Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/1973/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №317/1973/25 Головуючий в 1 інст.Нікітін В.В. Провадження №33/807/471/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Бутова М.А., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останнього адвоката Бутова М.А. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Згідно з постановою суду, 16 квітня 2025 року о 13:00 годині ОСОБА_1 в Запорізькій області, Запорізькому районі, с. Новоолександрівка, вул.Центральна, буд.1 керував т/з NISSAN X-TRAIL н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук), при цьому не маючи права керування даним т/з. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1.а, 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126, ч.2 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Бутов М.А. просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції зазначено, що оскільки постанова Біляївського районного суду Одеської області у справі № 496/5653/24 про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП перебуває на апеляційному розгляді в Одеському апеляційному суді та ще остаточне рішення не прийнято, відповідно у ОСОБА_1 відсутня повторність правопорушення для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, а тому суд першої інстанції вирішив самостійно змінити кваліфікацію адміністративного правопорушення з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, як зазначає апелянт, матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження складу та вини адміністративного правопорушення з боку ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції грубо порушив процедуру розгляду справи, самостійно перекваліфікувавши ознаки адміністративного правопорушення, та при цьому належним чином не обґрунтував навіть вину ОСОБА_1 у правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП. Окремо, апелянтом зазначено, що останнє судове засідання у цій справі було призначено на 17 грудня 2025 року, сторона захисту просила відкласти судове засідання у зв`язку з розглядом справи за ч.1 ст.130 КУпАПв Одеському апеляційному суді, призначеної на 28 січня 2026 року, однак судом першої інстанції зазначене клопотання було проігноровано та прийнято постанову, яка, на думку апелянта, є незаконною. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) не з`явився, захисник останнього - адвокат Бутов М.А. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважав за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 . Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Бутова М.А., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції в цілому дотримався при розгляді справи. Постанова суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи убачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №302154 від 16 квітня 2025 року; у картці обліку адміністративного правопорушення; у рапорті поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №3 капрала поліції Пістуна Д.; у довідці інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП щодо прийняття постанови Біляївським районним судом Одеської області у справі №496/5653/24 від 12 листопада 2024 року, яка не набрала законної сили. Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Фактичні обставини справи ніким не оспорюються. Разом з цим, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке. Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого із порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП. Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є вчинення особою діяння повторно протягом року. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки виключає відповідальність саме за частиною другою статті 130 КУпАП. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, постанова Біляївського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року (на яку міститься посилання в Довідці інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП оскаржена останнім до Одеського апеляційного суду. На час розгляду судом першої інстанції цієї справи вищевказана постанова Біляївського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 ще не була переглянута судом апеляційної інстанції, тобто не набрала законної сили. З урахуванням викладеного, судом першої інстанції перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП, що не погіршило становище останнього, а навпаки - покращило його. Тому, доводи сторони захисту про те, що суд не мав права здійснювати таку перекваліфікацію не є слушними. З приводу доводів апелянта про те, що останнє судове засідання у цій справі було призначено на 17 грудня 2025 року, сторона захисту просила відкласти у зв`язку з розглядом справи за ч.1 ст.130 КУпАП в Одеському апеляційному суді, призначеної на 28 січня 2026 року, однак судом першої інстанції зазначене клопотання було проігноровано та прийнято постанову, яка, на думку апелянта, є незаконною, апеляційний суд звертає увагу на таке. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29 травня 2008 року "Якименко проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року "Мороз та інші проти України" та інші). Відповідно до вимог ст.268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи убачається, що судові засідання неодноразово відкладались за численними клопотаннями сторони захисту. У призначене на 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 та його захисники вкотре не з`явились, подавши клопотання про відкладення судового засідання. У зв`язку з викладеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи у відсутність останніх, що не завадило суду повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу захисника - адвоката Бутова М.А. залишити без задоволення. Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 317/1973/25