Постанова Одеський апеляційний суд № 522/18576/23

Номер провадження: 22-ц/813/1730/26 Справа № 522/18576/23 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.02.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2025 року за заявою ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 та просила: встановити факт проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_3 у період з 14.02.2012 року по 23.08.2016 року без реєстрації шлюбу; визнати об`єкт нерухомого майна житлову квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 98,2 кв. м., житлова площа 50,3 кв. м. спільним сумісним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири, оскільки малолітній ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви) задоволено частково. Заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 вчиняти дії з відчуження частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні інших вимог відмовлено. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя залишено без задоволення. Постановою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року залишено без змін. 16.10.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 подана представником ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 22.09.2023. На обґрунтування заяви вказано, що рішення Приморського районного суду м. Одеси про відмову у задоволенні позову залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду, а відтак відпала необхідність в заходах забезпечення позову. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову задоволена. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року, якою заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 вчиняти дії з відчуження частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову відмовити,посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на дату подання заяви про скасування заходів забезпечення позову, її розгляду та ухвалення оскаржуваного рішення, строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 16.09.2025 року у справі №522/1857623 є таким, який не закінчив свій перебіг. Із зазначеного слідує, що дії заявника є непослідовними, мають ознаки передчасних дій та зловживання процесуальними правами За таких обставин позивач вважає, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 23.10.2025 року, як і сама заява про скасування заходів забезпечення позову, є передчасними. Зазначає, що в провадженні Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю. Коновалової В.А. Кострицького В.В. знаходиться апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2024 року, предметом розгляду якої також є об`єкт нерухомого майна - житлова квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 98,2 кв. м., житлова площа: 50,3 кв. м. (РНОНМ: 1530312851101; Номер запису про право власності: 25708549; дата та час державної реєстрації: 11.04.2018 року). Враховуючи той факт, що перегляд цивільної справи №522/18576/23 ще триває, відтак відсутні обставини, які слугують скасуванню заходів забезпечення позову. Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 24.02.2026 року о 15:30 годину учасники справи не з`явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість учасників справи, які не з`явились до суду, обізнаність про розгляд справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, скасовуючи заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року, якою заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 вчиняти дії з відчуження частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2025 не було зазначено про скасування заходів забезпечення, представник відповідача подала обґрунтовану заяву, з огляду на що, вжиті судом заходи забезпечення позову підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України. Згідно з частинами першою, другою статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Частиною сьомою статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно з частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України). За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19, забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову. Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 20.09.2023 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про забезпечення позову до подання позову. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року задоволено частково заяву, заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 вчиняти дії з відчуження частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя залишено без задоволення. Постановою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представника ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.01.2025 залишено без змін. Зазначена постанова суду набрала законної сили з дня її ухвалення. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що із ухваленням постанови Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року, підстави для забезпечення позову, які були застосовані, як гарантія та обставини, які слугували підставою для застосування заходів забезпечення позову, наразі відсутні. У зв`язку із даними обставинами, заявник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим приписами статті 158 ЦПК України, на звернення із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року. Європейський Суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але і щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції скасував заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням сторони, а не з власної ініціативи, таким чином правомірно постановив відповідну ухвалу. Доводи апеляційної скарги про те, що провадженні Одеського апеляційного суду знаходиться інша цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2024 року, предметом розгляду якої також є об`єкт нерухомого майна, який був предметом даного спору, апеляційний суд відхиляє, оскільки скаржник не позбавлена можливості заявити клопотання про застосування заходів забезпечення позову в тому провадженні, на яке посилається. Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з остаточним висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено: 19.03.2026 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Л.М. Вадовська С.О. Погорєлова