Постанова 4852 № 280/10369/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10369/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Михайлишина Анатолія Івановича в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року в адміністративній справі №280/10369/24 (головуючий суддя першої інстанції - Кисіль Р.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: Позивач 07.11.2024 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 10.09.2024 року №ПШ 045615 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки відповідачем не надано доказів проведення документального габаритно-вагового контролю, а саме визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Вважає, що товарно-транспортна накладна не є документом, який підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог скарги. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 18.03.2026 року по 20.03.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.05.2024 року. Основним видом діяльності згідно з ЄДРПОУ є вантажний автомобільний транспорт (код 49.41), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України. Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про автомобільний транспорт» повноваження. Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка на а/д О-161828 (поблизу с.Петродолинське). Під час рейдової перевірки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 MAN, із напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Після проведення габаритно-вагового контролю о 18 годині 10 хвилини інспектором складено акт від 30.07.2024 року №АР 058276 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №АВ 004042. Актом перевірки зафіксовано порушення п. 22.5 П.Д.Т. України - перевезення ячменя (згідно ТТН №134 від 30.07.2024 року) проводилось з перевищенням вагових норм по загальній масі 40900 кг. при допустимій 24 т (дорога місцевого значення, а/д О-161828), що перевищує норму 70,42 %. Також, в акті вказано про порушення ч.1 абз.17 перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу, також абз.3 ч.1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III, а саме: свідоцтва про реєстрацію ТЗ, посвідчення водія відповідної категорії. На підставі акту від 30.07.2024 року № АР 058276 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 10.09.2024 року винесено постанову №ПШ 045615 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно господарського штрафу в розмірі 51000 грн.. Не погодившись з постановою про застосування штрафу, позивач оскаржив таку постанову до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі по тексту - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин). Згідно статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до положень статті 6 Закону №2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі по тексту - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Повноваження відповідача, порядок призначення рейдової перевірки позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567. За приписами статті 34 Закону №2344 автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344. За частиною першою цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Частиною другою статті 48 Закону №2344 визначено документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Згідно із пунктом 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю ТЗ. Частиною четвертою статті 48 Закону №2344 визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі по тексту - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22. 5 Правил дорожнього руху. Згідно із пунктом 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтошспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Рух транспортних засобів та їх составів, у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил №30 про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою КМУ від 27.06.2007 №879 (далі по тексту - Порядок №879). Згідно із пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Таким чином, зазначеними нормами закону не передбачено обов`язку проведення габаритно-вагового контролю виключно у спосіб зважування транспортного засобу при наявності необхідних даних у документації. Саме для встановлення факту перевищення загальної маси та (або) габаритних параметрів транспортного засобу, здійснюється документальний контроль на підставі поданих перевізником ( експедитором, іншою уповноваженою особою) документів. Підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку №879 передбачено документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Відповідно до матеріалів адміністративної справи встановлено, що у даному випадку було проведено саме документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу та встановлена загальна маса транспортного засобу 40,9 т, при нормативно допустимих 24 т, отже, у спірному випадку було встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 70,42% від норми. Під час перевірки водій надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну №134 від 30.07.2024 року, та свідоцтво №000229 про якість зерна, де вага вантажу становить 26160, вага ТЗ 14740. При цьому, зазначена в ТТН маса брутто 40,9 т, включала в себе: масу нетто 26160 т (ячмінь врожаю 2024 року) + маса тари 14740 (тягач з причепом), та додаток до ТТН №134 свідоцтво про якість зерна №000229. Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 глави 11 Правил №363). Згідно з абзацом 2 пункту 11.1 глави 11 Правил №363 товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.07.2023 року у справі №560/514/22. Товарно-транспортна накладна від 30.07.2024 року за №134 містить обов`язкові відомості, визначені Законом №2344 та Правилами №363, про масу брутто 40900 т, яка значно перевищує нормативно-допустиму вагу 24 т. Надана позивачем ТТН відповідає формі затвердженій в додатку 7 до Правил №363, оскільки остання містить інформацію про масу брутто, нетто, тари, інформацію про автомобіль, вантаж, перевізника. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (пункт 11.3 Правил №363). Відповідно до пункту 11.4. Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. Єдиним документом призначеним для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення під час внутрішніх перевезень є товарно-транспортна накладна. Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 року у справі №440/17062/21. Щодо аргументів позивача про те, що товарно-транспортна накладна не є документом, на підставі якого може здійснюватися проведення габаритно-вагового контролю із підтвердженням вагових параметрів транспортного засобу, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне. Відповідно до статті 48 Закону №2344 визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Такими документами в розумінні статті 48 Закону №2344 є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Відповідно до статті 48 Закону №2344 при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: -дата і місце складання; -вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); - автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; - вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); - транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; - пункти завантаження і розвантаження. Аналіз положень Закону №2344 дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам. Таке застосування положень закону відповідає правовим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17. Відтак, з огляду на наведене нормативне регулювання в досліджуваному випадку товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого може та здійснювався документальний габаритно-ваговий контроль. Доказів протилежного позивачем не надано. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в повній мірі дотримано вимоги частини другої статті 2 КАС України, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.09.2024 року №ПШ 045615 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Михайлишина Анатолія Івановича в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року в адміністративній справі №280/10369/24 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року в адміністративній справі №280/10369/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко