Постанова 4851 № 520/29339/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2026 р. Справа № 520/29339/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, по справі № 520/29339/24 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (далі відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів; - зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону (ко ЄДРПОУ 39969443) нарахувати компенсацію втрати частини доходів за період з лютого 2018 року по вересень 2024 року включно і стягнути зазначену суму на користь позивача; - стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 520/29339/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 21, м. Краматорськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84333, код ЄДРПОУ 39969443) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 21, м. Краматорськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84333, код ЄДРПОУ 39969443) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів за період з 26.06.2024 до 26.09.2024, у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за судовим рішенням. Стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 21, м. Краматорськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84333, код ЄДРПОУ 39969443) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 520/29339/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 520/29339/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 520/29339/24 - скасовано. Ухвалено постанову, якою задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.02.2018 по 26.09.2024. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.02.2018 по 26.09.2024, у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, за період з 01.02.2018 по 28.01.2020, виплаченого 26.09.2024 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 520/6483/22. Стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень. 07.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, в якій просив суд: - визнати протиправними дії, вчинені відповідачем - Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 520/29339/24 та постановити відповідну ухвалу в порядку статті 249 КАС України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі №520/29339/24 відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі №520/29339/24 скасовано. Прийнято постанову, якою справу № 520/29339/24 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі №520/29339/24 за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що боржником за період з лютого 2018 року по січень 2019 року та за період лютого 2020 року - вересня 2024 року компенсацію втрати частини доходів, що є предметом спору у справі, взагалі не нараховано та не виплачено. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити, та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовивши у задоволенні заяви позивача в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до суду надано помісячний розрахунок компенсації втрати частини доходів, а саме грошового забезпечення, з урахуванням перерахованої надбавки за вислугу років за період з 01.02.2018 по 28.01.2020 відповідно до судового рішення у справі №520/6483/22, за період з 01.02.2018 по 26.09.2024 згідно з якого, сума компенсації втрати частини доходів становить 158,51 грн. Таким чином, відповідачем на виконання судового рішення у справі №520/29339/24 перераховано суму в розмірі 158,51 грн (з урахуванням компенсації податку з доходів фізичних осіб). Крім цього, судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 на його запит надавався указаний розрахунок компенсації втрати доходу із застосуванням формули відповідно до Порядку, в яких чітко простежуються розміри індексів інфляції по 26.09.2024. У листі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 20.06.2025 №13-41ВИХ-25 ОСОБА_1 також конкретизовано, що компенсація втрати частини доходу на суми заборгованості, які виникли за період з 01.02.2018 по 28.01.2020 розраховані по 26.09.2024. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Отже, суд застосовує до суб`єкта владних повноважень - відповідача положення ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України та постановляє окрему ухвалу в разі встановлення факту невиконання відповідачем дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду. Так, матеріалами справи встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 520/29339/24 зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.02.2018 по 26.09.2024, у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, за період з 01.02.2018 по 28.01.2020, виплаченого 26.09.2024 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 520/6483/22. Отже, наведеним рішенням Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону зобов`язано нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.02.2018 по 26.09.2024, у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, за період з 01.02.2018 по 28.01.2020, виплаченого 26.09.2024 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 520/6483/22. Вказане рішення набрало законної сили 15.04.2025 року. При цьому, задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону своєчасно не здійснено перерахунку грошового забезпечення в сумі 12 522, 38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1099 від 26.09.2024 року. Так, зі змісту листів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 20.06.2025 (а. с. 139-140) та від 27.06.2025 (а.с. 145) встановлено, що при виконанні рішення суду у справі № 520/29339/24 нарахування грошової компенсації втрати частини доходів проводилось у відповідності до Порядку №

159. Сума компенсації обчислювалася як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту - індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислювався шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу з лютого 2018 по вересень 2024. З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно із п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Тобто, сума компенсації обчислюється як добуток саме нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць та приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) саме у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. При цьому, індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислювався шляхом множення місячних індексів споживчих цін за увесь період невиплати грошового доходу, тобто такий розрахунок буде проводитись саме з дати нарахування доходу за певний місяць по фактичну виплату такої заборгованості. Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку, сума доходу за період 01.02.2018 року по 28.01.2020 року, нарахованого до виплати, відповідно до виконавчого листа № 520/6483/22, виданого 20.08.2024 року Харківським окружним адміністративним судом (ВП №76030273), а також з урахуванням рішення суду у справі №520/29538/24, складає 12706,86 грн. Вказаний період включав доходи нараховані за період лютий вересень 2019 року та січень 2020 року (а.с. 142). Крім того, відповідно до наведеного розрахунку позивачу нараховано компенсацію в таких розмірах: січень 2018 року грудень 2018 року 0,00 грн щомісяця, січень 2019 року 0,00 грн, лютий 2019 року 4,05 грн, березень 2019 року 16,57 грн, квітень 2019 року 17,27 грн, травень 2019 року 18,83 грн, червень 2019 року - 34,89 грн, липень 2019 року 19,14 грн, серпень 2019 року 20,92 грн, вересень 2019 року 19,07 грн, жовтень 2019 року - грудень 2019 року 0,00 грн щомісяця, січень 2020 року - 55,11 грн, лютий 2020 року грудень 2020 року 0,00 грн щомісяця (а.с.142). Тобто, сума компенсації втрати частини доходів нарахована на суму нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць, тобто за період лютий вересень 2019 року та січень 2020 року. Стосовно покликань апеляційної скарги про непроведення відповідачем розрахунків суми компенсації за період з лютого 2018 року по січень 2019, з лютого 2020 року по вересень 2024 року, то колегія суддів зазначає, що за наведеним вище розрахунками сума компенсації була нарахована лише за ті періоди, за які нараховано, але невиплачено грошове забезпечення, як це передбачено Порядком №

159. Поряд з тим, за періоди на які посилається позивач з лютого 2018 року по січень 2019, з лютого 2020 року по вересень 2024 року відсутній факт нарахування позивачу доходу. При цьому, предметом даного спору не є оскарження виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 520/6483/22, на виконання якої була нарахована сума доходу за період з 01.02.2018 по 28.01.2020 року та склала 12 706, 86 грн. Також відповідачем у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначається, що заперечень від ОСОБА_1 при виконанні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №520/6483/22 (ВП № 76030273) не надходило. Отже, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 520/29339/24 відповідачем правомірно нараховано компенсацію втрати частини доходів 01.02.2018 по 28.01.2020, за місяці в яких був нарахований такий дохід. Загальна сума спірної компенсації за період 01.02.2018 по 26.09.2024 склала 205,85 грн. Податок на доходи фізичних осіб 18% - 37,05 грн. Військовий збір 5 % - 10,29 грн. До зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 158,51 грн. За встановленими матеріалами справи, ОСОБА_1 на запит надавався розрахунок компенсації втрати доходу із застосуванням формули відповідно до Порядку, в яких чітко простежуються розміри індексів інфляції по 26.09.2024. У листі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 20.06.2025 №13-41ВИХ-25 ОСОБА_1 також конкретизовано, що компенсація втрати частини доходу на суми заборгованості, які виникли за період з 01.02.2018 по 28.01.2020 розраховані по 26.09.2024 (а.с. 139). За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі №520/29339/24, була нарахована та виплачена ОСОБА_1 компенсація втрати частини грошових доходів за період з 01.02.2018 по 26.09.2024, у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 28.01.2020, виплаченого 26.09.2024. Отже, позивач фактично не погоджується з проведеними відповідачем розрахунками індексації грошового забезпечення, тобто вважає протиправними дії відповідача щодо виконання рішення суду. Крім того, слід зауважити, що конкретний розмір компенсація втрати частини грошових доходів за період з 01.02.2018 по 26.09.2024 не був предметом розгляду у цьому спорі та резолютивна частина рішення суду у справі № 520/29339/24 не містить будь-яких зобов`язань в частині визначення конкретного розміру компенсація втрати частини грошових доходів за відповідний період. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення заяви про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №520/29339/24, відповідно до ст. 383 КАС України. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 по справі № 520/29339/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова