Постанова 4852 № 340/3842/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3842/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А., секретар судового засідання Кононенко А.М. за участю представника позивача Кириленка Ю.Г. представника відповідача Панасенко І.Б. розглянувши в режимі відеоконференції в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року (головуючий суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі №340/3842/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Світанок" до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ТОВ "Торговельний дім "Світанок" звернувся 12.06.2024 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ГУ ДПС у Кіровоградській області), просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2024 року: - №00075140707 на суму 4 243 039грн (збільшено податок на прибуток приватних підприємств), - №00075170707 на суму 208 040грн (збільшено ПДВ), - №00075220707 на суму 1020грн (штраф за завищення інших операційних витрат). Позов ТОВ "ТД "Світанок" мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені ГУ ДПС у Кіровоградській області за результатами документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом №4346/11-28-07-07/38475588 від 15.04.2024 року, якою встановлено заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки в частині визнання безтоварними господарських операцій за 2017 2023 роки з контрагентами ПП "Нафтадорбуд", ТОВ "Миколаївбудцентр", ТОВ "М Буд Груп", ПП "Полтавабудцентр", ПП "Росомаха-Н", ТОВ "Солара-Трейд", ПП "Спецзбуд-контакт", ПП "Пандазвук" та щодо порушень по взаємовідносинах з ТОВ "Центрекобуд". Позивач стверджує, що господарські операції щодо придбання та реалізації товарів/послуг підтверджені належними первинними документами та даними бухгалтерського і податкового обліку, а за рахунок товарів, придбаних у ТОВ "Центрекобуд", він здійснив поліпшення орендованого майна. Доводячи реальність господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, просить суд визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р": №00075140707 від 23.05.2024 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 4 080 418 грн., з яких: 3 697 862 грн. - податкове зобов`язання, 382 556 грн. - штраф. №00075170707 від 23.05.2024 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 135 211 грн., з яких: 109 346 грн. - податкове зобов`язання, 25 865 грн. - штраф. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь позивача судові витрати на сплату судового збору у розмірі 28 671, 70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Не погодився з рішенням суду першої інстанції відповідач у справі (в частині задоволених вимог), подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції (в частині задоволених вимог) та в цій частині відмовити в задоволенні позову. посилається на те, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Світанок" установлено, що підприємство неправомірно внесло до фінансової звітності та до податкової звітності з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість недостовірні відомості щодо відображення обсягів придбання по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ПП "Нафтадорбуд", ТОВ "Миколаївбудцентр", ТОВ "М Буд Груп", ПП "Полтавабудцентр" та з контрагентами-постачальниками ПП "Нафтадорбуд", ПП "Росомаха-Н", ТОВ "Солара-Трейд", ПП "Спецзбуд-контакт", по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій. Ці контрагенти не мали можливості виконати умови договорів поставки нафтопродуктів, оскільки у них відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, а за даними Єдиного реєстру податкових накладних придбання/реалізація товару не підтверджується по ланцюгу постачання. Відомості Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про кримінальні провадження, фігурантами яких є посадові особи вказаних підприємства. Ці обставини стали підставою для висновків про те, що задекларовані господарські операції з придбання та реалізації позивачем товарів не відбувалися у дійсності. Також позивач неправомірно відобразив у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ "Центрекобуд, ПП "Росомаха-Н" та завищив у фінансовій звітності показники інших операційних витрат. Просить зменшити витрати на правничу допомогу, що були стягнуті судом першої інстанції в розмірі 10000грн, вважає їх не співмірними з складністю справи. Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ТД "Світанок" з 03.04.2013 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області. Основним видом його економічної діяльності є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Відповідачем на підставі наказів №124-п від 22.02.2024 року, №246-п від 29.03.2024 року з 19.03.2024 року по 08.04.2024 року проведено у ТОВ "ТД "Світанок" документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року. На підставі акту перевірки №4346/11-28-07-07/38475588 від 15.04.2024 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - форми "Р" №00075140707 від 23.05.2024 року, яким на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст.123, пп.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 4 243 039 грн., з яких: 3838446 грн. - податкове зобов`язання, 404 593 грн. - штраф; - форми "Р" №00075170707 від 23.05.2024 року, яким на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст.123, пп.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 208 040 грн., з яких: 167 609 грн. - податкове зобов`язання, 40 431 грн. - штраф. - форми "ПС" № 00075220707 від 23.05.2024 року, яким на підставі п.54.3 ст.54, абз.1 п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штраф у розмірі 1020 грн. за ненадання документів. Позивач вважає протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на підставі наказів №124-п від 22.02.2024 року, №246-п від 29.03.2024 року з 19.03.2024 року по 08.04.2024 року проведено у ТОВ "ТД "Світанок" документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №4346/11-28-07-07/38475588 від 15.04.2024 року. Згідно акту №4346/11-28-07-07/38475588 від 15.04.2024 року встановлено такі порушення: - вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.7, п.21 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, п.5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 року, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 838 446 грн., у тому числі: за 2017 рік - 76 193 грн.; за 2018 рік - 475 782 грн.; за 2019 рік - 972 950 грн. (за півріччя 2019 року - 164 645 грн., за 3 квартали 2019 року - 742 017 грн., за 2019 рік - 972 950 грн.); за 2020 рік - 1 722 127 грн. (за 1 квартал 2020 року - 35 543 грн., за півріччя 2020 року - 70 921 грн., за 3 квартали 2020 року - 100 729 грн., за 2020 рік - 1 722 127 грн.); за 2021 рік - 497 948 грн.; за 2022 рік - 5 298 грн.; за 2023 рік - 88148 грн.; - п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 167 609 грн., у т.ч.: березень 2017 року - 28 065 грн., квітень 2017 року - 6476 грн., червень 2017 року - 36008 грн., березень 2020 року - 21969 грн., квітень 2020 року - 10941 грн., грудень 2020 року - 56046 грн., квітень 2021 року - 2217 грн., липень 2022 року - 5887 грн. З акту перевірки від 15.04.2024 року та наданого відповідачем розрахунку вбачається, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00075140707 від 23.05.2024 року про донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 838 446 грн. прийняте у зв`язку з виявленим під час перевірки заниженням об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств у 2017-2023 роках на загальну суму 21324703 грн. Так, у ході перевірки контролюючий орган установив, що позивач у періоді, що перевірявся, занизив фінансовий результат до оподаткування (прибуток) на 21 324 703 грн., у т.ч. по періодах: 2017 рік 423 296 грн., 2018 рік 2 643 235 грн., 2019 рік 5 405 278 грн., 2020 рік 9 567 371 грн., 2021 рік 2 766 377 грн., 2022 рік 29 435 грн., 2023 рік 489 711 грн., внаслідок таких порушень: 1) порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5, 7, 21 П(С)БО 15 "Дохід", п.5 П(С)БО 11 "Зобов`язання" ТОВ "ТД "Світанок" у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності занизило показники по рядку 2240 "Інші доходи" звітів про фінансові результати на загальну суму 20 514 242 грн., у тому числі по періодах: 2017 рік 423 296 грн, 2018 рік 2 643 235 грн, 2019 рік 5 405 278 грн, 2020 рік 9 276 056 грн, 2021 рік 2 766 377 грн, а саме: - до складу інших доходів позивач не включив дохід від отримання коштів, не пов`язаних з постачанням товарів, на загальну суму 19 195 241 грн., у т.ч. по періодах: 2018 рік 2 643 235 грн., 2019 рік 5 405 278 грн., 2020 рік 8 840 186 грн., 2021 рік 2 306 582 грн., по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ПП "Нафтадорбут" (9 444 939 грн.), ПП "Полтавабудцентр" (1 272 300 грн), ТОВ "МБудГруп" (5 126 114 грн.), ТОВ"Миколаївбудцентр" (3 351 929 грн.); - до складу інших доходів позивач не включив вартість безоплатно одержаних активів невідомого походження на загальну суму 1 319 001 грн., у т.ч. по періодах: 2017 рік 423 296 грн., 2020 рік 435 870 грн., 2021 рік 459 795 грн., по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ "Солара-Трейд" (423 296 грн.), ПП "Нафтадорбуд" (197 460 грн.), ПП "Пандазвук" (238 410 грн.), ПП "Спецзбуд-контакт" (459 795 грн.); 2) порушення вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, П(С)БО 16 "Витрати" ТОВ "ТД "Світанок" в бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності завищило показники по рядку 2180 "Інші операційні витрати" звітів про фінансові результати на загальну суму 810 461 грн., у тому числі по періодах: 2020 рік 291 315 грн., 2022 рік 29 435 грн., 2023 рік 489 711 грн., а саме: - до складу інших операційних витрат за 4 квартал 2020 року позивач відніс витрати на придбання товарів у ТОВ "Центрекобуд" в сумі 291 315 грн., використання яких у господарській діяльності не підтверджуються первинними документами, - до складу інших операційних витрат за 3 квартал 2022 року позивач відніс витрати на придбання транспортних послуг у ТОВ "Росомаха-Н" в сумі 29 435 грн., використання яких у господарській діяльності не підтверджуються первинними документами, - у звіті про фінансові результати за 2023 рік позивач завищив показник по рядку 2180 "Інші операційні витрати" на 489 711 грн. Податковим повідомленням-рішення форми "Р" №00075170707 від 23.05.2024 року позивачу донараховане податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 167 609 грн. у з зв`язку з такими порушеннями: 1) порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України ТОВ "ТД "Світанок" завищило податковий кредит на 109 346 грн., а саме внаслідок оформлення нереальних операцій з придбання товарів у контрагентів-постачальників ТОВ "Солара-Трейд" (70549 грн. - березень 2017 року), ПП "Нафтадорбут" (32 910 грн. - березень 2020 року) та через непідтвердження первинними документами сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Росомаха-Н" (5887 грн. - липень 2022 року); 2) порушення вимог п.198.5, ст. 198, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ "ТД "Світанок" занизило податкові зобов`язання з ПДВ за грудень 2020 року на суму 58 263 грн., оскільки не застосувало правила "умовного продажу" і не склало компенсуючу податкову накладну на товари, придбані у ТОВ "Центрекобуд". Отже, податкові повідомлення-рішення від 23.05.2024 року №00075140707 (на суму 4 243 039грн збільшено податок на прибуток) та №00075170707 (на суму 208 040грн збільшено ПДВ), прийняті у зв`язку з висновком відповідача про нереальність господарських операцій з контрагентами. Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.05.2024 року №00075140707 з податку на прибуток підприємств на 4 243 039 грн та №00075170707 з податку на додану вартість на 208 040 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно пп. 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1. ст.135 ПКУ). Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва). Додана вартість складається з: 1) ренти, оренди; 2) амортизації; 3) заробітної плати; 4) прибутку. Облік ПДВ та визначення сум цього податку нерозривно пов`язані з такими основними поняттями як податкове зобов`язання (загальна сума податку на додану вартість, одержана платником ПДВ в звітному періоді (в складі вартості проданих покупцеві товарів, робіт, послуг)); податковий кредит (сума ПДВ, на яку платник цього податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена за правилами, встановленими Податковим кодексом України); бюджетне відшкодування (відшкодування від`ємного значення ПДВ платнику цього податку (за умови підтвердження правомірності бюджетного відшкодування)). Залежно від того, чи набуває різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного періоду позитивного або від`ємного значення, у платника ПДВ виникає: обов`язок сплати ПДВ до бюджету (позитивне значення) чи право на бюджетне відшкодування (від`ємне значення). При цьому право на податковий кредит нерозривно пов`язане з господарською діяльністю суб`єкта господарювання. Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПКУ). Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ). Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи: 44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 44.2. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. 44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1). Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, затверджене Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Положення №88). Вказане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи). Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.1.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п.2.1). Наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи складання фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

1. Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Підприємства, які складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (І квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати.

2. Для мікропідприємств, малих підприємств, які визнані такими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", непідприємницьких товариств, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та підприємств, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.2000 року за №161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 року №25) (із змінами). Зазначені підприємства можуть самостійно визначати доцільність складання фінансової звітності за формами, наведеними у цьому Національному положенні (стандарті). У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

3. Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39 затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність". Це Національне положення (стандарт) установлює зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма №2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення. Показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності та підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (підприємства), зокрема: 1) для складання Фінансової звітності малого підприємства: малими підприємствами - юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (крім тих, яким відповідно до податкового законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів та витрат). Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід". Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Фінансова та податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Водночас, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих показників у податковій звітності. Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для заниження об`єкта оподаткування. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач відображав у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з постачання товарів таким контрагентам-покупцям: ПП "Нафтадорбуд" за договорами про поставку нафтопродуктів №27 від 16.11.2018 року, №9 від 26.04.2019 року, №12 від 08.05.2020 року, №8 від 19.07.2021 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у листопаді 2018 року, квітні-серпні, жовтні - листопаді 2019 року, травні 2020 року, липні серпні, жовтні - грудні 2021 року товарів (бітум нафтовий дорожній в`язкий, бітум дорожній) на загальну суму 9 444 938 грн., у т.ч. ПДВ 1 574 156 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування ПП "Нафтадорбуд" на банківський рахунок позивача коштів в сумі 9 444 938 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку позивача отримані від ПП "Нафтадорбуд" кошти (без ПДВ) в сумі 7 870 782 грн. відображені як дохід від реалізації товарів. ПП "Полтавабудцентр" за договорами поставки нафтопродуктів №18 від 26.07.2019 року, №16 від 27.08.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у липні 2019 року та у вересні 2020 року товарів (бітум дорожній, мазут паливний) на загальну суму 1 272 300 грн., в т.ч. ПДВ 212 050 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування ПП "Полтавабудцентр" на банківський рахунок позивача коштів в сумі 1 272 300 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку позивача отримані від ТОВ "Полтавабудцентр" кошти (без ПДВ) в сумі 1 060 250 грн. відображені як дохід від реалізації товарів. ТОВ "М Буд Груп" за договором поставки нафтопродуктів №17 від 27.08.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у серпні грудні 2020 років товарів (мазут паливний, паливо котельне) на загальну суму 5 078 520 34 грн., в т.ч. ПДВ 846 420 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування ТОВ "М Буд Груп" на банківський рахунок позивача коштів в сумі 5 126 114 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку позивача отримані від ТОВ "М Буд Груп" кошти (без ПДВ) в сумі 4 271 762 грн. відображені як дохід від реалізації товарів. ТОВ "Миколаївбудцентр" за договором поставки нафтопродуктів №22 від 05.10.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у жовтні - листопаді 2020 років товарів (бітум дорожній, мазут паливний) на загальну суму 3 351 928 грн., в т.ч. ПДВ 558 655 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування ТОВ "Миколаївбудцентр" на банківський рахунок позивача коштів в сумі 3 351 929 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку позивача отримані від ТОВ "Миколаївбудцентр" кошти (без ПДВ) в сумі 2 793 273 грн. відображені як дохід від реалізації товарів. При цьому, Відповідач у ході документальної перевірки дійшов висновку, що ці господарські операції є нереальними/безтоварними, а фактично позивач не поставляв товар вказаним контрагентам. Відповідач вважає, що кошти, які позивач отримав на свій банківський рахунок від ПП "Нафтадорбут" (9 444 939 грн.), ПП "Полтавабудцентр" (1 272 300 грн.), ТОВ "МБудГруп" (5 126 114 грн.), ТОВ "Миколаївбудцентр" (3 351 929 грн.), є доходом від отримання коштів, не пов`язаних з постачанням товарів; такий дохід повинен відображатися у складі інших доходів, які виникають у процесі діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства, і в зв`язку з цим донарахував позивачу такий дохід. Також позивач відображав у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з придбання товарів у таких контрагентів-постачальників: ТОВ "Солара-трейд" (з 19.10.2021 року змінило найменування на ТОВ "Сенсей Комерц") за договором поставки нафтопродуктів №СТ-150/17 від 07.03.2017 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу березні 2017 року товару (бітум нафтовий дорожній) на загальну суму 423 296 грн., в т.ч. ПДВ 70549 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування позивачем на банківський рахунок ТОВ "Солара-трейд" коштів у сумі 423 296 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку товари, які придбані у ТОВ "Солара-трейд", оприбутковані на загальну суму 352 747 грн. (вартість товарів без ПДВ). Суми ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2017 року 70549 грн. ПП "Нафтадорбуд" за договором поставки нафтопродуктів №63 від 02.03.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткову накладну про передачу березні 2020 року товару (бітум дорожній) на загальну суму 197460 грн., в т.ч. ПДВ 32910 грн.; податкову накладну; рахунок на оплату; банківську виписку про перерахування позивачем на банківський рахунок ПП "Нафтадорбуд" коштів у сумі 197460 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку товари, придбані у ПП "Нафтадорбуд", оприбутковані на загальну суму 164 550 грн. (вартість без ПДВ). Суму ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2020 року 32910 грн. ПП "Пандазвук" (з 09.09.2021 року змінило найменування на ПП "Райвер") за договором поставки №21/10/20 від 21.10.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у жовтні 2020 року товару (бітум дорожній) на загальну суму 238410 грн., в т.ч. ПДВ 39735 грн.; податкову накладну; рахунок на оплату; банківську виписку про перерахування позивачем на банківський рахунок ПП "Пандазвук" коштів у сумі 238410 грн., товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку товари, придбані у ПП "Пандазвук", оприбутковані на загальну суму 198675 грн. (вартість без ПДВ). Позивач не включав суму ПДВ до складу податкового кредиту через нереєстрацію податкової накладної в ЄРПН. ТОВ "Спецзбут-Контакт" за договором купівлі-продажу ПММ №31/03-1 від 31.03.2021 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу в квітні 2021 року товару (залишок важкий від переробки газового конденсату) на загальну суму 459 795 грн., в т.ч. ПДВ 76 633 грн.; податкові накладні; рахунок на оплату, банківську виписку про перерахування позивачем на банківський рахунок ТОВ "Спецзбут-Контакт" коштів у сумі 459 795 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку товари, придбані у ТОВ "Спецзбут-Контакт", оприбутковані на загальну суму 383163 грн. (вартість без ПДВ). Позивач не включав суму ПДВ до складу податкового кредиту через зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Відповідач у ході документальної перевірки дійшов висновку, що ці господарські операції є нереальними, а фактично вказані контрагенти не поставляли товар позивачу. Водночас, відповідач не заперечує надходження товарів до позивача, при цьому, відповідач вважає, що ці товари отримані не від постачальників, які вказані у первинних документах, а від невідомих осіб, і ці товари слід відображати в бухгалтерському та податковому обліку як дохід від безоплатно одержаних активів невідомого походження у складі інших доходів. Тож відповідач донараховав дохід у розмірі коштів, перерахованих позивачем на рахунки ТОВ "Солара-Трейд" (423 296 грн.), ПП "Нафтадорбуд" (197 460 грн.), ПП "Пандазвук" (238 410 грн.), ПП "Спецзбуд-контакт" (459 795 грн.), а також виключив податковий кредит по ТОВ "Солара-Трейд" (70549 грн.), ПП "Нафтадорбут" (32910 грн.). Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками та розрахунками контролюючого органу, виходячи з наступного. У статті 83 ПК України передбачений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами. Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків. Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб`єкту господарювання у десятиденний строк. З акту перевірки від 15.04.2024 року вбачається, що у ході документальної планової виїзної перевірки позивача зустрічні звірки з його контрагентами (покупцями та постачальниками) з питань підтвердження отриманих від ТОВ "ТД "Світанок" відомостей щодо господарських відносин між ними контролюючі органи не проводили. Натомість відповідач використав податкову інформацію з баз даних інформаційних систем ДПС, на підставі якої зробив висновки про відсутність/недостатність у підприємств-контрагентів необхідних умов та ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, про їхню ризиковість та непідтвердження придбання та реалізації товарів по ланцюгам постачання. Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів і не породжує правових наслідків для позивача. Висновки про заниження позивачем доходів та завищення податкового кредиту за спірними операціями з постачання та придбання товарів, обґрунтовані посиланням на безтоварність взаємовідносин, які укладалися за ланцюгом між наступними покупцями та попередніми постачальниками, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відносини між учасниками наступних/попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між платником податків та його безпосереднім контрагентом. Отже правовідносини контрагентів позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, не можуть бути підставою для висновків про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його покупцями/ постачальниками. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками товару, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару, призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних операціях. Порушення постачальником товару податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними. Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 вказала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у ході судового розгляду справи відповідач не надав достатніх та достовірних доказів, які б доводили безтоварність/нереальність виконання операцій з поставки/придбання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків. Відповідач не довів, що особи, від імені яких підписані первинні документи про поставку товарів позивачу чи їх отримання від позивача, заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств або у господарських операціях з позивачем та підписанні відповідних первинних документів. Посилання відповідача в акті перевірки на внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали судів у кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, передбачених статтями 190, 191, 212, 234 КК України, у яких фігурують контрагенти позивача, спростовуються, оскільки відповідач не довів, що у цих кримінальних провадженнях ухвалено обвинувальні вироки щодо осіб, причетних до діяльності цих суб`єктів, та з висновками щодо спірних господарських операцій чи щодо пов`язаності цих суб`єктів з позивачем, або щодо причетності або обізнаності позивача з приводу незаконної діяльності цих суб`єктів. Наведені відповідачем судові рішення не містять жодних висновків, які б стосувалися безпосередньо діяльності ТОВ "ТД "Світанок", тож відповідно до частин 6, 7 статті 78 КАС України вони не є обов`язковими для суду. Також є безпідставними посилання відповідача на включення контрагентів позивача в перелік платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, та анулювання реєстрації їх як платників ПДВ, оскільки такі рішення прийняті після періоду, в якому задекларовані спірні господарські операції. Недоречними з цих же підстав є і доводи відповідача про прийняття щодо ПП "Полтавабудцентр", ТОВ "МБудГруп", ТОВ "Миколаївбудцентр" рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" (рішення РНБО від 15.04.2021 року, введене в дію Указом Президента України від 21.04.2021 року №169/2021). Первинні документи, які наявні у позивача та надавалися контролюючому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення №88. У ході розгляду справи достовірність цих документів відповідач не спростував та не довів, що викладені у них відомості не відповідають дійсності. Контролюючий орган в акті перевірки вказав, що до перевірки не надані документи, що засвідчують відповідність продукції (паспорти якості/сертифікати відповідності), а також висував зауваження до змісту товарно-транспортних накладних, які складалися при перевезенні товарів автомобільним транспортом, та вказав на такі недоліки: відсутня повна інформація про транспортні засоби (марка, модель, тип), про перевізників (коди ЄДРПОУ, ІПН), про пункти навантаження/розвантаження, про дату і час виїзду від вантажовідправника та прибуття до вантажоодержувача, про номери резервуарів, відсутні підписи водіїв. У зв`язку з цим наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Сертифікаційні документи на товар не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Такі документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, тому відсутність у платника сертифікатів відповідності (якості) на товар не є доказом безтоварності операцій і не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок. Транспортні документи на перевезення товарів не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. У правовідносинах щодо поставки товарів товарно-транспортні накладні не є документами первинного обліку, що підтверджують обставини придбання та реалізації товарів, а окремі недоліки в їх оформленні не свідчать про відсутність господарських операцій. Матеріалами справи підтверджується, що перевезення товарів у спірних господарських операціях здійснювалося залученими автомобільними перевізниками або силами контрагентів, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), складеними за формою №1-ТТН (нафтопродукт), передбаченою Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496. Інформація про вантаж, вказана у ТТН, відповідає інформації, вказаній у видаткових накладних про передачу товару, і такі ТТН є додатковим підтвердженням факту придбання товару, наявності і руху активів. Відповідач під час документальної планової перевірки не перевіряв інформацію про транспортні засоби, реєстраційні номери яких вказані у цих ТТН, не з`ясовував, чи призначені ці транспортні засоби для перевезення спеціалізованих вантажів (нафтопродуктів), чи залучалися у дійсності перевізники, які вказані у цих ТТН, до транспортування товарів за спірними господарськими операціями. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 року справа №520/399/19 зазначено, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. У зв`язку з цим, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. При цьому, під час ухвалення спірних рішень податковим органом застосований принцип привалювання форми над змістом, застосування якого не може відповідати критеріям законності ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення. Суд першої інстанції у ході судового розгляду витребував інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про ці транспортні засоби (вантажні автомобілі, причепи, автоцистерни) та їхніх власників. Відповідач не довів, що вказані транспортні засоби у дійсності не залучалися до перевезення вантажів, які були предметами спірних господарських операцій щодо поставки нафтопродуктів. У ході судового розгляду справи позивач доводив те, що дані його податкового обліку, у яких відображені його взаємовідносини з контрагентами щодо придбання та реалізації товарів, які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами та правильно відображені в облікових регістрах. Судом досліджено обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, установив, що позивач, діючи у взаємовідносинах з ПП "Нафтадорбут", ПП "Полтавабудцентр", ТОВ "МБудГруп", ТОВ "Миколаївбудцентр" як постачальник товарів, оформив належні первинні документи про постачання товарів. Отримані від ПП "Нафтадорбут", ПП "Полтавабудцентр", ТОВ "МБудГруп", ТОВ "Миколаївбудцентр" кошти за поставлені товари позивач відобразив у бухгалтерському обліку у складі доходу (виручки) від реалізації товарів. Підстави для подвійного відображення цих коштів ще і в складі інших доходів, на чому наполягає відповідач, відсутні. Позивач не допускав викривлень у фінансовій звітності, на підставі якої він обрахував об`єкт оподаткування з податку на прибуток. Також позивач придбавав у постачальників ТОВ "Солара-Трейд", ПП "Нафтадорбуд", ПП "Пандазвук", ПП "Спецзбуд-контакт" товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Ці товари тоді ж були реалізовані позивачем іншим покупцям, з якими укладено відповідні договори на поставку нафтопродуктів. Доходи та витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, підтверджені відповідними первинними документами. Договори, укладені між позивачем та цими постачальниками, є оплатними, а придбані товари не підпадають під визначення безоплатно наданих товарів, що наведене у пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України. Витрати на придбання товарів включені до собівартості реалізованих товарів при визначенні фінансового результату до оподаткування. Фактів завищення витрат за цими операціями для цілей як бухгалтерського, так і податкового обліку, контролюючий орган у ході перевірки не встановив. Одночасне врахування в податковому обліку витрат у зв`язку з придбанням товару та доходу в розмірі вартості цього ж товару як безоплатно отриманого, на чому наполягає відповідач, не відповідає методології застосування норм пункту 134.1 статті 134 ПК України. Суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними ТОВ "Солара-Трейд", ПП "Нафтадорбут", які зареєстровані в ЄРПН, а відтак відповідно до п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.210 ПК України дають позивачу право для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та є достатньою підставою для його декларування у податкових деклараціях. Водночас, відповідач не надав належних доказів того, що господарські відносини позивача з зазначеними контрагентами щодо постачання/придбання товарів є нереальними, а вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, не відповідають дійсності. У ході судового розгляду справи відповідач не довів склад податкового правопорушення щодо порушення позивачем порядку декларування доходів у фінансовій звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату, які б призвели до заниження об`єкта чи бази оподаткування податком на прибуток підприємств. Суд апеляційної інстанції вважає, що контролюючий орган безпідставно донарахував позивачу дохід та скоригував податковий кредит по взаємовідносинах з вказаними контрагентами і неправомірно збільшив йому грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість. Щодо відображення у бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносин позивача з ТОВ "Центрекобуд", то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується, що позивач у грудні 2020 року за договором поставки №20/18-12 від 18.12.2020 року придбав у ТОВ "Центрекобуд" товар (будівельні матеріали) на суму 349 577 грн., у т.ч. ПДВ - 58 263 грн та оплатив їх 13.01.2021 року. Витрати на придбання товарів в сумі 291 315 грн позивач включив до складу інших операційних витрат за 4 квартал 2020 року (бухгалтерський запис Дт 94 Кт 631). Суму ПДВ на підставі податкової накладної №35 від 23.12.2020 року, виписаної ТОВ "Центрекобуд", позивач відніс до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ грудень 2020 року - 58 263 грн. У ході документальної виїзної перевірки позивач не надав первинні документи на списання чи передачу у використання цих товарів у 2020 році і не довів факт їх використання у господарській діяльності. Тож за висновками контролюючого органу позивач у Звіті про фінансові результати (форма №2-м) за 2020 рік завищив показники рядка 2180 "інші операційні витрати" на 291315 грн., що привело до заниження фінансового результату до оподаткування. Також позивач занизив податкові зобов`язання з ПДВ на 58 263 грн., оскільки не застосував правила "умовного продажу" і згідно з пп.198.5 ст.198 ПК України не нарахував податкові зобов`язання на вартість цих товарів, які використовувались в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Заперечуючи такі висновки, позивач повідомив, що він 01.10.2023 року уклав із ТОВ "Сат і К" договір оренди №01/10-23 від 01.10.2023 року, за яким отримав від ТОВ "Сат і К" у користування ємності (резервуари) для зберігання нафтопродуктів. Тоді ж позивач за актом-приймання-передачі матеріалів від 01.10.2023 року передав орендодавцю ТОВ "Сат і К" будівельні матеріали вартістю 291 314 грн., які він у грудні 2020 року придбав у ТОВ "Центрекобуд". ТОВ "Сат і К" у жовтні 2023 року використало ці товари при виконанні робіт з реконструкції ємностей, про що складено дефектний акт від 01.10.2023 року. За умовами договору оренди компенсація за проведені орендодавцем роботи із поліпшення об`єкту оренди враховується при формування рахунку за оренду майна. Вартість виконаних ТОВ "Сат і К" робіт в сумі 73980 грн. врахована як орендна плата і оплачена позивачем. Позивач за актом списання №СпТ-000020 від 31.10.2023 року списав вартість будівельних матеріалів з балансу рахунку 153 як витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів. За правилами П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються за наявності факту використання активу для отримання доходу або у процесі виробництва. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, Рахунок 84 "Інші операційні витрати" призначено для обліку операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу

8. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов`язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо. Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 "Витрати за елементами", на цьому рахунку також відображають собівартість реалізованих оборотних активів (окрім готової продукції і фінансових інвестицій). За дебетом рахунку 84 "Інші операційні витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт. послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат. На рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут". За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати". За правилами підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України податкові зобов`язання з ПДВ нараховуються у випадку, якщо придбані товари/послуги/необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю. Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН компенсуючу податкову накладну. У разі якщо такі товари/послуги/необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі відповідного розрахунку коригування. За визначенням, наведеним у пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Суд першої інстанції погодився з доводами контролюючого органу про те, що придбання товарів у ТОВ "Центрекобуд" відбулося не в межах господарської діяльності платника і не пов`язане з отриманням доходу. Позивач всупереч вимогам П(С)БО 16 "Витрати" безпідставно визнав придбані товари, які як він стверджує, він використав у жовтні 2023 року, витратами у 4 кварталі 2020 року. Не нарахувавши у грудні 2020 року компенсуючі податкові зобов`язання по таких товарах, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту, позивач порушив вимоги п.198.5 ст.198 ПК України. Посилання позивача на надані ним документи про використання цих товарів /необоротних актів у жовтні 2023 року при поліпшенні об`єкта оренди суд першої інстанції відхилив, оскільки вони не спростовують допущені порушення норм бухгалтерського і податкового обліку, які вимагають визнання витрат і податкового кредиту саме в періоді їх фактичного використання. Під час перевірки позивач не надав первинних документів, які б підтвердили факт використання придбаних товарів у 2020 році у господарській діяльності платника податків, як того вимагає стаття 44 Податкового кодексу України та П(С)БО

16. "Витрати". Такі порушення за розрахунками контролюючого органу призвели до заниження податку на прибуток підприємств за ІУ квартал 2020 року в сумі 52436 грн. (291 315 грн. х 18%) та до заниження податку на додану вартість в сумі 58 263 грн. (грудень 2020 року - 56046 грн., квітень 2021 року - 2217 грн.). Суд першої інстанції визнав правомірним донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість у цій частині. Оскільки в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснюється. Щодо відображення у бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносин позивача з ПП "Росомаха-Н", то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Позивач у липні 2022 року уклав із ПП "Росомаха-Н" договір про надання транспортних послуг №22/07/22-2 від 22.07.2022 року, за умовами якого ПП "Росомаха-Н" (виконавець) взяло на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому ТОВ "ТД "Світанок" (замовником) вантаж. Згідно з товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №23/07/2022-2 від 22.07.2022 року за замовленням ПП "Росомаха-Н" автопідприємство ТОВ "Транс Біт Груп" здійснило переведення вантажу від вантажовідправника ТОВ "ТД "Світанок" до вантажоодержувача ТОВ "Спірітус Вищняки" за маршрутом: с. Шостаківка, Кіровоградська область с. Вишняки, Хорольський район, Полтавська область). За фактом надання послуг між позивачем та ПП "Росомаха-Н" складено акт №23 від 25.07.2022 року про надання транспортних послуг на загальну суму 35321,90 грн., в т.ч. ПДВ 5886, 98 грн. Позивач перерахував 25.07.2022 року на рахунок ПП "Росомаха-Н" кошти в сумі 35321,90 грн. Витрати на придбання послуг в сумі 29 435 грн. позивач включив до складу інших операційних витрат за 3 квартал 2022 року. Суму ПДВ на підставі податкової накладної №23 від 25.07.2022 року, виписаної ПП "Росомаха-Н", позивач відніс до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2022 року - 5887 грн. За висновками контролюючого органу позивач у Звіті про фінансові результати (форма № 2-м) за 2022 рік завищив показники рядка 2180 "інші операційні витрати" на 29 435 грн., а у податковій декларації з ПДВ за липень 2022 року завищив податковий кредит з ПДВ на 5887 грн., оскільки не надав до перевірки первинні документи (акти про надання транспортних послуг, товарно-транспортні накладні) та не підтвердив реальність цієї господарської операції. Суд першої інстанції спростував такі доводи відповідача (з чим погоджується суд апеляційної інстанції) оскільки позивач має первинні документи, які підтверджують його витрати за господарською операцією з придбання послуг у ПП "Росомаха-Н". Сума ПДВ за цією господарською операцією підтверджується податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН. Представник позивача надав суду першої інстанції матеріали листування з ПП "Росомаха-Н", яке на запит позивача пояснило обставини виконання господарської операції з надання транспортних послуг та залучення до перевезення вантажу автотранспортного підприємства, а також надало копії наявних у нього первинних документів. Доводи відповідача про ненадання позивачем первинних документів під час перевірки суд спростовуються, оскільки платник вправі надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати докази на підтвердження таких заперечень як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час судового оскарження. Висновки акту перевірки про порушення П(С)БО 16 "Витрати", п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України і завищення позивачем витрат та податкового кредиту за господарською операцією з придбання послуг у ПП "Росомаха-Н", є безпідставними, тому збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість є неправомірним. Крім того, контролюючий орган у ході перевірки правильності декларування податку на прибуток підприємства установив факт викривлення у фінансовій звітності позивача показників, які вплинули на визначення об`єкта оподаткування з податку на прибуток. Так, позивач у Звіті про фінансові результати (форма № 2-м) за 2023 рік відобразив по рядку 2180 "Інші операційні витрати" показник в сумі 2 484 900 грн. Натомість за наданими у ході перевірки первинними документами, даними бухгалтерського обліку та реєстру кореспонденції рахунків загальна сума інших операційних витрат за 2023 рік становила 1 995 189, 19 грн. (576 057, 30 грн. адміністративні витрати, 1 299 165, 05 грн. витрати на збут, 119 966, 84 грн. інші операційні витрати). Позивач у ході документальної виїзної перевірки на запит контролюючого органу від 27.03.2024 року та від 01.04.2024 року не пояснив причини цих розбіжностей у даних його бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності на суму 489 710, 81 грн. та не підтвердив витрати у задекларованій ним сумі. Спотворення цієї статті у фінансовій звітності призвело до завищення витрат, та як наслідок призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибутку) за 2023 рік на 489 711 грн. Це порушення за розрахунками контролюючого органу призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2023 рік на 88 148 грн. (489 711 грн. х 18%). Позивач у ході судового розгляду не заперечував це порушення і не надав документи, які б підтвердили достовірність показників, відображених ним у звіті про фінансові результати за 2023 рік, та спростовували б висновки контролюючого органу про завищення показника по рядку 2180 "Інші операційні витрати" на 489 711 грн. та заниження об`єкта оподаткування з податку на прибуток. Суд першої інстанції визнав правомірними висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, П(С)БО 16 "Витрати" та про донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у цій частині (оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується, то суд апеляційної інстанції не надає оцінку цим висновкам). Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10% суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Пунктом 123.2 статті 123 ПК України передбачено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. За правилами пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Отже, такий мораторій на застосування штрафних санкцій поширюється на порушення щодо нарахування, декларування та сплати податку на прибуток підприємств, які вчинені у період з 01.03.2020 року по 27.05.2022 року. Такий мораторій не поширюється на порушення щодо нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість. З набранням чинності 27.05.2022 року Законом України від 12.05.2022 року № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" припинили застосування положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Відтоді встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від фінансової відповідальності стало узалежнено від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податкових обов`язків. Відповідно до статей 109, 112 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за пунктами 123.2 - 123.5 статті 123 ПК України є встановлення контролюючими органами вини платника податків. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті перевірки від 15.04.2024 року відповідач навів обставини, які свідчать про умисність діянь ТОВ "ТД "Світанок" при вчиненні порушень податкового законодавства, які призвели до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, які підтверджені у цій справі (щодо відображення взаємовідносин з ТОВ "Центрекобуд" у грудні 2020 року, щодо викривлень у звіті про фінансові результати за 2023 рік). За заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2020 рік на 52436 грн. штраф за правилами пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не застосовується. За заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2023 рік на 88148 грн. позивач підлягає притягненню до відповідальності на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України у вигляді накладення штрафу у розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов`язання, що складає 22037 грн. (88148 грн. х 20 %). За заниження податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2020 року та квітень 2021 року позивач підлягає притягненню до відповідальності на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України у вигляді накладення штрафу у розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов`язання, що складає 14 566 грн. (58263 грн. х 25 %). Решта сум штрафів накладені безпідставно. У цій справі суд визнає правомірним податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00075140707 від 23.05.2024 року про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в частині збільшення податкового зобов`язання за цим платежем в сумі 140 584 грн. (52436 грн. + 88148 грн.) та накладення штрафу в сумі 22037 грн. У решті це податкове повідомлення-рішення №00075140707 є протиправним та підлягає скасуванню, а саме в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3 697 862 грн (3 838 446 грн - 140 584 грн) та накладення штрафу в розмірі 382 556 грн (404 593 грн - 22037 грн.), усього на суму 4 080 418 грн. Отже, є правомірним податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 року форми "Р" №00075170707 (збільшення ПДВ на суму 208 040грн) про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині збільшення податкового зобов`язання за цим платежем в сумі 58 263 грн. та накладення штрафу в сумі 14 566 грн. У решті це податкове повідомлення-рішення №00075170707 є протиправним та підлягає скасуванню, а саме в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 109 346 грн (167 609 грн. 58 263 грн.) та накладення штрафу в сумі 25 865 грн. (40 431 грн - 14 566 грн), усього на суму 135 211 грн. Перевіряючи законність податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №00075220707 від 23.05.2024 року, яким на підставі п.121.1 ст.121 ПК України накладено штраф у розмірі 1020 грн, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Згідно пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: 16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; 16.1.12. забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: 20.1.2. для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; 20.1.6. запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно пунктів 85.4, 85.6 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Матеріалами справи підтверджується, що у ході документальної планової виїзної перевірки позивач на запити контролюючого органу від 19.03.2024 року, від 27.03.2024 року, від 27.03.2024 року від 01.04.2024 року не надав усі витребувані документи, про що складено акт від 27.03.2024 року. Як наслідок, підтверджується правомірність накладення відповідачем на ТОВ "ТД "Світанок" штрафу, передбаченого п.121.1 ст.121 ПК України, за ненадання у повному обсязі всіх документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки, та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми "ПС" № 00075220707 від 23.05.2024 року. Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Позивач об`єднав у позові вимоги про визнання протиправними та скасування 3-х податкових повідомлень-рішень на загальну суму 4 452 099 грн. та сплатив судовий збір за ці майнові вимоги у максимальному розмірі 30280 грн. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково на суму 4 215 629 грн. Тому в порядку розподілу судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 28 671, 70 грн. Також позивач поніс витрати на правову допомогу у сумі 15000 грн., на підтвердження розміру яких надав суду відповідні докази. При цьому, відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. З огляду на часткове задоволення позову, виходячи із критерію розумної необхідності судових витрат та їх співмірності із задоволеними вимогами, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу слід компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, що є співмірним розміром витрат на правничу допомогу. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини спростовують доводи, що викладені відповідачем. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування Керуючись 241-245, 250, 286, 288, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили 05.03.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05.03.2026. В повному обсязі постанова виготовлена 09.03.2026. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко