Ухвала КАС ВС № 640/334/21

УХВАЛА 19 березня 2026 року м. Київ справа № 640/334/21 адміністративне провадження № К/990/12227/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеймон» до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Клеймон» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 жовтня 2020 року № 0006050704. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, позовні вимоги задоволено. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, у якій скаржник просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеймон» відмовити повністю. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого. Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 29 грудня 2025 року, від 14 січня 2026 року, від 9 лютого 2026 року та від 2 березня 2026 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначав про відсутність передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання до Верховного Суду. Під час перевірки уп`яте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є повністю ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Однак, звертаючись з касаційною скаргою уп`яте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Так, касаційна скарга містить посилання на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, безпосереднє обґрунтування касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини, зроблено вказівку на низку постанов Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин, із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Обов`язкових умов, передбачених при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі так і не зазначено. У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, в чому саме, на переконання скаржника, полягає порушення норм матеріального і процесуального права судом апеляційної інстанції. Суд вважає за необхідне підкреслити й те, що усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню. Враховуючи вказане, недоцільним є повторне роз`яснення скаржникові, чому доводи, наведені в касаційній скарзі є недостатніми для відкриття касаційного провадження. Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеймон» до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Є. Блажівська