Постанова Житомирський апеляційний суд № 293/355/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/355/23 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й. Категорія 61 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М., за участю секретаря Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 293/355/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Територіальна громада с.Новопіль в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, про визнання заповіту та свідоцтв на право на спадщину за заповітом недійсними, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Могильницького Віктора Юрійовича, на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Проценко Л. Й.,- ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому зазначила, що її батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У спадкодавця на момент смерті було наступне спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за тією ж адресою, кадастровий номер 1825686200:09:006:0045, земельна ділянка, кадастровий номер 1825686200:07:000:0093, яка знаходиться на території Новопільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яку прийняли вона та її брат, який є відповідачем. 23 червня 2020 року після звернення до нотаріуса для прийняття спадщини, позивачці стало відомо про те, що 27 серпня 2018 року батько склав заповіт, який був посвідчений заступником сільського голови Вільської сільської ради. Згідно з умовами заповіту спадкодавець заповів все своє майно сину - ОСОБА_2 . Зазначено, що заповіт прочитано вголос спадкодавцем і він ознайомлений із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для вчинення правочину, усвідомлював значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке повністю відповідає його внутрішній волі. Проте всупереч твердженню про те, що ОСОБА_4 вголос прочитав текст заповіту, вона вважає, що спадкодавець цього фізично не міг зробити, адже страждав на глаукому та майже не бачив, тому точно через вади зору не міг прочитати текст заповіту. Зазначене підтверджується медичними документами, зокрема, згідно з даними договору про надання медичних послуг у ОСОБА_4 була діагностована кутова глаукома, ускладнена катаракта лівого ока, початкова катаракта та підозра на глаукому правого ока. Зафіксовано, що ОСОБА_4 скаржиться на різке погіршення зору протягом останнього року. 13 листопада 2018 року було проведене оперативне втручання щодо лікування зазначених хвороб, проте зір батька так остаточно і не відновився. Окрім того, за свого життя батько мав намір залишити майно дітям порівну. 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Черняхівського районного нотаріального округу Драч Н. В. на ім`я відповідача були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом: №369, згідно з яким було зареєстровано 5/6 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; №371, згідно з яким було зареєстровано 5/6 ідеальних часток земельної ділянки, кадастровий номер 1825686200:07:000:0093, на праві приватної власності за ОСОБА_2 ; №370, згідно з яким було зареєстровано 5/6 ідеальних часток земельної ділянки, кадастровий номер 182568200:09:006:0045, на праві приватної власності за ОСОБА_2 . З огляду на те, що під час посвідчення заповіту спадкодавець очевидно не міг ознайомитись зі змістом документа, який підписує, заповіт не відповідав його внутрішній волі та був складений внаслідок обману , такий заповіт та вказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом підлягають визнанню недійсними та скасуванню. Вважає, що її права як спадкоємця порушені, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав. Таким чином, просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 27 серпня 2018 року, посвідчений ОСОБА_5 , заступником сільського голови Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером № 369, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Черняхівського районного нотаріального округу Драч Н. В. 31 березня 2021 року; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером № 370, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Черняхівського районного нотаріального округу Драч Н. В. 31 березня 2021 року; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером № 371, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Черняхівського районного нотаріального округу Драч Н. В. 31 березня 2021 року. Окрім того, просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на 5/6 ідеальних часток будинку АДРЕСА_1 , шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 59,6 кв. м.; припинити право власності ОСОБА_2 на 5/6 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий номер 1825686201:09:006:0045, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі відомостей про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 1825686201:09:006:0045 площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); припинити право власності ОСОБА_2 на 5/6 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий номер 1825686201:09:006:0093, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі відомостей про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1825686200:07:000:0093 площею 2,2901 га з цільовим призначенням: ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати у даній справі на проведення судової медичної експертизи. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Могильницький В.Ю., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_4 фізично не міг прочитати текст заповіту, адже страждав на глаукому та майже не бачив. Зазначене підтверджується медичними документами, зокрема, згідно з даними договору про надання медичних послуг у ОСОБА_4 була діагностована кутова глаукома, ускладнена катаракта лівого ока, початкова катаракта та підозра на глаукому правого ока. Зафіксовано, що ОСОБА_4 скаржиться на різке погіршення зору протягом останнього року. 13 листопада 2018 року було проведене оперативне втручання щодо лікування зазначених хвороб, проте зір батька позивачки так остаточно і не відновився. Таким чином, станом на 27 серпня 2018 року ОСОБА_4 не міг вголос прочитати надрукований заповіт, бо просто не бачив надрукованого тексту. Окрім того, у заповіті не зазначено місця його складання, тому до цього часу невідомо, чи підписання заповіту відбувалось у приміщенні сільської ради чи за місцем проживання спадкодавця. В ході розгляду справи слід з`ясувати повноваження посадової особи органу місцевого самоврядування на посвідчення заповіту, адже посвідчення здійснене не секретарем або старостою відповідної ради, а заступником сільського голови Цимбалюк В. О. Натомість згідно з ч. 3 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. За ч. 4 вказаної статті, заповіти, посвідчені особами, зазначеними у ч. 3 цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту. Так, у пункті 1.2. розділу І цього Порядку в редакції 2011 року зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Пунктом 2.1. розділу 11 Порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Відповідно до положень пункту 2.3. розділу II Порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Оскільки суду не надано належних та допустимих доказів того, що заступник голови сільської ради Цимбалюк В.О. був уповноважений посвідчувати спірний заповіт, представник позивачки адвокат Могильницький В.Ю., вважає помилковим висновок суду про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. 17 червня 2024 року відповідач ОСОБА_2 помер. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 1 квітня 2025 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача - ОСОБА_3 . В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Могильницький Віктор Юрійович, підтримали апеляційну скаргу, зауваживши, що спадкодавець за життя страждав на захворювання, внаслідок якого він не мав можливості самостійно прочитати текст заповіту та підписати його. ОСОБА_3 та її представник - адвокат Колупаєв Валерій Вікторович, не визнали доводи, викладені в апеляційній скарзі. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Новопіль Черняхівського району Житомирської області помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,2500, кадастровий номер 1825686201:09:006:0045, розташована за вказаною адресою та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна земельна ділянка), а також земельна ділянка, площею 2,2901 га, кадастровий номер (1825686200:07:000:0093), яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована на території Новопільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 були: дружина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 . На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем постійно проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_7 . ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулися до приватного нотаріуса Черняхівського районного нотаріального округу Житомирської області Драч Н.І. із заявами про прийняття спадщини після смерті батька. Матеріали спадкової справи свідчать про те, що дружина спадкодавця відмовилася від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка на користь сина ОСОБА_2 . В судовому засіданні також встановлено, що за життя, 27 серпня 2018 року, ОСОБА_4 склав заповіт, згідно з яким належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою, земельну ділянку, площею 2,290 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (кадастровий номер 1825686200:07:000:0093), що знаходиться на території Новопільської сільської ради с. Новопіль Черняхівського району Житомирської області, заповідав своєму сину ОСОБА_2 . У заповіті зазначено про те, що ОСОБА_4 цей заповіт прочитав уголос і ознайомлений із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке повністю відповідає його внутрішній волі, підписав власноручно. Заповіт посвідчений заступником сільського голови Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Цимбалюком В.О. Заповіт записаний зі слів ОСОБА_4 у його присутності о 9:30 годині. Заповіт до підписання прочитано вголос заповідачем ОСОБА_4 та власноручно підписаний у присутності ОСОБА_5 . Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, отже в силу положень статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині. 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Черняхівського районного нотаріального округу Житомирської області Драч Н. В. на підставі заяви ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 5/6 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 , а також на 5/6 ідеальних часток земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 182568200:09:006:0045, площею 0,2500 га та на 5/6 ідеальних часток земельної ділянки, яка знаходиться на території Новопільської сільської ради с. Новопіль Черняхівського району Житомирської області, кадастровий номер 1825686200:07:000:0093, площею 2,2901 га. У вказаних свідоцтвах також зазначено про те, що право власності на обов`язкову частку у спадщині у розмірі 1/6 частини спадкового майна ще не видано. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів для визнання заповіту недійсним. Колегія суддів погоджується з таким висновком. У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина третя статті 1247 ЦК України). Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування ( стаття 1251 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу). Згідно з частиною другою статті 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є недійсним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права ( особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення ( відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Зміст наведених норм права свідчить про те, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України. Пунктом 1.4 розділу III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року за № 3306/5, передбачено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Стаття 3 вищезазначеного закону містить перелік посад в органах місцевого самоврядування, якими є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Частиною першою статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради здійснюється шляхом затвердження відповідною радою. Отже, заступник сільського голови є посадовою особою місцевого самоврядування. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник позивачки адвокат Могильницький Віктор Юрійович, посилався на ту обставину, що заповіт може бути посвідчено лише посадовою особою органу місцевого самоврядування, на яку за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено обов`язок вчиняти таку нотаріальну дію. При цьому, він наголошував, що на тому, що рішенням Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 28 грудня 2016 року №9 уповноважено ОСОБА_8 , який виконує обов`язки старости сіл Новопіль, Окілок, Івановичі, як посадову особу органу місцевого самоврядування вчиняти нотаріальні дії, передбачені частиною першою статті 37 Закону України « Про нотаріат». Також на запит суду архівний відділ Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області повідомив про те, що в протоколах засідань сесій, виконавчого комітету Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та розпорядженнях Вільського сільського голови за 2016-2018 роки рішення про уповноваження ОСОБА_5 на посвідчення заповітів не виявлено ( том 1, а.с.224). Вказана у цьому листі інформація була уточнена у письмовій відповіді архівного відділу Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області на адвокатський запит від 7 травня 2025 року №07-08/15, в якій зазначено про те, у протоколах засідань сесій, виконавчого комітету та розпоряджень з основної діяльності голови Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області за 2016-2020 роки зазначені лише уповноважені особи на вчинення нотаріальних дій ОСОБА_8 , - староста сіл Новопіль, Окілок, Івановичі, та Лисюк Григорій Миколайович староста сіл Зороків, Вишпіль, Іванків ( рішення №9 першої сесії 7 скликання від 28 грудня 2016 року Вільської сільської Черняхівського району Житомирської області) ( том 2, а.с.151). З даного приводу слід зазначити наступне. Так, відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року за № 3306/5, передбачено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Водночас, у пункті 2 частини першої статті 37 Закону України « Про нотаріат» зазначено, що у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, посвідчення заповітів ( крім секретних). Отже, наведена вище норма закону містить пряму вказівку щодо покладення на посадових осіб сільських рад, у випадку відсутності у такому населеному пункті нотаріусів, повноважень на вчинення нотаріальних дій. При цьому, посилання на необхідність прийняття відповідною радою рішень про наділення посадової особи такими повноваженнями зазначений законодавчий припис не містить, як й не містить такого посилання стаття 1251 ЦК України. Таким чином, посвідчення вказаного заповіту заступником сільського голови Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області ОСОБА_5 , є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування ( від імені якого діє її посадова особа) делегованих повноважень, наданих йому в силу закону. Позивачкою не доведено існування таких обставин, які б свідчили про нікчемність заповіту на противагу дійсного волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження своїм майном. Свобода заповіту, як принцип спадкового права, включає серед інших елементів також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи позивачки про те, що вказаний заповіт посвідчений особою, яка не мала повноважень на вчинення цієї нотаріальної дії. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав стверджувати про те, спадкодавець не міг самостійно прочитати текст заповіту та підписати його. Так, обгрунтовуючи вимоги, позивачка надала суду медичну документацію, яка свідчить про те, що ОСОБА_4 у зв`язку із захворюванням на глаукому ( важкий ступінь), змішаний астигматизм, початкову катаракту з жовтня 2018 року проходив курси лікування, у тому числі 13 листопада 2018 року переніс оперативне втручання. У висновку комісійної судово-медичної експертизи №274 від 21 грудня 2023 року зазначено про те, що судити про захворювання, які мали місце у ОСОБА_4 станом на серпень 2018 року неможливо, так як пацієнт звернувся до лікарів в жовтні 2018 року. Станом на жовтень 2018 року ОСОБА_4 мав захворювання глаукома лівого ока, з приводу даного захворювання він був прооперований. Праве око було зряче - гострота зору 0,2 з корекцією 0,55. Вищевказане захворювання лівого ока, за наявності гостроти зору з корекцією 0,55 діоптрії на праве око, дає можливість читання друкованого або рукописного тексту 12-14 шрифту з використанням окулярів, лупи. З урахуванням належної оцінки висновку комісійної судово-медичної експертизи, наявних у матеріалах справи доказів і доводів сторін в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду. Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Могильницького Віктора Юрійовича, залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 19 березня 2026 року.