Постанова 4813 № 496/295/24

Номер провадження: 22-ц/813/1051/26 Справа № 496/295/24 Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 26 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку АТ «Кредобанк» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №CL-324591 від 21 липня 2021 року станом на 12 грудня 2023 року у розмірі 281687,37 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 172990,87 грн, заборгованості по відсоткам 108696,50 грн, та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4225,31 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 28168,73 грн. Позов обґрунтовано тим, що 21 липня 2021 року між сторонами укладений кредитний договір №CL-324591, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальниці грошові на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Сторонами досягнуто домовленості щодо таких істотних умов кредитного договору, як тіло кредиту 200000 грн, строк (термін) кредитування до 20 липня 2026 року, розмір процентної ставки 35%, порядок нарахування та сплати процентних коштів. Відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала у зв`язку з чим станом на 12 грудня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 281687,37 грн. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №CL-324591 від 21 липня 2021 року у розмірі 281687,37 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 172990,87 грн, заборгованості по відсоткам 108696,50 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нерушко Д.Г., звернулася з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 серпня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що наданий банком розрахунок заборгованості не містить формули, яка дає можливість прослідкувати порядок нарахування заборгованості та її складові, що перешкодило скаржниці перевірити правильність таких розрахунків. Позивачем не доведено розмір заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості не містить розрахунку простроченої та поточної суми заборгованості. Кредитний договір містить два розміри відсоткових ставок, а саме 35% та 41,19%. Усупереч п.18 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» позивачем не були запроваджені кредитні канікули, у той час як заборгованість у скаржниці утворилася саме з початку запровадження в державі воєнного стану. Суд не взяв до уваги розрахунки, складені представницею скаржниці, за якими різниця в сумі заборгованості за відсотками складає 4429,55 грн, поверхнево дослідивши фактичні обставини справи, чим допустив упередженість, надавши перевагу доказам позивача. В судовому засіданні представниця скаржниці ОСОБА_1 , адвокат Торган Л.М. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник позивача АТ «Кредобанк», адвокат Павленко С.В., заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що 21 липня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № СL-324591, за умовами якого Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) на умовах повороткості, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому Кредитному договорі (пункт 1) (а.с. 26-31). Сума та валюта кредиту: 200 000,00 грн (пункт 2.1). Дата видачі 21 липня 2021 року (пункт 2.2). Строк (термін) кредитування 60 місяців терміном до 20 липня 2026 року (пункт 2.3). Кредит видається Позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься 2.4. Кредитного договору (пункт 3.1). За користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 35% річних (пункт 4.1). Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п.4.1 кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору (пункт 4.2). Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені Кредитним договором та додатками до нього (пункт 6.1). Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до графіку платежів (додаток №1 до цього кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 7167 грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця впродовж 60 місяців з дати укладання кредитного договору. Перший та останній платежів можуть відрізнятися за розміром суми щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 21 липня 2021 року по 20 липня 2026 року погашаються в однаковому порядку (пункт 6.2). Погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється у наступні черговості: у першу чергу прострочені платежі по сплаті процентів користування кредитом; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у другу чергу поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом; поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у третю чергу прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором; поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором; пеня, штрафи та інші види неустойки. Дострокові платежі по повернення кредиту (основного боргу) на наступний місяць/ місяці (пункт 6.6). При частковому достроковому погашенні заборгованості за кредитним договором (у т.ч. за ануїтетним платежем) банк здійснює відповідне коригування графіку погашення заборгованості у бік зменшення розміру щомісячного платежу не змінюючи при цьому строку кредитування, передбаченого кредитним договором (пункт 6.7.3). 21 липня 2021 року, тобто в день укладення кредитного договору ОСОБА_1 також підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 32-34). Крім цього, сторони погодили графік платежів, що є додатком №1 до кредитного договору №CL-324591 від 21 липня 2021 року (зворот а.с. 34-35). Факт видачі позичальниці кредитних коштів підтверджується копіями меморіальних ордерів та випискою по особовим рахункам, останньою також підтверджується факт частково погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості (а.с. 9-25). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 12 грудня 2023 року становить 281687,37 грн., з яких: заборгованість за кредитом 172990,87 грн., заборгованість за відсотками 108696,50 грн. (а.с. 7-8). Згідно наданого відповідачкою до суду першої інстанції контрозрахунку, обґрунтованою сумою заборгованості за процентами, на думку позичальниці є 135132,46 грн, тобто різниця в сумі заборгованості за процентами згідно розрахунків сторін складає 4429,55 грн (а.с. 106-107). Ухвалюючи рішення про стягнення з позичальниці на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 281687,37 грн, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення договору та наявність заборгованості у ОСОБА_1 , розмір якого відповідачкою не спростовано. Щодо таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів зауважує про таке. Факт укладення кредитного договору №CL-324591 від 21 липня 2021 року, а також виконання його умов банком щодо видачі кредитних коштів в сумі 200000 грн скаржницею не заперечується. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками. Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість розрахунку заборгованості, наданого банком, наявність у змісті кредитного договору різних процентних ставок, не застосування кредитодавцем положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язуватися повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Нормами ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України). Істотними умовами кредитного договору, які регламентовано статтями 1048-1052, 1054 ЦК України, є: мета; сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види забезпечення зобов`язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни і припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі N 274/7221/19 (провадження N 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Водночас, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Відповідно виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18 (провадження N 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі N 456/3643/17 (провадження N 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі N 760/7792/14-ц (провадження N 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі N 278/2177/15-ц (провадження N 61-22158св19). Таким чином, виписки з особових рахунків, додані до позовної заяви є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, ураховуючи факт користування позичальницею кредитними коштами, часткове повернення отриманих коштів у кредит. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі позивач довів належними і допустимими доказами факт укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, надання позичальниці кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення виконання позичальницею взятих на себе зобов`язань, про що свідчать додані до позову докази. Встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов`язань, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 172990,87 грн, виходячи з того, що у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту ОСОБА_1 сплатила грошові кошти в сумі 27009,13 грн (200000 грн 27009,13 грн =172990,87 грн). Відхиляючи аргументи ОСОБА_1 щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості в частині заборгованості за відсотками, суд посилався на те, що такий відповідачкою не спростовано. Проте, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується частково, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, під час укладення кредитного договору, сторони погодили строки та порядок погашення кредитної заборгованості, зокрема те, що ОСОБА_1 зобов`язана здійснити погашення заборгованості упродовж 60 місяців, шляхом сплати щомісячно 7167 грн, тобто визначили ануїтетний спосіб сплати заборгованості (пункт 6.2. кредитного договору). Крім цього, сторони досягли домовленості про те, що при частковому достроковому погашенні заборгованості за кредитним договором (у т.ч. за ануїтетним платежем) банк здійснює відповідне коригування графіку погашення заборгованості у бік зменшення розміру щомісячного платежу не змінюючи при цьому строку кредитування, передбаченого кредитним договором (пункт 6.7.3). З виписок по рахунку, убачається, що окрім сплати щомісячних регулярних платежів у розмірі погодженому сторонами, у грудні 2021 року ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у розмірі 20000 грн, тобто більше, а ніж розмір щомісячного ануїтетного платежу (7167 грн), тим самим частково достроково погасила заборгованість за тілом кредиту на суму 14391,36 грн, у зв`язку з чим відповідно до пункту 6.7.3 кредитного договору, банк мав належним чином здійснити коригування графіку погашення заборгованості у бік зменшення розміру щомісячного платежу, наслідком чого мало б бути і зменшення розміру заборгованості за відсотками. Беручи до уваги розмір процентної ставки погодженої сторонами у пункті 4.1 кредитного договору (35%), а також обумовлений сторонами порядок нарахування процентів за користування кредитом, визначений пунктом 4.2 кредитного договору, колегія суддів частково погоджується з аргументами скаржниці щодо наявності правових підстав для зменшення заборгованості за нарахованими відсотками з 108696,50 грн до 106460,57 грн та загальну заборгованість з 281687,37 грн до 279451,44 грн. Доводи апеляційної скарги про наявність у кредитному договорі двох розмірів відсоткових ставок, а саме 35% та 41,19%, колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи убачається, що при обрахунку розміру заборгованості за відсотками банком використовувалася процентами ставка у розмірі 35% річних, яка погоджена сторонами під час укладення кредитного договору. Аргументи скаржниці про те, що банком не враховано положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», колегія суддів відхиляє. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Зважаючи на те, що позивач не нараховував неустойку (штраф, пеню) за прострочення заборгованості, а також не здійснював нарахування на підставі ст. 625 ЦК України, підстави стверджувати про неврахування банком зазначених вище вимог законодавства відсутні. Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню, а рішення суду потрібно змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» кредитну заборгованість за нарахованими відсотками з 108 696,50 грн до 106 460,57 грн та загальну заборгованість з 281 687,37 грн до 279 451,44 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на наведені вище висновки апеляційного суду, стягнутий з відповідачки на користь позивача судовий збір за подання позову підлягає зменшенню з 4226,31 грн до 4191,50 грн, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам. З огляду на те, що за результатами апеляційного перегляду, розмір задоволених позовних вимог зменшено, тому сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги підлягає стягненню зАТ «Кредобанк» у розмірі 50,30 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 серпня 2024 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» кредитну заборгованість за нарахованими відсотками з 108 696,50 грн до 106 460,57 грн та загальну заборгованість з 281 687,37 грн до 279 451,44 грн та суму судового збору з 4226,31 грн до 4191,50 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 50,30 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Головуючий Ю.П.Лозко Судді: О.Ю.Карташов М.В. Назарова