Ухвала КГС ВС № 910/8582/25

УХВАЛА 23 березня 2026 року м. Київ cправа № 910/8582/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Губенко Н. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Національного банку України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва у складі судді Алєєвої І.В. від 08.12.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Євсіков О.О. - головуючий, Алданова С.О., Корсак В.А. від 18.02.2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" до Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Національного банку України: Акціонерне товариство "Прозорро. Продажі" про визнання недійсними протоколів електронного аукціону та стягнення 1 281 630,00 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/8582/25 позов задоволено повністю. Визнано недійсними протоколи електронного аукціону № BSE001-UA-20240705-51629 від 20.08.2024, № BSE001-UA-20240705-51629 від 17.09.2024. Присуджено до стягнення з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" 640 815,00 грн гарантійного внеску та 10 112,18 грн витрат зі сплати судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" 640 815,00 грн гарантійного внеску та 10 112,18 грн витрат зі сплати судового збору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення судового рішення у справі, в якій просило стягнути з Національного банку України 10 112,18 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" 10 112,18 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/8582/25 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" задоволена частково. Присуджено до стягнення з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено. Постановою від 18.02.2026 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/8582/25. 03 березня 2026 року Національний банк України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/8582/25. Перевіривши матеріали касаційної скарги Національного банку України, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В своїй касаційній скарзі Національний банк України зазначає, що підставою касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/8582/25 є наявність виключних випадків, передбачених пунктами 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу. В обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Національний банк України зауважує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 2, 13, 74, 86, частин 3, 4 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із положеннями статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у подібних правовідносинах. Наведені вище доводи визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження. Водночас, за приписами пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених, зокрема, частиною 3 статті 310 цього Кодексу. Згідно із частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У касаційній скарзі Національний банк України посилається на пункт 1 частини 3 310 Господарського процесуального кодексу України. Поряд із цим у разі визначення підставою касаційного оскарження наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, із посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено які саме зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Саме тільки загальне посилання скаржника на те, що суд не дослідив (чи дослідив не у повному обсязі) докази, без зазначення які конкретно докази не були досліджені, не може вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України сукупно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу. Натомість в касаційній скарзі Національного банку України чітко не зазначено які саме зібрані у справі докази судом не досліджені (чи досліджені не у повному обсязі). Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу. З огляду на викладене, касаційна скарга Національного банку України залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом зазначення які саме зібрані у справі докази не досліджені судом. Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/8582/25 залишити без руху.

2. Надати Національному банку України строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко