Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/31780/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/31780/21 Головуючий у І інстанції - Боженко Н.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та Державної податкової Служби України щодо нарахування в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20 612 (двадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень 02 коп. за період з 1 кварталу 2019 року по IV квартал 2020 року (включно); - зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України та Державну податкову службу здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, що сплачується, фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення самостійно нарахованого боргу (недоїмки) в сумі 20 612 (двадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень 02 коп. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на протиправність дій Відповідачів щодо нарахувань в його інтегрованій картці. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16 липня 2024 року № 3863-IX, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX викладено в такій редакції, зокрема: - «Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом» (абзац четвертий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»); - «Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд» (абзац шостий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»). На виконання вимог Закону № 2825-IX, Дніпропетровському окружному адміністративному суду розподілено не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва справи, зокрема і справу № 640/31780/21. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року на суму 20 612,02 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму 20 612,02 грн недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування Позивачу проведені в автоматичному режимі в зв`язку з наявністю статусу самозайнятої особи, база нарахування ЄСВ для якої відмінна від найманого працівника. Наполягає на правомірності відповідних нарахувань. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що Позивач має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Свідоцтва від 07.12.2018 серії КС № 7263/10. Згідно повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.01.2019 № 1926518000001 Позивач обліковується в Головному управлінні ДПС у м. Києві як платник єдиного внеску. Відповідно до Довідки ТОВ «Юридична фірма «СІ.ТІ.АР» від 27.01.2021 року № 25 Позивач працював на посаді юриста з 01.01.2019 по 16.09.2019, внески сплачено до бюджету в повному обсязі. Згідно Довідок про доходи від 02.11.2021 року № 9-1-15/1254, № 9-1-15/1255, № 9-1-15/1256, складених Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, Позивач з вересня 2019 року працевлаштований на посаді помічника-консультанта народного депутата, ЄСВ сплачений в повному обсязі за період з вересня 2019 року по жовтень 2021 року. Листами від 13.10.2021 № 94142/6/26-15-24-07-10, від 25.10.2021 № 96561/6/26-15-24-07-10 Головним управлінням ДПС у м. Києві повідомлено Позивача, що йому в автоматичному режимі як самозайнятій особі здійснено нарахування ЄСВ в розмірі мінімального страхового внеску, який підлягає сплаті на загальних підставах: - за січень-грудень 2019 року на загальну суму 11 016,72 грн; - за січень-грудень 2020 року на загальну суму 9 595,30 грн. Не погоджуючись із вищевказаними діями Відповідачів, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування Позивачу боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 на суму 20 612,02 грн є протиправними. Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Таким чином, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці Позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Отже, з метою ефективного захисту прав необхідно зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни в інтегровану картку Позивача. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази протиправної поведінки Державної податкової служби України, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в сокаржуваній частині, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 якого недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI). 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками. Так, відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Відповідно до частин 2 - 4, 8 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною 5 статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (частина 4 статті 25 Закону № 2464-VI). Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за січень - грудень 2019 року на загальну суму 11 016,72 грн; за січень-грудень 2020 року на загальну суму 9 595,30 грн. Оскільки Позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску не виконувались, в інтегрованій картці платника за технологічним кодом 71040000 обліковувалася недоїмка, яка підлягає сплаті на загальних підставах. Проте, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19 дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 480/4656/18, від 18 березня 2020 року у справі № 140/1777/19, від 31 березня 2023 року у справі № 600/2686/21-а. А згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивач у період 2019-2020 роки безперервно був найманим працівником, за якого роботодавцями щомісячно сплачувались страхові внески, що підтверджується відповідними відомостями. Таким чином, Позивачем доведено належними та достатніми доказами факт сплати за нього роботодавцем внесків з ЄСВ. Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач безпідставно та протиправно здійснював систематичне нарахування єдиного внеску Позивачу. Крім того, відповідно до підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до функцій контролюючого органу зокрема входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів. Пунктом 63.11 статті 63 ПК України встановлено, що контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних. Згідно з пунктом 63.12 статті 63 ПК України інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних. Відповідно до пункту 2 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 (далі - Порядок № 5), інтегрована картка платника призначена для оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу. Згідно з пунктом 3 Порядку № 5 метою такого обліку є забезпечення користувачів повною, достовірною та неунередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень. Пунктом 2 глави 3 розділу VII Порядку № 5 передбачено, що інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження. З метою забезпечення контролю за повнотою внесення інформації до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, за первинними документами засобами інформаційної системи щоденно формується реєстр справ, де суми у загальному результаті не співпадають із сумами податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, та звіт щодо кількості помилок, допущених працівниками територіальних органів ДПС під час занесення до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судових оскаржень, що знаходяться на розгляді, щодо яких зупинено або закінчено провадження у звітному періоді. Інформація, внесена та збережена юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи. На основі первинних документів та первинних показників засобами інформаційної системи щоденно формується загальний реєстр про стан судового оскарження (початок процедури, стан та результати розгляду судового оскарження). Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17 дійшов висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року у справі № 826/9288/18. Головне управління ДПС у м. Києві листами від 13.10.2021 № 94142/6/26-15-24-07-10, від 25.10.2021 № 96561/6/26-15-24-07-10 повідомило Позивача про відсутність підстав для коригування його інтегрованої картки платника податків (ІКП). З огляду на вище викладене, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в ІКП Позивача наявні відомості про борг у розмірі 20 612,02 грн, тобто неправильно відображено фактичний стан розрахунків з бюджетом, Головне управління ДПС у м. Києві має вчинити дії щодо відображення/коригування у ІКП Позивача дійсного стану зобов`язань. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині у взаємозв`язку з обставинами справи. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Н.П. Бужак Є.І. Мєзєнцев