Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/3095/23

Справа № 307/3095/23 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17.03.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали справи про адміністративне правопорушення № 33/4806/620/23, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 17.08.2023. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 127833 від 17.07.2023 та постанови судді від 17.08.2023 вбачається, що 17.07.2023, о 00 год 50 хв, в с. Калини по вул. Д. Ленона, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «MERCEDES-VITO» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі та за допомогою пристрою «Драгер» відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вказує на те, що постанова є необґрунтованою та незаконною. Місцевий суд не взяв до уваги його пояснення, які він надавав під час розгляду справи у суді першої інстанції, про те, що не керував транспортним засобом, а перебував поруч з припаркованим автомобілем, що підтвердили у судовому засіданні свідки події. У підтвердження того, що він керував транспортним засобом місцевий суд взяв до уваги тільки постанову про накладення адміністративного стягнення, жодних інших доказів у матеріалах справи немає. При цьому, відеозапис був здійснений не портативним відеореєстратором, а мобільним телефоном працівника поліції. З відеоматеріалу вбачається, що автомобіль знаходиться у нерухомому стані з вимкненим двигуном. Від проходження огляду у медичному закладі не відмовлявся. Вказує на порушення його прав при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому будь яких протоколів чи постанов про адміністративне правопорушення на місці поліцейські не складали, права, передбачені ст. 268 КУпАП не роз`яснювали. Про наявність постанови серії БАД № 263206 від 17.07.2023, відповідно до якої він керував транспортним засобом та допустив порушення Правил дорожнього руху України, йому стало відомо з оскаржуваної постанови суду, що унеможливило її своєчасне оскарження. -2- Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин чергової неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адмш1стративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції . Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. -3- Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» , затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.201 5 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 17.07.2023, о 00 год 50 хв, в с. Калини по вул. Д. Ленона, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «MERCEDES-VITO» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі та за допомогою пристрою «Драгер» відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на заперечення своє вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 127833 від 17.07.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який, всупереч тверджень апеляційної скарги, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми; рапортом інспектора РПП ВПД № 1 Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області від 17.07.2023; розпискою ОСОБА_3 про зобов`язання взяти на зберігання автомобіль від 17.07.2023; постановою серії БАД № 263206 від 17.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП; відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 визнав факт вживання алкоголю, а також відмовився від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп`яніння. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором РПП ВПД № 1 Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Пацканом В. В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 127833 від 17.07.2023 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. -4- З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода, тобто всі ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене в інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, слід зазначити, що проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, а не його правом, а відмова від проходження такого незалежно від підстав становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд оглянув відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 визнав факт вживання алкогольних напоїв, а також категорично відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд враховує те, що відповідно до чинного законодавства передбачена можливість проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, і при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 бажав пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Тому, апеляційний суд вважає, що поліцейськими не порушено будь-яких нормативно­правових актів, які регулюють порядок направлення водіїв на огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння. В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність у працівників полії підстав для обмови ОСОБА_1 у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також про застосування працівниками поліції тиску чи незаконних методів примусу, які призвели до визнання ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, та відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не зупинявся працівниками поліції, є безпідставним та такими, що не підтверджується наявними в справі доказами. З відеозапису нагрудної камери поліцейського вбачається, що транспортний засіб стояв на узбіччі з увімкненими аварійними показчиками та увімкненим ближнім світлом фар, ОСОБА_1 перебував в автомобілі за кермом на місці водія. Працівниками поліції йому була роз`яснена причина зупинки, а саме не увімкнена одна з фар у темну пору доби а також повідомлено про -5- ознаки алкогольного сп`яніння. Разом з тим, ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Таким чином, позиція щодо невизнання ОСОБА_1 вини розцінюється апеляційним судом як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Відеозаписом, долученим до матеріалів справи, підтверджується факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння підтверджується також показами працівників поліції наданими у суді першої інстанції. Зокрема, працівник поліції ОСОБА_4 , яким був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 127833 від 17.07.2023 пояснив, що 17.07.2023 під час патрулювання в с. Калини разом з ОСОБА_5 , ними було зупинено транспортний засіб "MERCEDES-VITO" державний номерний знак НОМЕР_1 , який їхав їм назустріч. Оскільки одна з фар не освітлювалася вони ввімкнули проблискові маячки синього та червоного кольору, на які автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , зупинився. Оскільки водій мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, вони запропонували йому пройти огляд на визначення ступеню алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки так і в медичному закладі. Однак останній категорично відмовився пройти такий, мотивуючи тим, що транспортним засобом він не керував. Працівник поліції ОСОБА_5 у суді першої інстанції надав аналогічні пояснення. Разом з тим, покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки з їх пояснень вбачається, що момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції вони бачити не могли, оскільки перебували в приміщенні будинку ОСОБА_3 . Тому, як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами справи, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а транспортний засіб був припаркований на узбіччі дороги, у зв`язку з чим вимога поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння була безпідставною. Таким чином показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а також самого ОСОБА_1 , який заперечує факт керування транспортним засобом, апеляційний суд розцінює як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Доводи апеляційної скарги про те, що з відеозапису чітко вбачається, що автомобіль припаркований і знаходиться в нерухомому стані, апеляційний суд з урахуванням наведеного вище не бере до уваги, оскільки такі жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. З цих підстав, як необґрунтовані, суд апеляційної інстанції відхиляє і доводи апеляційної скарги щодо необізнананості ОСОБА_1 про наявність щодо нього постанови серії БАД № 263206 від 17.07.2023, оскільки працівниками поліції йому була доведена причина зупинки транспортного засобу. Разом з тим, апеляційний суд враховує і те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 127833 від 17.07.2023 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також зазначено, що ОСОБА_1 -6- роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 відмовившись від надання письмових пояснення та підпису протоколу. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. -7- Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно­ правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлено, а не з`явившись на апеляційний розгляд справи без поважних причин сторона захисту позбавила себе такої можливості. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 17.08.2023 щодо нього, - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя