Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/18013/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/18013/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 18 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : У грудні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Так, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог статей 160, 161 КАС України та встановлено 5-ти денний термін з дня одержання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків. 12.01.2026 стороною позивача до суд подано заяву про виконання вимог ухвали суду, в якій зазначив, що наявні всі передбачені ч.2 ст.3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» умови для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, вина особи в завданні шкоди. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору, а відтак зазначені обставини є підставою для повернення позовної заяви на підставі п.4 ч.4 ст.169 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно із ч.1 та ч.2 ст.10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті. Згідно із ч.5 ст.10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом. У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. Статтею 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", якою визначено порядок стягнення сум завданої шкоди, в частині першій встановлено, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення. Як повідомив позивач у позовній заяві, громадянином ОСОБА_1 було підписано контракт з Міністерством оборони України щодо несення військової служби у відповідності до умов «Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025р. №153 (далі Порядок №153). За умовами та на виконання вищевказаного Порядку №153, військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено нарахування військовослужбовцю ОСОБА_1 першої частини суми коштів у розмірі 200 000 тис. У свою ж чергу, після отримання першої частини суми коштів, 17.07.2025 ОСОБА_1 було вчинено самовільне залишення військової частини, тобто діяння, яке містить ознаки злочину, що передбачено частиною 5 статтею 407 Кримінального кодексу України. За даним фактом військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення про вчинення діяння, що містить ознаки злочину до органів досудового розслідування за вих.№813/31480 від 30.07.2025. Вчинене військовослужбовцем порушення підтверджується Актом службового розслідування та наказом про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом за контрактом ОСОБА_1 № 4305 від 10.09.2025. За порушення вимог статей 11, 14, 16, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та неналежного виконання покладених обов`язків, внаслідок самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 17.07.2025, військовослужбовця ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності - оголошено сувору догану. Як зазначає позивач, ОСОБА_1 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до військової частини НОМЕР_1 не надходили. Таким чином, станом на даний час відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби, наказ про його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу не видавався, а сума збитків, заподіяних вказаною особою у розмірі становить 200 000,00 грн. Статтею 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", на яку в позові посилається представник позивача, визначена можливість відшкодування завданої шкоди в судовому порядку в двох випадках: у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби. При цьому, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Втім, стороною позивача до матеріалів справи не надано доказів звільнення відповідача з військової служби, так і доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору шляхом надсилання вимоги про добровільне відшкодування завданих збитків, а також доказів відмови відповідача відшкодувати завдану шкоду. Колегія суддів зазначає, що згідно із ч.5 ст.10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом. Відповідно до п.4 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позовної заяви на підставі п.4 ч.4 ст.169 КАС України. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.