порядку № 3928/5 Комісія готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 8) протягом: двох робочих днів з дня підписання Довідки, якщо арбітражний керуючий підписав Довідку без зауважень і заперечень; двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень до Довідки. Відповідно до пункту 15 Порядку, Мін`юст має право вносити на розгляд Дисциплінарної комісії пропозиції щодо встановлення відповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства. При цьому, порядок утворення при Мін`юсті як державному органі з питань банкрутства Дисциплінарної комісії, її завдання, функції та засади діяльності визначено Положенням про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих, затвердженим наказом Міністерства від 25.09.2019 № 2993/5 (далі - Положення). Пунктом 26 Положення, зокрема, передбачено, що за результатами розгляду питання порядку денного Комісія приймає рішення про: - скасування висновків акта планової або позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого у разі, якщо Комісією встановлено невідповідність таких висновків вимогам законодавства; - ініціювання проведення структурним підрозділом Мін`юсту або територіальним органом Мін`юсту планової перевірки діяльності арбітражного керуючого у разі скасування висновків акта планової перевірки у зв`язку з їх невідповідністю вимогам законодавства. В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/534/23 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2023 відкрито провадження у справі №921/534/23, введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Розпорядником майна божника призначено позивача (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1499 від 15 липня 2013 року). Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024, яка за результатами перегляду в апеляційній інстанції, залишена в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, у справі № 921/534/23, введено процедуру санації та затверджено план санації ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31995099). Керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Бриксу А.О. Сст. 47 Кодексу КУзПБ була викладена у зазначеній редакції на підставі Закону України від 11.12.2024 № 3985-IX «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації», який набрав законної сили з 01.01.2025, тобто вже після схвалення плану санації Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 52 КУзПБ, вимоги кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації. Натомість, абзацом третім частини третьої статті 44 та абзацом дев`ятим частини другої статті 47 КУзПБ визначено, що розпорядник майна зобов`язаний вести реєстр вимог кредиторів. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Відтак, Кодексом України з питань банкрутства встановлено, що ведення реєстру вимог кредиторів та визначення наявності права вирішального голосу у кожного окремого кредитора, внесеного до реєстру вимог кредиторів, є безпосереднім обов`язком арбітражного керуючого. В Акті комісією зазначено наступне: «Як вбачається з тексту ухвали Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №921/534/23 питання щодо голосування при схваленні плану санації кредиторами, які є заінтересованими особами стосовно боржника судами не досліджувалося. Дане питання було порушено Головним управлінням ДПС у Тернопільській області лише в касаційній скарзі на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 у справі № 921/534/23 в частині схвалення плану санації та введення процедури санації. Однак, аргументи касаційної скарги щодо порушення частини 5 статті 52 Кодексу судом касаційної інстанції до розгляду не приймалися. З огляду на наведене, ні судом першої, ні апеляційної, ні касаційної інстанцій не розглядалося питання щодо порушення частини 5 статті 52 Кодексу при схвалення плану санації у справі №921/534/23, відповідні обставини не досліджувалися і не встановлювалися, як наслідок - в даному випадку відсутні обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, тобто преюдиція». З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що комісією з перевірки враховано, що судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду питань щодо правомірності схвалення плану санації у справі №921/534/23 не розглядалось питання порушення арбітражним керуючим Бриксою А.О. вимог частини п`ятої статті 52 Кодексу, яка регламентує випадки виключення голосів окремих класів кредиторів при схваленні плану санації. Сам факт затвердження плану санації боржника та введення процедури санації не може бути підставою для ігнорування комісією з проведення перевірки порушень, допущених арбітражним керуючим під час схвалення та затвердження плану санації. Позивач не спростовує заінтересованості кредитора ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» щодо Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а стверджує про відсутність у його діях порушення, посилаючись лише на норми, які не діяли під час вчинення такого порушення, а також на затвердження судом схваленого плану санації боржника. Відповідно до пункту 8 та 11 частини 6 статті 50 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючий санацією зобов`язаний щокварталу звітувати перед комітетом кредиторів та судом про виконання плану санації, а також повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про реалізацію плану санації щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. За змістом частини десятої ст. 12 КУзпБ, керуючий санацією щокварталу звітує перед органом, уповноваженим управляти державним майном боржника, про виконання плану санації державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. Відтак, періодичність звітування керуючого санацією про хід виконання плану санації перед судом та комітетом кредиторів встановлена безпосередньо Кодексом. Також, у комісії з проведення перевірки відсутні підстави для встановлення арбітражному керуючому строку для усунення виявленого за результатом перевірки порушення, за виключенням випадку винесення розпорядження про усунення виявлених порушень щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, яке не було винесено за результатом перевірки діяльності позивача. Разом з тим, комісія правомірно дійшла висновку, що позивачем, під час здійснення ним повноважень керуючого санацією у справі № 921/534/23 не надано комісії з перевірки належних обґрунтувань щодо відсутності підстав для здійснення належного та періодичного звітування перед судом та комітетом кредиторів у відповідності до вимог абзацу дванадцятого частини шостої статті 50 Кодексу. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вірно врахував висновки Верховного суду, викладені у Постанові від 20.06.2019 у справі № 802/3904/15-а, у якій, зокрема, зазначено, що припис видається у випадках, коли виявлені під час перевірки порушення не можуть бути усунені. У такому приписі міститься інформація про ці порушення та зобов`язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень у майбутньому. Вплив такого припису на діяльність арбітражного керуючого полягає в тому, що він накладає обов`язок дотримуватися встановлених норм та стандартів професійної діяльності, запобігаючи повторенню аналогічних порушень. Фактично, сам по собі припис не має юридичних наслідків для арбітражного керуючого, але повторне вчинення аналогічного порушення протягом року може стати підставою для дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого. У даному спорі виявлені порушення не можуть бути усунені, комісією з проведення перевірки винесено арбітражному керуючому Бриксу А.О. припис про недопущення повторних порушень № 6 від 15.05.2025. Оспорюваний припис Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідає вимогам частини другої ст. 2 КАС України, відповідач при його прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Висновки, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків для арбітражного керуючого. Акт перевірки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому цей акт не може бути самостійним предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства про банкрутство арбітражним керуючим, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка викладених висновків перевірки може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення прийнятого на підставі такого акта. Складання акту перевірки є частиною процесу реалізації суб`єктом владних повноважень наданих йому чинним законодавством повноважень, а результатом реалізації цих повноважень, у разі виявлення порушень, є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для особи. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі №500/3351/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар