Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/5848/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2957/26 Справа № 183/5848/25 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П., Учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Парфьонов Д.О., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У червні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (далі ТОВ «Санфорд Капітал», Товариство) звернулося в суд з позовом проти ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17296,38грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00грн. Існування таких вимог Товариство пов`язувало із тим, що 10 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі ПАТ «Банк Кредит Дніпро», Банк) та ОСОБА_1 уклали комплексний договір про надання банківських послуг №26257029866703 (опитувальник), відповідно до якого клієнт приєднався до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями. Кредити у вигляді овердрафту/кредитної лінії надаються на підставі заяви про надання кредиту, яка міститься у комплексному договорі про надання банківських послуг (опитувальника). На підставі кредитного договору за заявою клієнта Банк відкрив клієнту поточний рахунок, видав платіжну карту і надав йому кредит у формі кредитної лінії на строк 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців у випадку відсутності повідомлення від Банку про закінчення строку кредиту. Сторони при укладенні кредитного договору погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. Банк свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши ліміт кредитної лінії на рахунку клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами в межах кредитного ліміту. Відповідач здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, проте зобов`язання щодо повернення заборгованості, сплаті відсотків та комісії за користування кредитною лінією виконав не в повному обсязі, останній платіж на погашення заборгованості здійснено 28 лютого 2022року, внаслідок чого у позичальника сформувалась заборгованість перед Банком у розмірі 17 296,38грн, що складається з: залишку простроченого кредиту 8 028,37грн; залишку прострочених відсотків 7 106,36грн: залишку простроченої комісій 2 161,65грн. 11 квітня 2024року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 11/04/24, відповідно до умов якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право нового кредитора до відповідачки за кредитним договором №26257029866703 від 10 квітня 2017року, заборгованість за яким становить 17 296,38грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал»заборгованість за кредитним договором №26257029866703-КР від 10 квітня 2017року, яка утворилась станом на 10 квітня 2024року у розмірі 15 134,73грн та складається з залишку простроченого кредиту у розмірі 8 028,37грн та залишку прострочених відсотків у розмірі 7 106,36грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал»судові витрати в сумі 2 119,60грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість по простроченому кредиту та простроченим відсоткам, яка підлягає стягненню на користь позивача, а вимоги позивача щодо стягнення комісії є неправомірними та задоволенню не підлягають з огляду на те, що з наданих доказів не вбачається, за які послуги первісним кредитором встановлена така комісія. Водночас, відмовляючи у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00грн суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів її сплати, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, який би свідчив про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та інше), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 12 грудня 2025року ТОВ «Санфорд Капітал»подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025року. В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, просив вирішивши питання щодо розподілу судових витрат. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Позивач надав суду всі необхідні документи, які підтверджують факт надання правової допомоги: договір про надання правничої допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг. Відсутність платіжного документу на підтвердження оплати наданих послуг не може бути підставою для відмови у розподілі витрат на правничу допомогу. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025року витребувано з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу №183/5848/25; та 14 січня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі. 05 лютого 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді. Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами 10 квітня 2017 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір про надання банківських послуг №26257029866703-КР (опитувальник), в якому остання просила відкрити на її ім`я поточний рахунок в гривні та випустити на її ім`я платіжну картку для здійснення розрахунків по цьому рахунку: тип картки кредитна; вид основної картки Visa Classic Instant Issue; emboss name: Visa Cardholder. Крім того, ОСОБА_1 просила надати їй кредит з бажаною сумою 3 300,00грн, строком на 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців у випадку відсутності повідомлення від Банку про закінчення строку кредиту, з процентною ставкою згідно з умовами, встановленими Тарифами Банку /а.с.40/. У розділі 11 вказаного комплексного договору про надання банківських послуг зазначено, що подання та підписанням заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, заяви про надання кредиту ОСОБА_1 підтверджує, що шляхом підписання нею та уповноваженим представником Банку заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки між нею та Банком укладається договір про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, невід`ємною частиною якого є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», Тарифи, Заява про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки. 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 підписала Інформацію про умови кредитування ПАТ «Банк Кредит Дніпро», в якій зазначено процентну ставку за кредитом 48% річних та щомісячну комісію від суми кредиту 2% /а.с.41/. З виписок по особовому рахунку вбачається використання відповідачкою кредитних коштів з рахунку, погашення заборгованості та відсотків останнє погашення 28 лютого 2022 року, нарахування Первісним кредитором заборгованості з відсотків /а.с.45-98/. 11 квітня 2024року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 11/04/24, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило на користь ТОВ «Санфорд Капітал» права вимоги до боржників за кредитними договорами, згідно з додатком №

1. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги фактор замінює клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за ередитними договорами, включаючи право вимагати виконання всіх грошових зобов`язань боржників за кредитними договорами /а.с.20-21/. 11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було підписано Акт приймання-передачі прав вимоги за договором факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024року /а.с.19/ та Акт приймання-передачі реєстру боржників від 11 квітня 2024року /а.с.9/. Згідно з витягом з Реєстру боржників, від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимогидо ОСОБА_1 за договором №26257029866703 від 10 квітня 2017року у розмірі 17 296,38грн, з яких: залишок простроченого кредиту 8 028,37грн; залишок прострочених відсотків 7 106,36грн; залишок прострочених комісій 2 161,65грн /а.с.24/.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. У даній справі ТОВ «Санфорд Капітал» в апеляційному порядку заперечує висновки суду лише в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00грн, тож з огляду на те, що не оспорюється інша частина судового рішення першої інстанції, рішення суду щодо таких вимог не може бути предметом перегляду в апеляційному порядку. Відмовляючи у стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що такі судові витрати не підтверджені належними та допустимими доказами. Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19) зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20). Відмовляючи у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати позивачем таких коштів. Проте, суд не врахував положення частини восьмої статті 141 ЦПК України та не дослідив належним чином зібраних у справі доказів. У додатковій постанові від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18). Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «Санфорд Капітал» через представника Маслюженко М.П. надав: ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1310920 від 19 серпня 2024року; договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024року, укладений між ТОВ «Санфорд Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС»; вартість послуг (прейскурант) від 01 квітня 2024року, який є додатком №2 до договору про надання правничої допомоги № 1/04; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №4 від 16 грудня 2024року. У пункті 3.2 зазначеного вище договору про надання правничої допомоги закріплено, що сума гонорару за надання послуг по стягненню заборгованості з боржників визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в додатку №2 до цього договору, та зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг. Згідно з пунктом 3.4.3., 3.4.4. цього договору, підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу. Винагорода виплачується у національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового перерахування клієнтом на поточний рахунок Об`єднання, вказаний в договорі, протягом 60 календарних днів від дати підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та на підставі наданого Об`єднанням рахунку. В акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16 грудня 2024року зазначено, що Об`єднанням надано, а клієнтом прийнято в повному обсязі без зауважень наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1 200,00грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви 6 000,00грн. Тож, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023року у справі № 591/2393/18. Оцінюючи заявлений ТОВ «Санфорд Капітал» розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанцій, на предмет їх пропорційності складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, апеляційний суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 200,00грн є явно завищеними. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи. За таких обставин, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме: критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретних обставин справи часткового задоволення позову, ціни позову, складності справи та обґрунтованості витрат, апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» підлягає стягненню 3 000,00грн на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. (пункти 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині доводів, що стали предметом апеляційного оскарження, не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, та саме порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу з ухваленням нового судового рішення в цій частині та стягнення з відповідачки на користь позивача 3 000,00грн в рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції. Крім того, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд виходить з наступного. В акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 7 від 05 грудня 2025року зазначено, що Об`єднанням надано, а клієнтом прийнято в повному обсязі без зауважень послугу зі складання, підписання та подання апеляційної скарги на рішення суду у справі 183/5848/25 8 400,00грн. Позивач дійсно отримав правничу допомогу в суді апеляційної інстанції від адвоката Маслюженко М.П. (Адвокатське об`єднання «Альянс ДЛС»), а отже не викликає сумнівів, що позивачем фактично здійснено витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Проте, оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанцій, на предмет їх пропорційності та складності справи, апеляційний суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 8 400,00грн є очевидно завищеними. Зокрема, апеляційний суд зауважує, що з огляду на характер виниклих між сторонами правовідносин, складність такої справи, оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, підготовка та подання апеляційної скарги не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а також значних витрат часу. Тож, установивши, що позивачем здійснено витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Санфорд Капітал», характер правовідносин у цій справі, складність виконаної адвокатом роботи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00грн. Саме такий розмір витрат буде об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі. Тож за наведених умов, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 4 000,00грн (3 000,00грн + 1 000,00грн = 4 000,00грн). Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Задовольнити частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал». Заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 4 000,00грн на відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 18 березня 2026року. Судді: