Постанова КАС ВС № 640/13317/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 року м. Київ справа № 640/13317/21 адміністративне провадження № К/990/43383/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подану їх представником - адвокатом Лещенком О.В. на рішення Київського окружного адміністративного суду (у складі судді Донця В.А.) від 17.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 (колегія у складі суддів Файдюка В.В., Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до заступника Голови Конституційного Суду України Головатого Сергія Петровича, Конституційного Суду України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Історія розгляду справи ОСОБА_2 (далі також - позивач, ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України Головатого Сергія Петровича (далі також - відповідач 1), Конституційного Суду України (далі також - відповідач 2), у якому просили: - визнати протиправним та скасувати Розпорядження заступника Голови Конституційного Суду України С. Головатого від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД, підписане як виконувач обов`язків Голови Суду; - визнати протиправним та скасувати Розпорядження заступника Голови Конституційного Суду України С. Головатого від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД, підписане як виконувач обов`язків Голови Конституційного Суду України; - стягнути з Конституційного Суду України на користь ОСОБА_2 ненараховану та невиплачену винагороду судді Конституційного Суду України та Голови Конституційного Суду України з 01.04.2021 по день прийняття рішення у справі; - стягнути з Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену винагороду судді Конституційного Суду України з 01.04.2021 по день прийняття рішення у цій справі; - стягнути з Конституційного Суду України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.; - інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покласти на Конституційний Суд України. В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність повноважень у відповідача-заступника Голови Конституційного Суду України Головатого С.П. ухвалювати розпорядження від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД та від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД, унаслідок чого позивачам припинено з середини квітня 2022 року нарахування та виплату винагороди судді Конституційного Суду України, позбавлено позивачів можливості використовувати державне майно та автотранспортні засоби; відсутність правових підстав для припинення трудових відносин з позивачами, позаяк їх повноваження не були припиненні, вони не були звільненні з посади судді Конституційного Суду України відповідно до статей 20, 21 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII, підстави визначені якими щодо припинення повноважень чи звільнення судді Конституційного Суду України розширеному тлумаченню не підлягають; набрання чинності Указом Президента України від 27.03.2021 №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України», яким скасовано укази Президента України від 14.05.2013 №256 «Про призначення ОСОБА_2 суддею Конституційного Суду України» та від 17.09.2013 №513 «Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України», не могло бути підставою для припинення повноважень чи звільнення позивачів, відповідно для невиплати винагороди судді Конституційного Суду України; оскаржувані розпорядження призвели до порушення прав позивачів, гарантованих статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження. 29.07.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва задоволено клопотання заступника Голови Конституційного Суду України Головатого Сергія Петровича про зупинення провадження у справі, яке останній обґрунтував тим, що цю адміністративну справу неможливо розглянути до вирішення інших адміністративних справ за позовними заявами Позивачів, в яких вирішується питання протиправності Указу Президента України від 27.03.2021 № 124/2021 (справи 9901/96/21 та № 9901/97/21). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 апеляційну скаргу позивачів на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 про зупинення провадження у справі залишено без задоволення. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/13317/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.02.2024 прийняв до розгляду адміністративну справу, поновивши в ній провадження за клопотаннями представника позивачів. Встановлені судами обставини справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2013 році стали суддями Конституційного Суду України, склали присягу, набули статус і повноваження суддів Конституційного Суду України (Указ Президента України від 17.09.2013 №513/2013 та Указ Президента України від 14.05.2013 №256/2013). Указом Президента України від 27.03.2021 №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» скасовано Указ Президента України від 14.05.2013 № 256 «Про призначення ОСОБА_2 суддею Конституційного Суду України» та Указ Президента України від 17.09.2013 № 513 «Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України». Позивачі, окремо один від одного, оскаржили до Верховного Суду Указ Президента України №124/2021 від 27.03.2021(справи № 9901/96/21 та № П9901/97/21). Розпорядженням виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України С.Головатого від 30.04.2021 №34/01/2021-02, у зв`язку з набранням чинності Указу Президента України від 25.03.2021 №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України», яким скасовано Указ Президента України від 14.05.2013 №256 «Про призначення ОСОБА_2 суддею Конституційного Суду України», Указ Президента України від 17.09.2013 №513 «Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України», зважаючи на оскарження ОСОБА_2 . Указу Президента України від 25.03.2021 №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» до Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду в частині скасування Указу Президента України від 14.05.2013 №256 «Про призначення ОСОБА_2 суддею Конституційного Суду України» (справа №9901/96/21) та оскарження ОСОБА_1 . Указу Президента України від 25.03.2021 №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» до Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду в частині скасування Указу Президента України від 17.09.2013 №513 «Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України» (справа №9901/97/21): тимчасово зупинено - на період з 31.03.2021 (день наступний за днем набрання чинності Указом Президента України від 25.03.2021 №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України») до вирішення справ з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судовому порядку, зокрема за провадженнями у Верховному Суді в складі Касаційного адміністративного Суду - виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 винагороди судді Конституційного Суду України; зупинено використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державного майна та службових транспортних засобів. Розпорядженням виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України С.Головатого від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД «Про внесення змін до Розпорядження в.о. Голови Конституційного Суду України від 30.04.2021 №34/01/2021-02» внесено зміни до Розпорядження в.о. Голови Конституційного Суду України від 30.04.2021 №34/01/2021-02 шляхом заміни в абзаці третьому пункту 1 слова «виплату» словами «нарахування й виплату» та шляхом доповнення після слів «Конституційного Суду України» словами «та здійснення інших видатків за рахунок бюджетних призначень Конституційного Суду України». 26.11.2021 Президент України видав Укази №596/2021 та №597/21 про призначення нових суддів Конституційного Суду України. Конституційний Суд України 30.11.2021 ухвалив постанову №11-п/2021 «З питання складення присяги суддями Конституційного Суду України, що їх призначив Президент України указами від 26.11.2021 596/2021 та №597/2021» якою зобов`язав Голову Конституційного Суду України або судді Конституційного Суду України, який виконує його обов`язки, скликати спеціальні пленарні засідання Конституційного Суду України для складення присяги суддями Конституційного Суду України, що їх призначив Президент України указами від 26 листопада 2021 року 596/2021 та №597/2021, після припинення повноважень або звільнення на підставах, визначених у статті 1491 Конституції України, суддів Конституційного Суду України, що їх призначив Президент України за період 2013-2018 років. Розпорядженням заступника Голови (виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України відповідно до статті 33 Закону України «Про Конституційний Суд України») С.Головатого від 15.05.2022 №10/1/2022-к/тр «Про ОСОБА_2 » відповідно до частини другої статті 20, частин другої, сьомої статті 33 Закону України «Про Конституційний Суд України» припинено трудові відносини із суддею Конституційного Суду України ОСОБА_2 15.05.2022 у зв`язку із закінченням строку його повноважень на підставі пункту 1 частини першої статті 149-1 Конституції України. Розпорядженням виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України С.Головатого від 19.09.2022 №29/1/2022-к/тр «Про ОСОБА_1 » відповідно до частини другої статті 20, частин другої, сьомої статті 33 Закону України «Про Конституційний Суд України» припинено трудові відносини із суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 19.09.2022 у зв`язку із закінченням строку його повноважень на підставі пункту 1 частини першої статті 149-1 Конституції України. Рішеннями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 та від 27.10.2022 у справах № 9901/96/21 та № 9901/97/21, залишеними без змін постановами Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 Указ Президента України від 27.03.2021 № 124/2021 визнано протиправним та скасовано. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 в задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що з огляду на виконання відповідачем Головатим С.П. у квітні-травні 2021 року обов`язків Голови Конституційного Суду України відповідно до частини сьомої статті 33 Закону України «Про Конституційний Суд України», доводи відповідача про наявність у нього повноважень здійснювати загальне керівництво організацією роботи Конституційного Суду України, зокрема розпоряджатися бюджетними коштами, які передбачені на утримання і забезпечення діяльності Конституційного Суду України відповідно до затвердженого кошторису є обґрунтованими. Суди також погодилися з доводами відповідача, що спірними у цій справі розпорядженнями дотримано баланс між публічним інтересом щодо використання бюджетних коштів для виплати позивачам винагороди судді Конституційного Суду України та забезпечення їх державним майном, які не могли виконувати свої повноваження через ухвалення Президентом України Указу від 25.03.2021 №124/2021 та приватним інтересом, який мав бути задоволений в разі визнання Верховним Судом цього Указу протиправним та скасування. При цьому виплачена винагорода судді Конституційного Суду України та інші понесені бюджетні втрати щодо забезпечення позивачів державним майном не могли бути повернуті в разі залишення чинним Указу Президент України від 25.03.2021 №124/2021. Крім того, за висновками судів, відсутні підстави для скасування спірних розпоряджень, позаяк Розпорядженням заступника Голови Конституційного Суду України Головатого С.П. від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД (зі змінами згідно з Розпорядженням заступника Голови Конституційного Суду України С.Головатого від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД) нарахування та виплата позивачам винагороди судді Конституційного суду України зупинені тимчасово - до вирішення справ за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Судами зазначено, що рішенням Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.07.2021 справа №9901/96/21 визнано протиправним та скасовано Указ Президента України від 27.03.2021 №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» в частині скасування Указу Президента України від 14.05.2013 №256 «Про призначення ОСОБА_2 суддею Конституційного Суду України». Рішенням Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.10.2022 справа №П/9901/97/21 визнано протиправним та скасовано Указ Президента України від 27.03.2021 №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» в частині скасування Указу Президента України від 17.09.2013 №513 «Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України». Постановами Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 справи №9901/96/21 та №9901/97/21 вказані рішення суду першої інстанції залишені без змін. Відтак суди дійшли висновку, що Розпорядження заступника Голови Конституційного Суду України Головатого С.П. від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД (зі змінами згідно з Розпорядженням заступника Голови Конституційного Суду України Головатого С.П. від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД) втратило чинність з 19.10.2023, оскільки настала подія, до якої встановлювались тимчасові заходи. На підставі наведеного суди дійшли висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваних розпоряджень задоволенню не підлягають, оскільки станом на час судового розгляду адміністративної справи вони втратили чинність. Зважаючи на підстави позову та зроблені висновки про правомірність оскаржуваних розпоряджень, суди вирішили, що вимоги про стягнення ненарахованої та невиплаченої винагороди судді Конституційного Суду України задоволенню не підлягають. Разом із цим суд апеляційної інстанції наголосив, що позивачами подано інші позови про стягнення з Конституційного Суду України аналогічних сум, однак з інших правових підстав (справи №640/20965/22, 320/1373/23) і відновлення порушеного права на виплату спірних сум позивачам можливе в межах їх розгляду. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги У касаційній скарзі позивачі просять скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, через відсутність правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 20, 21, 24, 26 Закону України «Про Конституційний Суд України». Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про законність розпорядження про зупинення нарахування, виплату винагороди суддям та припинення забезпечення посадових потреб необхідними для роботи позивачів як суддів Конституційного Суду України до припинення повноважень чи їх звільнення, є незаконним, адже ні Основним, ні профільним Законом таке право у відповідачів відсутнє. Таке ж право відсутнє у відповідачів, у тому числі, і внаслідок видання Президентом України Указу № 124/2021 від 27.03.2021. Представник позивачів вказує, що Указ № 124/2021 від 27.03.2021 був скасований. Отже, скасування Верховним Судом зазначеного акту індивідуальної дії має наслідком його недійсність з моменту його видання, а тому суд першої інстанції зобов`язаний був врахувати вказані правові висновки при розгляді цієї справи. Також позивачі просять зробити правовий висновок щодо норм Бюджетного кодексу України та статті 33 Закону України «Про Конституційний Суд України» про відсутність у Голови Суду (виконувача його обов`язків) права на зупинення нарахування та виплати винагороди судді Конституційного Суду України у розрізі виконання ним функцій головного розпорядника бюджетних коштів за відсутності фактів припинення повноважень чи звільнення суддів Конституційного Суду України та без внесення змін до затвердженого Судом кошторису . Позиція інших учасників справи Відзивів на касаційну скаргу в установлений Верховним Судом строк не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзивів на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Рух касаційної скарги Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М. від 02.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подану їх представником - адвокатом Лещенком О.В. на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 . На підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян та розпорядження керівника Апарату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду для розгляду цієї справи : головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді - Єресько Л.О., Соколов В.М. Ухвалою від 13.10.2025 справу прийнято до провадження та подальшого її розгляду новим складом суду. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2026 справу призначено до розгляду. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи Основними джерелами права, які визначають статус суддів Конституційного Суду України є Конституція України та Закон України «Про Конституційний Суд України». Зокрема стаття 147 Конституції України визначає місце Конституційного Суду у системі влади України. Закон України «Про Конституційний Суд України» визначає порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень. Частина друга стаття 147 Конституції України, як і стаття 2 Закону України «Про Конституційний Суд України» закріплює, що діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків. Статтею 149 Конституції України та статтею 24 Закону України «Про Конституційний Суд України» гарантовано незалежність і недоторканність суддів Конституційного Суду України та встановлена заборона впливу на суддю у будь-який спосіб. Відповідно до частини першої статті 17 та першої і другої частини статті 18 Закону України «Про Конституційний Суд України» суддя Конституційного Суду набуває повноважень з дня складення ним на спеціальному пленарному засіданні Суду присяги. Статус судді Конституційного Суду визначають Конституція України та цей Закон. Особа набуває статусу судді Конституційного Суду з дня, що є наступним за днем призначення на посаду. Згідно з частинами першою та другою статті 26 Закону України «Про Конституційний Суд України» винагорода судді Конституційного Суду встановлюється цим Законом. Винагорода Судді складається з посадового окладу та доплат, встановлених для судді Верховного Суду, з урахуванням положень цього Закону. Винагорода виплачується з дня, що є наступним за днем призначення Судді на посаду. Статтею 29 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що суддя Конституційного Суду забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем, службовим транспортом та необхідними для роботи засобами. Підстави для припинення повноважень судді Конституційного суду України та для звільнення судді з посади закріплені у статті 149-1 Конституції України та статтях 20, 21 Закону України «Про Конституційний Суд України». Аналіз встановлених судами обставин на підстави зібраних доказів та висловлених позицій учасниками справи, вказує на безспірність того, що на момент видання відповідачем-1 оскаржуваних розпоряджень, позивачі не були виключені зі штату суддів Конституційного Суду України, або звільнені з цих посад., так само як і не були припиненні їх повноваження за цими посадами. Незважаючи на це, відповідач-1 ухвалив розпорядження, якими тимчасово зупинив - на період з 31.03.2021 (день наступний за днем набрання чинності Указом Президента України від 25.03.2021 №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України») до вирішення справ з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судовому порядку, зокрема за провадженнями у Верховному Суді в складі Касаційного адміністративного Суду : - нарахування й виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 винагороди судді Конституційного Суду України та здійснення інших видатків за рахунок бюджетних призначень Конституційного Суду України; - використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державного майна та службових транспортних засобів. Тож спірним питанням у цій справі є наявність у заступника Голови Конституційного Суду України повноважень щодо ухвалення спірних розпоряджень, якими припинено нарахування та виплату винагороду судді Конституційного Суду позивачам та зупинено їм доступ до державного майна. Системний аналіз положень Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає змогу дійти до висновку, що гарантії незалежності судді Конституційного Суду України включають функціональну недоторканність, заборону втручання у діяльність, правовий захист, визначену Законом заробітну плату, соціальний захист та особливий порядок притягнення до відповідальності. При цьому незалежність суддів є конституційним принципом, що забезпечує справедливий конституційний контроль і не може вважатися особистим привілеєм. Тож втручання в гарантії незалежності судді Конституційного Суду України можливо лише у виняткових, визначених Законом, випадках та за встановленою Законом процедурою. Вказане, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, корелюється з приписами частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зміст спірних розпоряджень виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України С.Головатого від 30.04.2021 № 34/01/2021-ОД та від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД свідчить про те, що в них відсутнє будь-яке посилання на норми законодавства, які б дозволяли зупиняти нарахування та виплату суддівської винагороди судді Конституційного Суду чи обмежувати доступ до державного майна. Водночас уже під час судового розгляду справи, аргументи відповідачів наводилися з посиланням на статті 1215 Цивільного кодексу України, статтю 133 Кодексу законів про працю України, статтю 33 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо дотримання балансу між публічним інтересом щодо використання бюджетних коштів для виплати позивачам винагороди судді Конституційного Суду України та забезпечення їх державним майном, які не могли виконувати свої повноваження через ухвалення Президентом України Указу від 25.03.2021 №124/2021 та приватним інтересом, який мав бути задоволений в разі визнання Верховним Судом цього Указу протиправним та скасування. Такі доводи відповідачів були підтриманні судами першої та апеляційної інстанції, як достатні для визнання спірних розпоряджень правомірними. Разом із цим Верховний Суд вважає ці висновки судів попередніх інстанцій помилковими. Стаття 33 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначає серед іншого повноваження Голови Суду. Пунктом п`ятим частини першої цієї норми Голові Суду надано повноваження щодо здійснення розпорядження бюджетними коштами на утримання і забезпечення діяльності Суду відповідно до затвердженого Судом кошторису та контролю ефективність використання цих коштів Секретаріатом Суду. Проте вказана норма, як і будь-яка інша не надає повноважень Голові Суду чи особі, яка виконує його обов`язки обмежувати виплату суддівської винагороди суддям Конституційного Суду без чітко визначених Законом України «Про Конституційний Суд України» підстав. Такої норми, передбаченої Законом України «Про Конституційний Суд України», яка б була застосовна до правовідносин, що розглядаються у справі відповідачі не наводять. Необґрунтованою також є аргументація доводів відповідачів статтею 1215 Цивільного кодексу України (стосується безпідставно набутого майна, що не підлягає поверненню), в сукупності із статтею 133 Кодексу законів про працю (випадки обмеженої матеріальної відповідальності), оскільки підстави виплати суддівської винагороди судді Конституційного Суду закріплені, як зазначалося раніше, Законом України «Про Конституційний Суд України» і відповідачі не вказують на наявність таких підстав із посиланням на норми законодавства, що регулює діяльність Конституційного Суду. Стаття 26 Закону України «Про Конституційний Суд України» в частині визначення розміру винагорода судді Конституційного Суду є бланкетною та відсилає до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Випадки обмеження розміру виплати суддівської винагороди визначені у частині 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій зазначено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Системний аналіз положень чинного законодавства, зокрема Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає змогу дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено жодних підстав для повного припинення виплати суддівської винагороди та доступу до державного майна суддям, що не виключені зі штату суду, не звільнені з посади, або повноваження яких не припинені. Право на отримання суддею Конституційного Суду суддівської винагороди є гарантією його незалежності та невід`ємною складовою його статусу. Принцип «належного урядування», на який відповідач-1 покликався при розгляді справи, не звільняє його від обов`язку дотримуватись обов`язково встановленої чинним законодавством процедури, компетенції та повноважень при прийняті/скасуванні рішень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надані. До того ж потрібно погодитися з доводами позивачів, що Указ Президента України від 25.03.2021 №124/2021 не зобов`язував відповідачів вчиняти будь-які дії чи приймати рішення щодо обмеження доступу до державного майна та виплати суддівської винагороди позивачам чи ухвалювати будь-які розпорядження з цього приводу. Необхідно також зазначити, що на момент розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанцій, рішеннями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 та від 27.10.2022 у справах № 9901/96/21 та № 9901/97/21, залишеними без змін постановами Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 Указ Президента України від 27.03.2021 № 124/2021 визнано протиправним та скасовано. Принцип «з незаконного не виникає право» (ex injuria jus non oritur) в адміністративному процесі означає, що правомірні наслідки не можуть ґрунтуватися на незаконних діях чи актах. Якщо рішення або процедура порушують закон, вони не створюють законних прав чи обов`язків для учасників. Це фундаментальний принцип, що забезпечує верховенство права та захист законних інтересів. Навіть якщо суди першої та апеляційної інстанції вважали, що Указ Президента України від 27.03.2021 № 124/2021 мав вплив на ухвалення відповідачем-1 спірних розпоряджень, то на час розгляду справи вони повинні були врахувати зазначений принцип задля забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, визначених у статті 2 КАС України. Таким чином Верховний Суд констатує, що розпорядження від 30.04.2021 № 34/01/2021-ОД та від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД ухвалені відповідачем-1 з власної ініціативи, без визначеної законодавством підстави, керуючись припущеннями щодо можливих подій у майбутньому, без дотримання гарантій незалежності судді Конституційного Суду України, а отже є протиправними. Схожа правова позиція про дотримання гарантій незалежності викладена Великою Палатою Верховного Суду щодо члена іншого колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування - Вищої ради правосуддя у постанові від 16.02.2023 по справі № 990/99/22. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що у позові необхідно відмовити, оскільки спірні розпорядження Відповідача-1 втратили чинність через настання події, до якої встановлювалися тимчасові заходи зупинення виплат та доступу до майна є необґрунтованими та помилковими. В адміністративному судочинстві України, для виконання завдань визначених частиною 1 статті 2 КАС України, акт індивідуальної дії, навіть якщо він вже вичерпав свою дію (тобто був виконаний або перестав діяти), може бути визнаний протиправним і скасований судом, якщо він порушив права, свободи або інтереси особи, спричинивши правові наслідки. У такому випадку, рішення суду може бути підставою для відновлення порушених прав, скасування наслідків акта, стягнення невиплачених сум, шкоди тощо. У цій справі позивачі, окрім вимог про визнання протиправними та скасування спірних розпоряджень, заявили пов`язані позовні вимоги про стягнення невиплаченої суддівської винагороди. Судами встановлено, що у зв`язку із ухваленням відповідачем-1 спірних розпоряджень, позивачам не виплачувалася суддівська винагорода, що підтверджує настання для них негативних наслідків. Враховуючи це, Верховний Суд приходить до висновку, що протиправні розпорядження від 30.04.2021 № 34/01/2021-ОД та від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД ухвалені відповідачем-1 підлягають скасуванню. Разом із цим судами першої та апеляційної інстанції не надавалася правова оцінка похідним вимогам позивачів про стягнення невиплаченої суддівської винагороди, через те, що ними зроблено висновок про відмову в основній вимозі позивачів - визнання протиправними та скасування розпоряджень відповідача-1. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням наведеного Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення невиплачених сум не можуть бути вирішені при розгляду цієї касаційної скарги, оскільки потребують дослідження доказів та встановлення на підставі них обставин, що виходить за визначені КАС України межі перегляду в суді касаційної інстанції. Інші доводи касаційної скарги не охоплюються межами доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому Верховний Суд правову оцінку їм не надає. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Розглянувши справу в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження Верховний Суд формує наступний правовий висновок - втручання в гарантії незалежності судді Конституційного Суду України можливо лише у виняткових, визначених Законом, випадках та за встановленою Законом процедурою. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Пунктом першим частини другої статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне скасувати рішення першої та апеляційної інстанції повністю. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в частині визнання протиправними та скасування спірних розпоряджень. В іншій частині справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Судові витрати З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подану їх представником - адвокатом Лещенком О.В. на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до заступника Голови Конституційного Суду України Головатого Сергія Петровича, Конституційного Суду України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати розпорядження заступника Голови Конституційного Суду України С. Головатого від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД та від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД. В іншій частині позовних вимог справу направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов Судді Верховного Суду