Постанова 4854 № 420/32878/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32878/24 Перша інстанція: суддя Іванов Е.А., повний текст судового рішення складено 11.07.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Шляхтицького О.І., Лук`янчук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі №420/32878/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В : 15.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.05.2023 включно. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 3863 грн. 94 коп. в місяць за період з 01.03.2018 по 25.05.2023 включно у загальній сумі 242 680 грн. 36 коп. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в період з 01.03.2018 по 25.05.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно не виплачено індексацію-різниці грошового забезпечення згідно із абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Відповідач Військова частина НОМЕР_1 з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи, що в межах спірного періоду позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення. Також, суб`єкт владних повноважень відмічає, що на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі №420/32878/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2020 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2020 включно у загальній сумі 94865 грн. 67 коп. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що позивач має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2020 включно у загальній сумі 94865 грн. 67 коп. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неповне з`ясування окружним адміністративним судом обставин, що мають значення для справи, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 вказує, що позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2020. Під час розрахунку такої індексації враховано базовий місяць березень 2018 року. Також, на думку скаржника немає підстав для нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2020 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Крім того, на думку відповідача, розрахунок індексації грошового забезпечення відноситься до його дискреційних повноважень. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини. Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що в межах спірного періоду ОСОБА_1 військову службу проходила у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №155 від 25.05.2023 ОСОБА_1 з 25.05.2023 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Уважаючи, що в період проходження військової служби йому не правильно розраховувалась та не в повному обсязі виплачувалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). - у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Апеляційний суд відмічає, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Як установлено колегією суддів, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, збільшився посадовий оклад позивача. З урахуванням чого, саме березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Отже, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця, відповідачу належало вирішити питання, чи має ОСОБА_1 право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі. Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, необхідно встановити: - розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Повертаючись до фактичних обставин справи колегія суддів зауважує, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 576грн. 26коп. (11820грн. грошове забезпечення за березень 2018 року відняти 11243грн. 74коп. грошове забезпечення за лютий 2018року). Вказане підтверджується наданою Військовою частиною НОМЕР_1 до матеріалів справи карткою особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік №1100 (т.І а.с.61 зворотна сторона). Величина приросту індексу споживчих цін становить 253,3% (353,3% - наростаючий індекс споживчих цін відняти 100%). У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762грн. У зв`язку з чим, сума індексації за березень 2018 року складає 4463грн. 15коп. (1762грн. х 253,30% / 100). Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 576грн. 26коп., що не перевищує суму можливої індексації, суд апеляційної інстанції зазначає про правильність висновку окружного адміністративного суду щодо наявності в позивача права на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 3886грн. 89коп. (4463грн. 15коп відняти 576грн. 26коп.) щомісячно. Здійснюючи розрахунок належної позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.01.2020 (22 місяці 29 днів) суд першої інстанції враховано наступні показники: 22 місяці х 3886грн. 89коп. = 85511грн. 58коп.; (3886грн. 89коп. / 30 днів) х 29 днів = 3757грн. 33коп.; 85511грн. 58коп. + 3757грн. 33коп. = 89268грн. 91коп. Стосовно періоду з 30.01.2020 по 25.05.2023 окружним адміністративним судом враховано, що на виконання рішення суду по справі №420/32245/24 Військовою частиною НОМЕР_1 проведено перерахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020, з 30.01.2021, з 30.01.2022, з 30.01.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на поточний рік. У наслідок такого перерахунку розмір грошового забезпечення позивача збільшився. Згідно довідки розрахунку, наданого Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання ухвали суду від 04.07.2025, після проведеного перерахунку розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 збільшився з 30.01.2020 на 3379грн. 63коп. на місяць, що є меншим за сума індексації-різниці (3886грн. 89коп.) після збільшення розміру грошового забезпечення з 01.03.2018. За таких підстав сума індексації-різниці складає: 3886грн. 89коп. відняти 3379грн. 63коп. = 507грн. 26коп. Отже, сума належної позивачу індексації-різниці в період з 30.01.2020 по 31.12.2020 становить 5596грн. 76коп.: 11 місяців х 507грн. 26коп. = 5579грн. 86коп.; (507грн. 26коп. / 30 днів) х 1 день = 16грн. 90коп.; 5579грн. 86коп + 16грн. 90коп. = 5596грн. 76коп. Також, після проведеного перерахунку розмір грошового забезпечення позивача збільшився в січні 2021 року та в порівнянні з сумою збільшення 3379грн. 63коп. в грудні 2020р. та сумою збільшення в січні 2021 року 4997грн. 85коп., різниця між якими складає суму 1618грн. 22коп., що перевищує суму індексації-різниці 507грн. 26коп. з 01.03.2018, яка залишилась після підвищення грошового забезпечення з 30.01.2020. Таким чином, в січні 2021 року, після проведеного відповідачем перерахунку грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду по справі №420/322454/24, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 після 01.03.2018 збільшився на суму, яка перевищує суму первинної індексації-різниці станом на 01.03.2018 (4463грн. 15коп.), а тому у задоволенні відповідної частини позовних вимог відмовлено. При цьому, внаслідок проведеного відповідачем перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/322454/24 його розмір збільшився у січні 2022 року ще додатково на 2059грн. 87коп., у лютому 2022 на 2121грн. З огляду на вказане, сума належної ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2020 складає 94865грн. 67коп. (89268грн. 91коп. + 5596грн. 76коп.). Таких висновків суду першої інстанції Військовою частиною НОМЕР_1 в межах даного апеляційного оскарження не спростовано та не надано жодного доказу на підтвердження їх неправильності. Беручи до уваги наведене апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції в досліджуваній частині правовідносин. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що в період з 01.03.2018 по 31.12.2020 ОСОБА_1 у повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення із урахуванням базового місяця березня 2018 року, адже спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, а не поточної індексації. Суд апеляційної інстанції зауважує, що нарахування та виплата поточної індексації не впливає виплату індексації-різниці грошового забезпечення. Не є юридично спроможним акцентування скаржником уваги на періоди з 01.01.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.04.2025, т.я. у досліджуваній ситуації вони не є спірними. Є безпідставними посилання Військової частини НОМЕР_1 на правові висновки судів апеляційної інстанції, оскільки за приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не апеляційних адміністративних судів. Апеляційний адміністративний суд відхиляє заперечення відповідача відносно врахування наведеного ОСОБА_1 розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення, т.я. здійснюючи розгляд даної справи окружним адміністративним судом наведено власний розрахунок, правильність якого Військовою частиною НОМЕР_1 не спростовано. Під час такого розрахунку враховано документи, які подано саме відповідачем. У контексті вирішення даного спору колегія суддів також відмічає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. У спірних правовідносинах в суб`єкта владних повноважень немає дискреційних повноважень, оскільки у нього немає вибору між можливими варіантами поведінки кожна із яких буде правомірною. У даному випадку, у Військової частини НОМЕР_1 є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки, зокрема, виплатити ОСОБА_1 належну суму індексації грошового забезпечення. Установлені вище судом апеляційної інстанції фактичні обставини та зроблені висновки у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі твердження відповідача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі №420/32878/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький О.В. Лук`янчук