Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/39403/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39403/24 Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А. дата складання рішення суду 13.01.2026 року; м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючої судді Казанчук Г.П. суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВИКЛАД ОБСТАВИН: 20 грудня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якій позивач просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. до 19.07.2022 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. до 19.07.2022 р. в загальній сумі 58240,37 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року позивач проходив військову служби і йому не була нарахована та виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зазначає, що його представник звернувся із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року індексацію грошового забезпечення в повному обсязі, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, проте, відповідач листом від 16 липня 2024 надав копію довідки, з якої вбачається, що в період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась. Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (надалі Відповідач) поданий відзив на адміністративний позов, у якому останній не погоджується із заявленими вимогами та зазначає, що У відзиві зазначено, що місяцем, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців є березень 2018 року, за приписами Постанови Кабінету Міністрів України №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, який встановлено у розмірі 103%. При базовому місяці березень 2018 року величина приросту ІСЦ для проведення індексації з`являється у грудні 2018 року, а тому, на думку відповідача, підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період березень-листопад 2018 року відсутні. У відзиві також зазначено, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (який діяв в період спірних правовідносин) і Порядок №1078 такого поняття як індексація-різниця не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений в новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. Відповідач у відзиві зауважує, що право на отримання індексації-різниці, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку 1078, виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної у цьому місяці. З метою встановлення наявності у позивача права на отримання індексації-різниці, має бути встановлений розмір підвищення доходу в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 з розрахунку 1618,92 грн на місяць у загальній сумі 37078,68 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Судом першої інстанції справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Не погодившись зі зазначеним рішенням, представник Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року по справі №420/39403/25, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вказує, що починаючи з березня 2018 року посадовий оклад Позивача був збільшено. Зазначає, що збільшення грошових доходів військовослужбовців у спірний період відбулось не за рахунок збільшення посадових окладів, а за рахунок збільшення додаткових видів грошового забезпечення, а саме премій. Наголошує, що суд не може ігнорувати вказану обставини, оскільки за приписами статті 1 Закону №1282- XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно- правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, тобто за загальним принципом індексації необхідно враховувати повну суму доходів особи. Головне управління зазначає, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (який діяв в період спірних правовідносин) і Порядок №1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. Крім того, Позивачу з липня 2019 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в межах бюджетних асигнувань. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження і витребувано матеріали адміністративної справи №420/39403/25. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. 18.02.2026 року до апеляційного суду надійшла адміністративна справа №420/39403/25. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд, - УСТАНОВИВ: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційний судом, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. Згідно з витягом з наказу від 11.06.2024 №387 полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника Головного управління з реагування на надзвичайні ситуації Головного управління ДСНС України в Одеській області, звільнено зі служби цивільного захисту за підпунктом 3 пунктом 176 (за станом здоров`я). Відповідно до Довідки про грошове забезпечення та нараховану індексацію полковника ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника Головного управління з реагування на надзвичайні ситуації Головного управління ДСНС України в Одеській області від 16.07.2024 №6001.2-5051/6013, за період з 01.03.2018 до 19.07.2022 позивачу виплачена індексація грошового забезпечення у загальному розмірі 14310,85 грн, в тому числі по місяцях: за грудень 2018 року 71,08 грн., за липень листопад 2019 року у розмірі 62,22 щомісячно, за грудень 2019 року 65,16 грн, за січень листопад 2020 року 216,51 грн щомісячно, за липень листопад 2020 року 226,29 грн щомісячно, за грудень 2020 року 233,81 грн, за січень березень 2021 року 331,42 грн щомісячно, за квітень червень 2021 року 415,41 грн щомісячно, за липень листопад 2021 року 540,03 грн щомісячно, за грудень 2021року січень 2022 року 563,19 грн щомісячно, за лютий квітень 2022 року 672,35 грн щомісячно, за травень 2022 року 913,01 грн, за червень 2022 року 1017,21 грн, за липень 2022 року 1066,00 грн. При цьому, у період з 01.03.2018 до 19.07.2022 позивачу не нараховувалась і не виплачувалась індексація-різниця у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення позивача на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018. Зазначена обставина також не заперечується сторонами у заявах по суті. Згідно з інформацією про нараховане грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року нараховане грошове забезпечення у розмірі 23390,56 грн, а у березні 2018 року 26234,79 грн. Отже, сума грошового забезпечення позивача у березні 2018 року збільшилась на 2844,23 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/36461/24, яке набрало законної сили 25.07.2025, зобов`язано Головне управління ДСНС України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до інформації про розмір грошового забезпечення позивача, що перераховано на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/36461/24, розмір грошового забезпечення позивача складає: з 29.01.2020 36595,47 грн; з 01.01.2021 42319,90 грн; з 01.01.2022 40539,99 грн. Отже, наявність чи відсутність протиправних дій щодо не нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.07.2022 року із врахуванням щомісячної фіксованої індексації у відповідному розмірі, є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (надалі Закон України №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Частиною 2 ст.5 Закону України №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078). Згідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п.4 Порядку №1078). Поняття індексації-різниці викладено у абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі 320/8554/21. Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний розгляд проводиться у межах апеляційної скарги відповідача лише в частині позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції. Звернувшись до суду з позовом, позивач наголошував, що відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась йому індексація різниці грошового забезпечення у відповідності до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 за період з 01.03.2018 р. до 19.07.2022 р. Так, з огляду на приписи п.5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити/спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач. Згідно сталої практики Верховного Суду для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 07.12.2023 у справі №360/381/23, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 06.07.2023 у справі №560/6684/22, від 15.08.2023 у справі №400/3784/22, від 19.12.2024 у справі №420/11410/23). Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту, а саме зобов`язання нарахувати індексацію, без визначення її конкретного розміру, не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача. Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). З урахуванням вищевикладеного, актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762 грн*253,30%= 4463,15грн. За висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі постанови №704, та виходячи із приписів абз.4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078. Судом першої інстанції визначено, що сума грошового забезпечення позивача у березні 2018 року збільшилась на 2844,23 грн. Вказаний розмір та проведені судом першої інстанції обрахунки, не заперечували сторони. Враховуючи викладене, у період з 01.03.2018 р. до 19.07.2022 р. позивач мав право на отримання щомісячної індексації-різниці у сумі 1618,92 грн (4463,15 грн - 2844,23 грн) до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини. Разом з тим, судом першої інстанція встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/36461/24, яке набрало законної сили 25.07.2025, зобов`язано Головне управління ДСНС України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум. Тобто, вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що з січня 2020 відбулась зміна посадового окладу позивача у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та, відповідно до інформації про розмір грошового забезпечення позивача, що перераховано на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/36461/24, розмір грошового забезпечення позивача становив: з 29.01.2020 36595,47 грн (сума збільшення перевищує розмір можливої індексації на 8741,76 грн); з 01.01.2021 42319,90 грн (сума збільшення перевищує розмір можливої індексації на 14466,19 грн); з 01.01.2022 40539,99 грн (сума збільшення перевищує розмір можливої індексації на 12686,28 грн). Колегія суддів підкреслює, що не може одночасно існувати двох судових рішень, у яких встановлені взаємовиключні юридичні факти щодо однієї і тієї ж особи (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень). Саме такі висновки висновував Верховний Суд, зокрема у постановах від 09.11.2022 у справі №205/7254/18, від 25.01.2024 у справі №500/2239/22. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що порушення прав позивача виникло через протиправну бездіяльності щодо незастосування норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року). Наведені судом першої інстанції висновки та здійснені ним розрахунки підтверджують наявність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 в загальній сумі 37078,68 грн. А тому, колегія суддів погоджується, що належним способом захисту порушеного права позивача є Зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 з розрахунку 1618,92 грн на місяць у загальній сумі 37078,68 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Аналогічна позиція щодо способу захисту порушеного права позивача викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22. Доводи апелянта про те, що Позивачу з липня 2019 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в межах бюджетних асигнувань відхиляється колегією суддів через їх пезпідставність та з огляду на те, що слід розмежовувати право на поточну індексацію, яке виникає у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка та право на виплату індексації-різниці, що є предметом даного спору. Тобто, виплата позивачу поточної індексації жодним чином не підміняє обов`язок з виплати індексації-різниці грошового забезпечення. Також колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (який діяв в період спірних правовідносин) і Порядок №1078 не містив такого поняття як у фіксована величина індексації-різниці, з огляду на сталу практику Верховного Суду при розгляду справ аналогічної категорії, висновки у яких, згідно ч.5 ст.242 КАС України, мають застосовуватись судами інших інстанцій. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянтом не доведено, що не нарахування ним індексації-різниці відбулось у межах та на підставі законодавства. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, який не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №420/39403/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя Г.П. Казанчук Судді Ю.М. Градовський О.В. Єщенко