Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/35/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/962/26 Справа № 243/35/26 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Ігнатова Є.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Ігнатова Є.Є. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - ВСТАНОВИВ: Згідно постанови, 20.12.2025 року о 21 год. 30 хв. біля будинку №71, по вул. Я. Мудрого, в м. Слов`янську, Краматорського району, Донецької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota RAV4, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Ігнатов Є.Є. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 . Зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Звертає увагу, що долучений до протоколу відеозапис не може бути визнаний належним і допустимим доказом, оскільки є неповним та небезперервним, а також не містить фіксації всіх подій. Наголошує на здійсненні тиску працівниками поліції на ОСОБА_1 щодо відмови від проходження ним огляду на стан сп`яніння. Зауважує, що тремтіння пальців рук є посттравматичним синдромом, про що повідомлено ОСОБА_1 . Вказує на порушення порядку огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та його огляд має проводитись відповідно до Порядку № 32 та ст. 266-1 КУпАП. До початку розгляду справи захисником Ігнатовим Є.Є. подано клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 має бажання особисто надати пояснення, однак позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, оскільки перебуває у лавах Збройних Сил України та виконує конституційний обов`язок. Перевіривши доводи захисника на обґрунтування клопотання про зупинення провадження, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Як зазначено законодавцем в ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. При цьому, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов`язковою. Так, з огляду на положення ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою. Враховуючи вищезазначене, вважаю, що розгляд апеляційної скарги захисника Ігнатова Є.Є., поданої в інтересах ОСОБА_1 , за відсутності останнього, не є процесуальним порушенням, зокрема порушенням права на захист та права на доступ до правосуддя. Крім того, ОСОБА_1 знайшов можливість прийняти участь у судовому засіданні в апеляційному суді та особисто надати пояснення. Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Ігнатова Є.Є., вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами. Протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 066582 від 20.12.2025 року, згідно якого 20.12.2025 року о 21:30 год. в м. Слов`янську по вул. Я.Мудрого біля будинку №71, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota RAV4, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Toyota RAV4, н/з НОМЕР_1 та факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі. Рапортом інспектора від 20.12.2025 року, з якого вбачається, що у м. Слов`янськ по вул. Я. Мудрого біля будинку №71, на підставі п.7 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» під час дії комендантської години зупинено транспортний засіб Toyota RAV4, н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано у встановленому законом порядку пройти огляд на виявлення стану сп`яніння, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився. Складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відсторонено від керування. Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку. В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні. Долучений до протоколу відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Стосовно доводів апеляційної скарги про неповноту відеозапису, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. На відеозапису відображено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я. Доводи апеляційної скарги про здійснення працівниками поліції психологічного тиску на ОСОБА_1 не ґрунтуються на матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена працівниками поліції ознака сп`яніння тремтіння пальців рук є не ознакою сп`яніння, а посттравматичним синдромом апеляційний суд не приймає, оскільки виявлення ознак сп`яніння покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомив його про те, що від нього чутно запах алкоголю з порожнини рота, вбачається виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя та запропонував пройти огляд для визначення стану сп`яніння. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився. Доводи апеляційної скарги про порушення порядку огляду, так як ОСОБА_1 є військовослужбовцем тому огляд має бути проведений відповідно до Порядку № 32 та ст. 266-1 КУпАП, не можуть бути взяті до уваги, оскільки положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджуються на осіб, які керують транспортними засобами. Щодо клопотання захисника про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд зазначає, що вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями. Суд не вправі при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення. Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Ігнатова Є.Є. залишити без задоволення. Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя