Ухвала КАС ВС № 240/20897/24

УХВАЛА 19 березня 2026 року м. Київ справа №240/20897/24 адміністративне провадження №К/990/11351/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білак М.В., суддів: Мацедонської В.Е., Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 240/20897/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду: - нової (уточненої) позовної заяви, оформленої з додержанням вимог частини п`ятої статті 160 КАС України, із формулюванням конкретизованих позовних вимог до відповідача відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також належного обґрунтування позовних вимог на підтвердження виникнення юридичного конфлікту саме у сфері публічно-правових відносин; - примірників нової (уточненої) позовної заяви з додатками, які належним чином засвідчені, в порядку передбаченому частиною п`ятою статті 94 КАС України, відповідно до кількості відповідачів у справі; - оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн з розрахунку за кожну окрему заявлену позовну вимогу немайнового характеру. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі частини п`ятої статті 296 КАС України, оскільки ним не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору за її подання. Надано позивачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в належному розмірі та за належними реквізитами. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 КАС України. 17 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 240/20897/24. Заявник просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 240/20897/24. Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 240/20897/24. Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження. У касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки «вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у рішеннях попередніх інстанціях стосовно «що «учасник бойових дій, по позовній заяві, в якій керуючись статтею 56 Конституції України в якій зазначена позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у рішеннях зазначає висновок, «сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх спорах», і ОСОБА_1 дійшов висновку, що справа місить виключно правову проблему.». Таким чином, на думку скаржника, справа містить виключну правову проблему, суть якої полягає у тому, що сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх спорах. Частинами першою та другою статті 347 КАС України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26 березня 2019 року у справі № 804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак: справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема: немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах. До повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем. Проаналізувавши клопотання позивача, колегія суддів доходить висновку, що зазначені в клопотанні позивачем мотиви, не є такими, що в розумінні наведених законодавчих приписів можуть слугувати підставою для передачі вказаної адміністративної справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, а відтак колегія суддів не вбачає підстав ініціювати перед Великою Палатою Верховного Суду питання щодо відступу. Таким чином, заява позивача про передачу справи № 240/20897/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 345, 346, 347, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про передачу справи № 240/20897/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.В. Білак В.Е. Мацедонська В.М. Соколов, Судді Верховного Суду