Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1441/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1441/25 Суддя першої інстанції: Юхтенко Л.Р. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Одеса Повний текст судового рішення складений: 09.06.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 15.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2021 по 13.09.2022 включно відповідно до норм абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язання нарахувати та виплатити їй індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 02.06.2021 по 13.09.2022 включно, відповідно до норм абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, та з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; визнання протиправною бездіяльність щодо врахування індексації її грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки відповідно до норм абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №107; зобов`язання провести їй перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат, індексації грошового забезпечення відповідно до норм абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 02.06.2021 по 13.09.2022 позивачка проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася їй індексація грошового забезпечення у відповідності до норм абз.4, 6 п.5 Постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у розмірі 4463,15грн. щомісячно, що у загальному становить 67379,16грн. Разом з тим, позивачка вважає, що під час обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, до їх складу повинна включатися фіксована індексація грошового забезпечення. Також, на думку позивачки, виплата спірних сум індексації має бути здійснена з урахуванням п.2 Порядку №44 від 15.01.2004. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у задоволенні позову відмовлено, виходячи з того, що право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині індексації-різниці виникає саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704. Враховуючи, що позивачка була прийнята на військову службу по контракту до військової частини НОМЕР_1 з 02.06.2021, тобто її посадовий оклад вже був встановлений на підставі Постанови КМУ №704, тому питання про виникнення різниці між індексацією доходу станом на 01.03.2018 та виплаченого доходу у березні 2018 не виникло. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивачка подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця зазначає, що вона проходить військову службу, починаючи з 13.06.2017 безперервно, а тому обов`язок військової частини (відповідача) щодо виплати їй індексації-різниці грошового забезпечення зберігається до моменту звільнення зі служби. При цьому, позивачка зауважує, що у спірних правовідносинах не має значення на якій саме посаді вона проходила військову службу. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2017 №116 ОСОБА_1 зарахована до списків особового складу військової частини та усі види забезпечення з 12.06.2017. /а.с.126з.б./ Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2021 №144 ОСОБА_1 , призначену наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2021 №117-РС на посаду оператора зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , яка прибула з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.06.2021 зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення. /а.с.79/ Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2022 №257 ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 13.09.2022 як таку, що вибула до нового місця служби. /а.с.80-81/ З карток особового рахунку позивачки за 2017-2021 роки вбачається, що остання, з жовтня 2017 по лютий 2021, під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 отримувала грошове забезпечення щомісячно. /а.с.123-125/ Надалі, позивачка почала отримувати грошове забезпечення за час служби у військовій частині НОМЕР_1 у липні НОМЕР_3 (виплаченого за червень 2021) по вересень 2022, що підтверджується картками особового рахунку за 2021-2022 роки. /а.с.36-37/ Також, за 2021-2022 роки ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення з липня 2021 по вересень 2022 щомісячно, індексація-різниці грошового забезпечення в цей період не виплачувалась. У грудні 2021 позивачці виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань; у червні 2022 грошову допомогу на оздоровлення. Позивачка, вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення за період з 02.06.2021 по 13.09.2022 відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078, звернулась до суду з даним позовом. Також, на думку позивачки, розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки мають бути обраховані з урахуванням фіксованої індексації грошового забезпечення. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (надалі Закон України №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Частиною 2 ст.5 Закону України №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078). Згідно п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п.4 Порядку №1078). Поняття індексації-різниці викладено у абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі 320/8554/21. Колегія суддів враховує, що поточна індексація грошового забезпечення за спірний період з 02.06.2021 по 13.09.2022 не є предметом даного спору. Звернувшись до суду з позовом, позивачка наголошувала, що відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась їй індексація різниці грошового забезпечення у відповідності до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 за період з 02.06.2021 по 13.09.2022. Так, з огляду на приписи п.5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити/спростувати доводи позивачки про те, що вона має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушено відповідачем. Згідно сталої практики Верховного Суду для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Колегія суддів враховує, що сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762грн.х253,30%= 4463,15грн. За висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі постанови №704, та виходячи із приписів абз.4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078. З матеріалів справи вбачається, що позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з червня 2017 по лютий 2021 та відповідно отримувала щомісячне грошове забезпечення, що підтверджується картками особового рахунку за 2017-2021 роки. /а.с.123-125/ Разом з тим, позивачка продовжила проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з червня 2021 (прибула з ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що свідчить витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2021 №144, та отримувала грошове забезпечення, починаючи з липня 2021 до вересня 2022. /а.с.79, 36-37/ Тобто, з урахуванням наданих позивачкою доказів, у період з березня 2021 по травень 2021 включно, ОСОБА_1 не проходила військову службу та не отримувала грошового забезпечення. Таким чином, враховуючи спірний період у даній справі (з 02.06.2021 по 13.09.2022), колегія суддів зазначає, що посадовий оклад позивачки, яка була повторно прийнята на військову службу 02.06.2021, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останньої на посаду у червні 2021. При цьому, слід зауважити, що право на отримання індексації-різниці, виходячи із суми можливої індексації 4463,15грн., мали ті військовослужбовці, які проходили військову службу та отримували грошове забезпечення на підставі постанови №1294, і за наслідками набрання чинності постанови №704 з 01.03.2018 загальний грошовий дохід яких не збільшився. Разом з тим, хоча позивачка у період набрання чинності постанови №704 проходила військову службу (до лютого 2021), однак у подальшому була прийнята на службу повторно вже 02.06.2021 під час дії Постанови №704, колегія суддів не вбачає підстав набуття позивачкою права на отримання індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абз.3, 4, 5, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 за період з 02.06.2021 по 13.09.2022. Також, при вирішенні справи колегія суддів враховувала висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23, предметом спору в якій було вирішення питання стосовно наявності права у військовослужбовця на отримання фіксованої індексації різниці за період, коли останній був призваний на військову службу внаслідок дії Постанови КМУ 704 від 01.03.2018. Доводи апеляційної скарги із посиланням на те, що обов`язок відповідача виплати позивачці індексацію-різниці грошового забезпечення зберігається до моменту її звільнення зі служби, в даному випадку, не заслуговують на увагу, оскільки підставою для нарахування й виплати індексації-різниці здійснюється, зокрема, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), що було встановлено в даній справі. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв