Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/10641/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/10641/24 Головуючий у 1-й інстанції:Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М. 18 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" до Вінницької митниці про коригування митної вартості та карток відмови у прийнятті митної декларації, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про коригування митної вартості та карток відмови у прийнятті митної декларації. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Подільський цемент" є юридичною особою, зареєстрованою за кодом ЄДРПОУ 36995470, виконавчим комітетом Вінницької міської ради 08.07.2010, номер державної реєстрації 11491020000001247. Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" укладений зовнішньоекономічний Договір №01/11/2023 від 01.11.2023 з польською компанією Wytwornia Prefabrykatow Betonowych K.Morawska-Maga Spolka Jawna щодо придбання обладнання "Вживана автоматична вібропресувальна лінія для виробництва бетонних виробів" (далі - товар) (а.с. 193-197 т.1). Загальна сума Контракту відповідно до п. 1.3 складає 40 000євро. Країною походження відповідно до умов Контракту є - Європейський Союз. Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець зобов`язався передати у власність покупця обладнання "Вживана автоматична вібропресувальна лінія для виробництва бетонних виробів" вартість якого становить 40 000 (сорок тисяч) Євро, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість. В пункті 1.2. Контракту зазначено, що відомості про товар обумовлюється в документі купівлі-продажу, інвойсі. Відповідно до специфікації до Контракту автоматична вібропресувальна лінія з виробництва бетонних виробів складається з 20 блоків, які також поділяються на окремі частини. В травні 2024 року частини лінії з виробництва бетонних виробів ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення в режимі імпорт вказаного товару, товариством подано електронну митну декларацію ЕМД №24UA401020026475U4 від 10.05.2024 (далі - ЕМД 475), яка прийнята в роботу митним органом (а.с. 72-75 т.1). Зазначені в декларації частини придбаної лінії з виробництва бетонних виробів, відповідно до укладеного договору, специфікації, яка є невід`ємною частиною та рахунку-фактури заявлено за основним методом визначення митної вартості за вартістю 876,42 євро, про що зазначено в графі 22 ЕМД 475, що еквівалентно 37 187,55грн та, враховуючи витрати на перевезення вказаного товару, в графі 45 цієї ЕМД вартість товару відкориговано на суму транспортних витрат 2116,80грн. Довідкою від 06.05.2024 (Вих 06/05/2024) транспортно-експедиційні витрати на вантаж від м. Пульськ (Польща) - м/п Ягодин-Дорохуськ (кордон України) автомобілем з реєстраційними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 2116,80грн, транспортно-експедиційні витрати від державного кордону України м/п Ягодин-Дорохуськ - м. Гнівань - 52 919,87 грн. (а.с. 60 т.1). Загальна сума витрат складає 55036,67грн. Позивачем до митного оформлення товару 13.05.2025 подано ЕМД №24UA401020026778U3 (далі ЕМД 778), яка прийнята в роботу митним органом (а.с. 140-153 т.1). Зазначені в декларації частини придбаної лінії з виробництва бетонних виробів, відповідно до укладеного договору, специфікації, яка є невід`ємною частиною та рахунку-фактури заявлено за основним методом визначення митної вартості за вартістю 6500,00 євро, про що зазначено в графі 22 ЕМД 778, що еквівалентно 278 296,20 грн, враховуючи витрати на перевезення вказаного товару, в графі 45 цієї ЕМД вартість товару відкориговано на суму транспортних витрат. Товар, який подавався до митного оформлення за ЕМД 778 від 13.05.2024, доставлено транспортними засобами з реєстраційними номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (графа 18, 21 митної декларації) (а.с. 109-112 т.1). Відповідно до Довідки від 08.05.2024 за підписом ФОП ОСОБА_1 транспортно -експидеційні витрати по доставці вантажу автомобілем MAN НОМЕР_4 з причепом із м. Пультуск (Польща) до митного переходу Ягодин (Україна) становить 2119,92грн, по території України м/п Ягодин - м. Гнівань - 52997,87 грн. Загальна сума витрат складає 55117,79грн. (а.с. 80 т.1). Довідкою про транспортні витрати від 08.05.2024 №08-05/2024, за підписом директора ТОВ "Укртрестінвест" щодо перевезення товару тягачем із реєстраційними номерами НОМЕР_3 по маршруту м. Пультуск (Польща) до митного переходу Ягодин (Україна) становить 2119,92грн, по території України м/п Ягодин - м. Гнівань - 52997,87 грн. Загальна сума витрат складає 55117,79грн. (а.с. 203 т.1). Позивачем до митного оформлення товару 14.05.2025 подано ЕМД №24UA401020026912U6 (далі - ЕМД 912), яка прийнята в роботу митним органом (а.с. 176-184 т.1). Зазначені в декларації частини придбаної лінії з виробництва бетонних виробів, відповідно до укладеного договору, специфікації, яка є невід`ємною частиною та рахунку-фактури заявлено за основним методом визначення митної вартості за вартістю 9400,00 євро, про що зазначено в графі 22 ЕМД 912, що еквівалентно 401 845,30 грн враховуючи витрати на перевезення вказаного товару, в графі 45 цієї ЕМД вартість товару відкориговано на суму транспортних витрат. Відповідно до Довідки від 09.05.2024 №057, виданої директором ТОВ Ярослав Систалюк транспортні витрати автомобілем з реєстраційними номерами НОМЕР_5 по маршруту м. Пультуск (Польща) до митного переходу Ягодин (Україна) становить 36 291,07грн, м/п Ягодин - м. Гнівань - 48324,53 грн. Товариством для підтвердження митної вартості товару надавались рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), контракт, документи про транспортні витрати, декларація країни відправлення та інші документи, відображені в графі 44 ЕМД. За результатами виконання митних формальностей за МД митним органом встановлено, що надані позивачем документи, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, містили розбіжності. На електронні повідомлення митниці щодо надання документів, Товариством надані відповіді, що додаткові документи надаватись не будуть. За результатом розгляду поданих електронних митних декларацій відповідачем прийняті рішення. Зокрема, по ЕМД 475 рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 13.05.2024 № UA401020/2024/000631, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 13.05.2024 № UA401000/2024/000148/2, відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним методом. За результатами прийнятого рішення митна вартість товару збільшена з 926,31євро до 27915,60євро. По ЕМД 778 відповідачем прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 14.05.2024 №UA401020/2024/000636, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 14.05.2024 №UA401000/2024/000149/2, відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості. За результатами прийнятого рішення митна вартість товару збільшена, зокрема, по товару №1 з 988,20євро до 7873,20євро, по товару №2 з 3000,73євро до 22 854,60євро, по товару №3 з 813,53євро до 15 157,80євро. По ЕМД 912 відповідачем прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 14.05.2024 № UA401020/2024/000638, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 14.05.2024 №UA401000/2024/000150/2, відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним методом. За результатами прийнятого рішення митна вартість товару збільшена, зокрема, по товару №1 з 10 537,16євро до 45 498,60євро, по товару №2 з 22,17 євро до 221,00євро, по товару №3 з 106,07євро до 1538,60євро. Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 543 Митного кодексу України (далі МК України), безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи. Серед інших завдань, відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 544 МК України, здійснюючи державну митну справу, митні органи виконують таке завдання як забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи. Питання визначення, декларування митної вартості, а також права та обов`язки декларанта, який декларує митну вартість товарів, та митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України. Відповідно до ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною третьою ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч.1 ст.54 МК України здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особи розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до Наказу Держмитслужби № 476 від 01 липня 2021 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» одним із джерел довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків є спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби. З метою поміщення товарів, що надійшли на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський цемент», в митний режим «імпорт» декларантом до Вінницької митниці подано електронні митні декларації (далі ЕМД) №24UA401020026009U0 від 09.05.2024, №24UA401020026474U0 від 10.05.2024, №24UA401020026478U5 від 10.05.2024, №24UA401020026009U1 від 09.05.2024 та товаросупровідні документи до них. Згідно п.2 ст.52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України). Згідно п.5 ст.54 МК України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Даючи оцінку доводам апелянта щодо правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості від 13.05.2024 №UA401000/2024/000148/2, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що до митного оформлення позивачем, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок проформа від 16.10.2023 №00010/2023, рахунок-фактура (інвойс) від 06.05.2024 № 3/05/2024, контракт від 01.11.2023 № 01/11/23, довідка про транспортні витрати № 06/05/24 від 06.05.2024, декларація країни відправлення від 07.05.2024 №24PL445010E1246658 та інші документи, наявні в графі 44 електронної митної декларації. За результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: в наданій до митного оформлення рахунку-проформі від 16.10.2023 №00010/2023 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір, в рамках якого відбувається зовнішньоекономічна операція, в той же час зазначено, що товар буде поставлений на умовах 100% передплати, яка має бути здійснена до 03.11.2023. Проте, згідно документа від 15.11.2024, який декларантом було класифіковано як «Платіжний документ, що підтверджує вартість товару», оплата була проведена 15.11.2024, тобто до моменту виставлення рахунку-фактури (інвойсу) від 06.05.2024 № 3/05/2024. Це ставить під сумнів відношення такої оплати до задекларованої партії товару. Судом першої інстанції не враховано вказаний факт здійснення оплати до виставлення рахунку. Окрім цього, слід зауважити, що даний документ не ідентифікується як платіжне доручення, оскільки в ньому набраний текст з банківськими реквізитами, та відсутня назва банку, який провів даний платіж, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника). Судом першої інстанції не взято до уваги відсутність цих реквізитів, в порушення вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189). Згідно наданої довідки про транспортні витрати від 06.05.2024 зазначено, що навантаження відбувалося за рахунок відправника. При цьому поставка товару відбувалася на умовах поставки EXW згідно Інкотермс, умовами яких передбачено, що витрати, пов`язані із навантаженням товару в транспортний засіб бере на себе покупець. Окрім цього, витрати, понесені у зв`язку із оформленням документів, необхідних для експорту товару в країні відправлення, також не включено у митну вартість товару, хоча умовами поставки передбачено, що такі витрати покладаються на покупця. Судом першої інстанції не в повній мірі надано правову оцінку вказаним доказам. Також, судом апеляційної інстанції зазначається, що судом першої інстанції не надано оцінку нерівномірному розподілу витрат на транспортування в частині до/після митного кордону України, а саме: згідно наданої довідки транспортні витрати від місця завантаження м. Пултуськ до митного кордону України складає 2116,8 грн (згідно інформації, наявній в мережі інтернет відстань від м. Пултуськ до п/п Ягодин становить 325 км), а від п/п Ягодин до м. Гнівань вартість транспортування склала 52 919,87 (відстань від п/п Ягодин до м. Гнівань 525 км). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично ставиться до доводів позивача щодо повноти декларування складової митної вартості (зокрема, витрат на транспортування) в повному обсязі, оскільки вартість транспортування до кордону склала приблизно 6,51 грн/км, а по території України склала 100,8 грн/км. Згідно матеріалів справи, відповідно до ч.2, 3 ст.53 МК України, 10.05.2024 декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів. Декларантом була надіслана заява від 13.05.2024 №9228, що додаткові документи надаватись не будуть. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до п.п.2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МК України) та (ст.63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МК України митна вартість визначається за резервним методом. Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є ЕМД від 23.04.2024 № UA101080/2024/001102, за якою здійснено митне оформлення товару «Виробничі, технологічні піддони для бетонного заводу із сосни…» з рівнем митної вартості - 1,29 Євро/кг. Аналізуючи доводи апелянта стосовно рішення про коригування митної вартості від 14.05.2024 №UA401000/2024/000149/2, судова колегія вказує слідуюче. Згідно матеріалів справи до митного оформлення були подані наступні документи: рахунок-проформа від 16.10.2024 №00010/2023, рахунок-фактура (інвойс) від 08.05.2024 № 10/05/2024, контракт від 01.11.2023 № 01/11/23, довідка про транспортні витрати 08-05/2024 від 08.05.2024 та №б/н від 08.05.2024, декларація країни відправлення від 09.05.2024 №24PL445010E1275655 та від 09.05.2024 №24PL445010E1275896 та інші документи, наявні в графі 44 електронної митної декларації. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України). Згідно п.5 ст.54 МК України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: В наданій до митного оформлення рахунку-проформі від 16.10.2024 №00010/2023 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір, в рамках якого відбувається зовнішньоекономічна операція. В той же час зазначено, що товар буде поставлений на умовах 100% передоплати, яка має бути здійснена до 03.11.2024. Проте згідно документа від 15.11.2024 №б/н, який декларантом було класифіковано як «Платіжний документ, що підтверджує вартість товару», оплата була проведена 15.11.2024, що суперечить умовам, зазначеним в рахунку-проформі, а також оплата здійснена до моменту виставлення рахунку-фактури (інвойсу) від 08.05.2024 № 10/05/2024. Вказані обставини на переконання колегії суддів ставлять під сумнів відношення цієї оплати до задекларованої партії товару. Однак, судом першої інстанції не враховано вказаний факт здійснення оплати до виставлення рахунку. Окрім цього, слід зауважити, що даний документ не ідентифікується як платіжне доручення, оскільки в ньому набраний текст з банківськими реквізитами, та відсутня назва банку, який провів даний платіж, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника). Судом першої інстанції не взято до уваги відсутність цих реквізитів, в порушення вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189). Згідно наданої довідки про транспортні витрати від 08.05.2024 08-05/2024, зазначено, що навантаження відбувалося за рахунок відправника. При цьому поставка товару відбувалася на умовах поставки EXW згідно Інкотермс, умовами яких передбачено, що витрати, пов`язані із навантаженням товару в транспортний засіб бере на себе покупець. Окрім цього, витрати, понесені у зв`язку із оформленням документів, необхідних для експорту товару в країні відправлення, також не включено у митну вартість товару, хоча умовами поставки чітко передбачено, що такі витрати покладаються на покупця. Суд першої інстанції не в повній мірі надав правову оцінку вказаним доказам. Також, суд першої інстанції не надав оцінку нерівномірному розподілу витрат на транспортування в частині до/після митного кордону України, а саме: згідно наданої довідки транспортні витрати від місця завантаження м. Пултуськ до митного кордону України складає 2116,8 грн (згідно інформації, наявній в мережі інтернет відстань від м. Пултуськ до п/п Ягодин становить 325 км), а від п/п Ягодин до м. Гнівань вартість транспортування склала 52 919,87 грн (відстань від п/п Ягодин до м. Гнівань 525 км). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не находить достатніх доказів щодо повноти декларування складової митної вартості (зокрема, витрат на транспортування) в повному обсязі, оскільки вартість транспортування до кордону склала приблизно 6,51 грн/км, а по території України склала 100,8 грн/км. На підставі ч.2, 3 ст.53 МК України, декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів. Декларантом була надіслана заява від 14.05.2024 №9242, що додаткові документи надаватись не будуть. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що інвойс, який подавався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МК України) та (ст.63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість визначається за резервним методом згідно ст.64 МК України. Джерелом числового значення митної вартості для товару №1 є ЕМД від 19.04.2024 № UA500500/2024/013768 з рівнем митної вартості 3,24 Євро/кг., для товару №2 ЕМД від 19.04.2024 № UA500500/2024/012746 з рівнем митної вартості 1,52 Євро/кг., для товару №3 ЕМД від 10.04.2024 № UA205050/2024/014726 з рівнем митної вартості 3,78 Євро/кг., для товару №4 ЕМД від 29.04.2024 № UA209170/2024/035610 з рівнем митної вартості 4,4 Євро/кг., для товару №5 ЕМД від 29.04.2024 № UA209170/2024/035610 з рівнем митної вартості 4,4 Євро/кг. Даючи оцінку доводам апелянта щодо правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості від 14.05.2024 №UA401000/2024/000150/2 колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-проформа № 00010/2023 від 16.10.2023, рахунки-фактури (інвойси) від 09.05.2024 № 12/05/24 та 13/05/24, контракт від 01.11.2023 № 01/11/23, довідки про транспортні витрати від 09.05.2024 № 057 та № 058, декларація країни відправлення від 10.05.2024 № 24PL445010E1296919 та 24PL445010E1296978, інші документи, наявні в графі 44 електронної митної декларації. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі МК України) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України). Згідно п.5 ст.54 МК України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: Як встановлено судом апеляційної інстанції, в наданій до митного оформлення рахунку-проформі від 16.10.2023 №00010/2023 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір, в рамках якого відбувається зовнішньоекономічна операція. В той же час зазначено, що товар буде поставлений на умовах 100% передплати, яка має бути здійснена до 03.11.2023, проте згідно документа від 15.11.2024 №б/н, який декларантом було класифіковано як «Платіжний документ, що підтверджує вартість товару», оплата була проведена 15.11.2024, тобто до моменту виставлення рахунку-фактури (інвойсу) від 09.05.2024 № 12/05/24, що ставить під сумнів відношення вказаної оплати до задекларованої партії товару. Однак, суд першої інстанції не враховано вказаний факт здійснення оплати до виставлення рахунку. Також слід зауважити, що даний документ не ідентифікується як платіжне доручення, оскільки в ньому набраний текст з банківськими реквізитами, та відсутня назва банку, який провів даний платіж, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника). Судом першої інстанції не взято до уваги відсутність цих реквізитів в порушення вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189). Згідно наданих довідок про транспортні витрати від 09.05.2024 № 057 та № 058, зазначено, що навантаження відбувалося за рахунок відправника. При цьому поставка товару відбувалася на умовах поставки EXW згідно Інкотермс, умовами яких передбачено, що витрати, пов`язані із навантаженням товару в транспортний засіб бере на себе покупець. Окрім цього, витрати, понесені у зв`язку із оформленням документів, необхідних для експорту товару в країні відправлення, також не включено у митну вартість товару, хоча умовами поставки передбачено, що такі витрати покладаються на покупця. Проте, суд першої інстанції не в повній мірі надав оцінку вказаним доводам відповідача. Також, суд не надав оцінку нерівномірному розподілу витрат на транспортування в частині до/після митного кордону України, а саме: згідно наданої довідки транспортні витрати від місця завантаження м. Пултуськ до митного кордону України складає 2116,8 грн (згідно інформації, наявній в мережі інтернет відстань від м. Пултуськ до п/п Ягодин становить 325 км), а від п/п Ягодин до м. Гнівань вартість транспортування склала 52 919,87 (відстань від п/п Ягодин до м. Гнівань 525 км). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не находить достатніх доказів щодо повноти декларування складової митної вартості (зокрема, витрат на транспортування) в повному обсязі, оскільки вартість транспортування до кордону склала приблизно 6,51 грн/км, а по території України склала 100,8 грн/км. На підставі ч.2, 3 ст.53 МК України, 14.05.2024 декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.2, 3 ст. 53 МК України. Декларантом була надіслана заява від 14.05.2024 №9263, що додаткові документи надаватись не будуть. У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що інвойс, який подавався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МК України) та (ст.63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст.64 МК України. Джерелом числового значення митної вартості для товару № 1 є ЕМД від 22.03.2024 № UA408040/2024/002416 з рівнем митної вартості 1,57 Євро/кг, для товару № 2 є ЕМД від 20.03.2024 № UA100330/2024/505053 з рівнем митної вартості 4,42 Євро/кг, для товару № 3 є ЕМД від 20.03.2024 № UA100300/2024/322639 з рівнем митної вартості 10,99 Євро/кг. Судом встановлено, що в результаті консультації у всіх трьох випадках декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст.52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МК України. Також було роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду. Судом першої інстанції при винесенні рішення не взято до уваги, що сукупність вказаних відмінностей у документах вплинула на формування обґрунтованого сумніву стосовно заявленої митної вартості у митного органу. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є достатньою підставою для витребування додаткових документів у декларанта. Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що під час винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості у відповідача були усі законні підстави для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Правомірність дій посадової особи митниці під час здійснення процедури контролю правильності визначення вартості товару за вищевказаною митною декларацією підтверджується постановами Верховного Суду України від 30.06.2015 №21-591а15; від 15.05.2018 у справі №809/1260/17; від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті спірних рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим спірні рішення не підлягають скасуванню. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" до Вінницької митниці про коригування митної вартості та карток відмови у прийнятті митної декларації відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.