Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/32561/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32561/25 Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, у якому просила: - стягнути з ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 11.02.2025р. по день ухвалення судового рішення у цій справі. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/39649/24 від 10.02.2025р. її було поновлено на посаді заступника начальника відділу фітосанітарних заходів на кордоні ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з 12.12.2024р.. До теперішнього часу рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/39649/24 від 10.02.2025р. в частині негайного поновлення позивачки на роботі є не виконаним. Відтак, позивачка вважає відповідні дії відповідача щодо невиконання рішення суду протиправними, у зв`язку із чим звернулася до суду із даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з прийняттям по справі нового рішення про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах підтверджено обставину затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі і позивачка має право, відповідно до статті 236 КЗпП України, на виплату середнього заробітку за час затримки його виконання, однак, оскільки рішення суду про поновлення на роботі і станом на час розгляду справи залишається невиконаним, суд не може встановити спірний період, за який відповідач має нести відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду. Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нове рішення про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Наказом ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 11.12.2024р. №473-к «Про звільнення Приходько Наталі», ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу фітосанітарних заходів на кордоні ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, відповідно до п.3 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», у зв`язку з отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, 12.12.2024р.. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/39649/24 від 10.02.2025р., яке набрало законної сили 5.05.2025р. визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 9.12.2024р. №471-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у 2024 році», в частині затвердження Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, (додаток 2), заступника начальника відділу фітосанітарних заходів на кордоні ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області ПРИХОДЬКО Наталі; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 11.12.2024р. №473-к «Про звільнення Приходько Наталі» з посади заступника начальника відділу фітосанітарних заходів на кордоні ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області відповідно до п.3 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу»; поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу фітосанітарних заходів на кордоні ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з 12.12.2024р.; стягнути з ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.12.2024р. по 10.02.2025р. включно, в сумі 48 166,45грн.; рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць в сумі 21 282,93грн. звернуто до негайного виконання.». Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5.05.2025р. апеляційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області - задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. змінено, виключивши з його мотивувальної частини висновки стосовно того, що подані ОСОБА_1 письмові зауваження є скаргою, яка потребувала розгляду та письмової відповіді ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. залишено без змін. Станом на теперішній час, рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/39649/24 від 10.02.2025р. в частині поновлення позивачки на роботі, яке суд допустив до негайного виконання, залишається невиконаним. Позивачка вважає, що у зв`язку із затримкою виконання рішення суду їй не виплачений середній заробіток за період починаючи з 11.02.2025р., у зв`язку із чим вона звернулася до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій відповідача у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Пунктом 3 ч.1 ст.371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Положеннями ст.236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не залежить від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєве важливих прав та інтересів громадян і держави. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За правилами ст.236 КЗпП України обов`язок роботодавця, у разі затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, виплатити працівнику середній заробіток за час затримки. Таким чином, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України, суду належить встановити, чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення з`ясуванню підлягає період цієї затримки, який обраховується від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі; та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дійшов висновку, що у спірних правовідносинах підтверджено обставину затримки виконання судового рішення про поновлення позивачки на роботі і позивачка має право, відповідно до ст.236 КЗпП України, на виплату середнього заробітку за час затримки його виконання, однак, оскільки рішення суду про поновлення на роботі і станом на час розгляду справи залишається невиконаним, суд не може встановити спірний період, за який відповідач має нести відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду. Натомість, судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду попередньої інстанції в частині неможливості визначення періоду затримки виконання рішення суду. Так, у позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 11.02.2025р. по день ухвалення судового рішення у цій справі. Відтак, суд першої інстанції, встановивши факт невиконання рішення суду в частині негайного поновлення на роботі міг визначити спірний період затримки по день ухвалення рішення суду у даній справі, як того просила позивачка. Разом з тим, судова колегія зазначає, що станом на день розгляду даної справи до суду апеляційної інстанції ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області жодних доказів виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. по справі №420/39649/24 не надало. Із доводів, викладених у відзиві ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 28.01.2026р. на апеляційну скаргу, вбачається, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. по справі №420/39649/24 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді залишається не виконаним. З огляду на вказане, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. Як вбачається із обставин справи, що період затримки виконання рішення суду по справі №420/39649/24 від 10.02.2025р. становить з 11.02.2025р. по день ухвалення рішення у даній справі, а саму 19.03.2026р.. За правилами п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно із довідкою про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.103), що середньоденний заробіток позивачка за один день, виходячи з двох останніх місяців роботи перед звільненням, складав 1 120,15грн.. Період затримки у цій справі становить з 11.02.2025р. по 19.03.2026р. включно та складає 282 робочих дні. Отже, сума, яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок затримки роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі, складає 282 х 1 120,15грн. = 315 882,3грн.. З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу стягнення судових витрат, то судова колегія виходить з наступного. У відповідності до ч.2-7 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.03.2020р. по справі №820/3308/17, від 4.08.2020р. по справі №810/3213/16. Як вбачається з матеріалів справи, що до апеляційної скарги, у якій позивачка серед іншого просить стягнути витрати на правничу допомогу, додано: - Договір про надання правничої допомоги №21/07-25 від 21.07.2025р.; - Додаткова угода до договору №21/07-25 від 21.07.2025р. від 16.12.2025р.; - Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно договору №21/07-25 від 21.07.2025р. та Додаткової угоди від 16.12.2025р. до цього Договору від 16.12.2025р.; - Додаткова угода до договору №21/07-25 від 21.07.2025р. про надання правничої допомоги від 17.12.2025р.; - Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно договору №21/07-25 від 21.07.2025р. та Додаткової угоди від 17.12.2025р. до цього Договору від 17.12.2025р.. Згідно із п.3.1 Договору про надання правничої допомоги №21/07-25 від 21.07.2025р. за правничу допомогу, передбачену в п.п.1.1, 1.2 Договору, замовник сплачує Адвокату гонорар відповідно до Додаткових угод до Договору та актів виконаних робіт. Відповідно до п.4 Додаткової угоди до Договору №21/07-25 від 21.07.2025р. про надання правничої допомоги від 16.12.2025р. сторони погодили, що гонорар Адвоката згідно із Договором №21/07-25 від 21.07.2025р. та цієї Додаткової угоди сплачується протягом 10 днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги. Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно із Договором №21/07-25 від 21.07.2025р. та Додаткової угоди від 16.12.2025р. до цього Договору складено та підписано сторонами 16.12.2025р., тобто крайнім строком оплати послуг адвоката є 26.12.2025р.. Крім того, відповідно до п.4 Додаткової угоди до Договору №21/07-25 від 21.07.2025р. про надання правничої допомоги від 17.12.2025р. сторони погодили, що гонорар Адвоката згідно із Договором №21/07-25 від 21.07.2025р. та цієї Додаткової угоди сплачується протягом 10 днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги. Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно із Договором №21/07-25 від 21.07.2025р. та Додаткової угоди від 17.12.2025р. до цього Договору складено та підписано сторонами 17.12.2025р., тобто крайнім строком оплати послуг адвоката є 27.12.2025р.. Судова колегія зазначає, що доказів оплати за надані послуги матеріали справи не містять та про додаткове подання відповідних доказів позивачкою суд не повідомлено. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відсутні підстави для стягнення судових витрат пов`язаних із наданням правової допомоги, оскільки позивачкою не надано документів, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним вище обставинам у справі, а відтак дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нове рішення про задоволення позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139,246,315,317,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025р. скасувати. Прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення задовольнити. Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (ЄДРПОУ 40342996) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 11.02.2025р. по 19.03.2026р. у розмірі 315 882,3грн. (триста п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 30коп.). Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов О.В. Єщенко