Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/3280/25

Справа № 132/3280/25 Провадження № 22-ц/801/476/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 рокуСправа № 132/3280/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Берегового О. Ю. (судді доповідача), суддів Панасюка О. С., Шемети Т. М., учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №132/3280/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» - адвоката Руденка Костянтина Васильовича на заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року, яке ухвалив суддя Карнаух Н.П. у Калинівському районному суді Вінницької області, повний текст складено 26 листопада 2025 року, встановив: В жовтні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 11 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3515-2318-1, на підставі якого остання отримала кредит у розмірі 4150,00 грн строком на 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,50 % річних). Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим має заборгованість у розмірі 57 166,25 грн, з яких: 4 150,00 заборгованість за кредитом, 53 016,25 заборгованість за нарахованими процентами, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором №3515-2318-1 від 11 грудня 2023 року в розмірі 19 297,50 грн, з яких: прострочена заборгованості за сумою кредиту 4 150,00 грн; прострочена заборгованості за нарахованими процентами 15 147,50 грн, а також стягнуто судовий збір у розмірі 817,72 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 844 грн. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції в частині стягнення процентів та судових витрат, представник ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» - адвокат Руденко К.В. подав на нього апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням судом обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, тому просив його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнути судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір нарахованих процентів за користування кредитом та помилково застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того відповідач не скористалася правом відмови від кредитного договору, що також підтверджує її свідому та добровільну згоду з усіма умовами договору на момент його укладення. Відсутність відмови протягом встановленого законом строку свідчить про те, що відповідач повністю усвідомлювала свої зобов`язання та вважала прийнятними умови кредитного договору. Зазначив, що законодавчий захист споживача, передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів», спрямований на забезпечення повної поінформованості та прозорості умов, а не на надання споживачу права в односторонньому порядку відмовитись від виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань. Кредитний договір №3515-2318-1 від 11 грудня 2023 року укладений між сторонами, є чинним, не визнаний недійсним, тому нарахування відсотків відповідно до п.1.2 договору за користування кредитом в розмірі 3,5 %, є законним та відповідає умовам договору. Також вважає, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку про зменшення понесених витрат на професійну правничу допомогу та витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4150 грн, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 11 грудня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» на підставі анкети-заяви на кредит укладено кредитний договір № 3515-2318-1, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4150,00 грн з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 3,5 % за кожен день користування кредитом (річна процентна ставка становить 1277,50%) строком на 365 днів шляхом переказу суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальнику. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», які розміщені на сайті https://procent.com.ua (п.1.5 кредитного договору). Підписуючи договір, позичальниця засвідчила, що до укладення договору уважно ознайомилася з текстом паспорту споживчого кредиту, договору та правилами, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього, паспортом споживчого кредиту та правил і зобов`язується неухильно їх дотримуватись. Цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальницею з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» виконало умови договору та надало відповідачці кошти на платіжну картку НОМЕР_1 , випущену на ім`я ОСОБА_3 , у розмірі 4 150,00 грн, що підтверджується випискою за договором №б/н у АТ КБ « ПриватБанк» за період 11 грудня 2023 року по 16 грудня 2023 року та звітом по транзакціям за рахунком. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість. Відповідно до детального розрахунку заборгованість (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 3515-2318-1 від 11 грудня 2023 року станом на 05 вересня 2025 року заборгованість відповідачки становить 57 166,25 грн, з яких: 4150,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 53 016,25 грн прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом. Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що встановлений сторонами договору розмір 3,5 відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. Отже стягуючи з відповідачки на користь позивача прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 15147,50 грн, суд першої інстанції взяв до уваги встановлену ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальну денну процентну ставку у розмірі 1 %, в зв`язку з чим здійснив самостійний розрахунок заборгованості. Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції у вказаній частині, з огляду на наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII. Матеріалами справи доводиться факт укладання між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 кредитного договору № 3515-2318-1 від 11 грудня 2023 року в електронному вигляді та підписання його позичальником за допомогою електронного підпису 364832. Також сторони узгодили в умовах кредитного договору денну відсоткову ставку 3,5% (річна процентна ставка становить 1277,5%) користування кредитом (п.1.2. договору). Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, зі сплатою кредиту у кінці строку користування згідно з додатком №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 6 днів. Дата платежу процентів першого періоду 17 грудня 2023 року. В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором, який наданий позивачем при поданні позовної заяви до суду. З вказаного розрахунку вбачається, що станом на 10 грудня 2024 року за позичальником обліковується прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 53016,25 грн за період з 11 грудня 2023 року по 10 грудня 2024 року. Проценти за користування кредитом нараховувались відповідно до пункту 1.2. кредитного договору за процентною ставкою у розмірі 3,5% за кожен день користування кредитом (1 277,5% річних) та Графіку платежів (а.с.28 35). Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Колегія суддів апеляційного суду, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, вважає, що суд першої інстанції припустився помилки здійснюючи розрахунок заборгованості, з огляду на таке. 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (надалі по тексту - Закон №3498-ІХ). Цим законом доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Також цим законом доповнено Закон України «Про споживче кредитування» пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року не більше 1 %. Встановивши, що кредитний договір укладений 11 грудня 2023 року зі строком дії 365 днів, отже, строк дії договору продовжується після набрання чинності Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, суд першої інстанції неправильно здійснив розрахунок процентів за користування кредитними коштами, а тому апеляційний суд робить власний розрахунок: - за період з 11 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року за ставкою 3,5 %, що становить 1743 грн відповідно розрахунку (4150 х 3,5% х 12 днів); - за період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року за ставкою 2,5 %, що становить 12450 грн відповідно розрахунку (4150 х 2,5% х 120 днів); - за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року за ставкою 1,5 %, що становить 7470 грн відповідно розрахунку (4150 х 1,5% х 120 днів); - за період з 20 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року за ставкою 1 %, що становить 4689,50 грн відповідно розрахунку (4150 х 1% х 113 днів). Всього 26352,50 грн (1743 грн + 12450 грн + 7470 грн + 4689,50 грн). Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 26352,50 грн. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, в оскаржуваній частині, та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 26352,50 грн. Розподіл судових витрат За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог на 53,36 % (30502,50 грн задоволена частина позовних вимог х 100% / 57166,25 грн ціна позову), з відповідача на користь товариства підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі позову в розмірі 1292,59 грн = (2422,40 грн х 53,36%). Також при подачі апеляційної скарги апелянтом було сплачено 4542 грн судового збору, тому зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь товариства у відшкодування витрат по сплаті судового збору підлягає стягненню в розмірі 2257,83 грн = (4542 грн х 49,71 % розмір задоволеної апеляційної скарги). З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» в позовній заяві просило відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. У відповідності до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень частин першої - другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 (провадження № 61-9690св20) звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18. Згідно із частиною третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що «(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18». На підтвердження понесення витрат на правову допомогу до позовної заяви представником позивача було долучено: копію договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 55 до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; копію витягу з реєстру № 1 від 24 липня 2025 року до акту приймання-передачі наданих послуг № 55 до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року. У витязі з реєстру № 1 від 24.07.2021 до акту приймання-передачі наданих послуг № 55 до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, зазначено: складання та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 3515-2318-1 від 12 грудня 2023 року та клопотання про витребування доказів 9 000 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_2 за кредитним договором № 3515-2318-1 від 12 грудня 2023 року 1 000 грн, а всього 10 000 грн. Таким чином, заявником подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та те, що позовні вимоги задоволено частково, з урахуванням доведеності понесених витрат на правничу допомогу, а також враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом юридичних послуг позивачу та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, а також співмірність із характером справи та її складністю і виконаною роботою, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість стягнення компенсації понесених позивачем витрат у розмірі 5000,00 грн. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 57166,25 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» - адвоката Руденка Костянтина Васильовича задовольнити частково. Заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року в частині стягнення процентів та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 26352,50 грн (двадцять шість тисяч триста п`ятдесят дві грн 50 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ 41466388) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1292,59 грн (одна тисяча двісті дев`яносто дві грн 59 коп.) та за подання апеляційної скарги в розмірі 2257,83 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят сім грн 83 коп.), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн (п`ять тисяч грн). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Береговий О. Ю. Судді Панасюк О. С. Шемета Т. М.