Постанова 4851 № 520/18153/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 р. Справа № 520/18153/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.09.26 по справі № 520/18153/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати водію 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, в розрахунку до 100000,00 грн. щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 18.07.2022 по 31.12.2022; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити водію 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду, в розмірі 100000,00 грн. щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 18.07.2022 по 31.12.2022 з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, в розрахунку до 100000 грн. щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 18.07.2022 по 31.12.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 18.07.2022 по 31.12.2022 з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 по справі №520/18153/23 скасовано. Прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, в розрахунку 100000 грн. щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 18.07.2022 по 31.12.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, в розрахунку 100000 грн. щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 18.07.2022 по 31.12.2022. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її до суду касаційної інстанції. Постановою Верховного Суд від 20.11.2025, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року скасовано, а справу № 520/18153/23 направлено на новий судовий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.23 по справі № 520/18153/23 та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. В обґрунтовування апеляційних скарг апелянти зазначили, що за своїм функціональним призначенням та специфікою завдань Військова частина НОМЕР_1 , у якій позивач проходить службу, виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей та не приймає участі у бойових діях, особовий склад Військової частини НОМЕР_1 не приймає безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях. Військова частина НОМЕР_1 безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (ПВК " ІНФОРМАЦІЯ_2 " - Військова частина НОМЕР_2 ), що підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період з 18.07.2022 по 31.12.2022 Військовій частині НОМЕР_1 встановлювались бойові завдання щодо протиповітряного покриття визначених об`єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника). Бойові завдання у районах проведення бойових дій з виявлення повітряних цілей не визначались, оскільки такі завдання не властиві для підрозділів Військової частини НОМЕР_1 . Апелянти звертали увагу, що додаткова грошова допомога у розмірі 100000 грн. виплачується лише за "вогневе ураження повітряних цілей", а не за несення бойового чергування та перебування особового складу в районах ведення бойових дій. Також апелянти зазначали, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 18.05.2023 № 811 за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 є лише підставою для надання особі статусу учасника бойових дій та не підтверджує факт безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 123 від 18.05.2022 про зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення), водієм - номера обслуги стартового взводу стартової батареї НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до рапорту командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у період з 09.05.2022 по 17.09.2022 у відповідності до бойових розпоряджень №138 дск/бг від 09.05.2022, №265 дск/вбг від 07.07.2022, №278 дск/вбг від 29.07.2022, №325 дск/вбг від 17.08.2022, №343 т/бг від 20.08.2022, №356 т/бг від 29.08.2022, №362 т/бг від 30.08.2022, №382 т/бг від 17.09.2022, особовий склад 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 виконував бойове завдання з метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів з повітря в межах реалізуємої зони ураження з району населеного пункту Борова Харківської області. Згідно з рапортом командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у період з 17.09.2022 по 13.10.2022 у відповідності до бойового розпорядження №383 т/бг від 17.09.2022 особовий склад 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 виконував бойове завдання з метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів з повітря в межах реалізуємої зони ураження з району населеного пункту Високий Харківської області. Відповідно до рапорту командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у період з 13.10.2022 по 30.11.2022 у відповідності до бойових розпоряджень №411 т/бг від 13.10.2022, №418 т/бг від 28.10.2022, №426 т/бг від 05.11.2022, №428 т/бг від 05.11.2022, №431 т/бг від 13.11.2022, особовий склад 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 виконував бойове завдання з метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів з повітря в межах реалізуємої зони ураження з району населеного пункту Борова Харківської області. Згідно з рапортом командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у період з 30.11.2022 по 31.12.2022 у відповідності до бойових розпоряджень №452 т/бг від 30.11.2022, №455 т/бг від 01.12.2022, №465 т/бг від 15.12.2022, особовий склад 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 виконував бойове завдання з метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів з повітря в межах реалізуємої зони ураження з району населеного пункту Харківської області. До зазначених рапортів додано список особового складу 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , що залучався до виконання бойового розпорядження, до якого включено позивача, який загалом приймав участь у наведених у рапортах заходах з 18.07.2022 по 31.12.2022. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в сумі 100000,00 грн. щомісячно, з 18.07.2022 по 31.12.2022, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період, у який позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, останній набув право на отримання спірної грошової допомоги у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за інший період служби позивач такого права не набув. Скасовуючи постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024, Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 зазначив, що суд апеляційної інстанції хоча дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах підвищена до 100 000,00 грн додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 168, підлягає виплаті саме за вогневе ураження повітряних цілей і позивач набув права на таку винагороду пропорційно часу участі у таких діях і заходах, проте не дослідив, що ключовим питанням у цій справі є з`ясування епізодів пуску ракет зенітного ракетного комплексу та фактів ураження (чи без такого) повітряних цілей противника у певні дні за спірний період. Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-XII). Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №

168. Пункт 1 Постанови № 168 встановлює, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). З метою урегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29. Згідно з пунктом 1 директиви Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 діяла до 01 червня 2022 року, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій). З 01 червня 2022 року застосовується Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі Окреме доручення). Пунктом 1 Окремого доручення установлено, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. Пунктом 2 Окремого доручення передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30000 гривень іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби). Згідно з пунктом 3 Окремого доручення райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України слід визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), у яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За приписами пункту 5 цього доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів, виданих командирами військових частин або керівниками вищих органів для командирів, причому накази щодо виплати 100000 гривень мають містити посилання на бойовий наказ або розпорядження. Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23 зазначив, що саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою "безпосередньої участі" у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу). За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань не може уважатися "безпосередньою участю", оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати, відповідно до Постанови №

168. Підсумовуючи, Верховний Суд у справі № 520/17681/23 дійшов висновку, що "безпосередня участь" військовослужбовців 1 зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами. Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період ОСОБА_1 обіймав посаду водія-номера обслуги стартової батареї 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , яка безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (ПВК " ІНФОРМАЦІЯ_2 " військова частина НОМЕР_2 ), яке у свою чергу підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_1 . Військова частина НОМЕР_1 входить до складу зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України. Матеріалами справи встановлено, що 1 зенітний ракетний дивізіон В/ч НОМЕР_1 в період з 07.03.2022 по 31.12.2022 дислокувався на території Харківської області, яка у розпорядженнях Головнокомандувача Збройних Сил України за цей період вказана як територія ведення бойових дій. Також відповідачем визнано, що бойові розпорядження (накази) командиром військової частини НОМЕР_1 відносно 1 зенітного ракетного дивізіону видавалися та стосувалися здійснення протиповітряного прикриття визначених об`єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника). Судовим розглядом встановлено, що командиром 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 складалися рапорти про участь особового складу у виконанні бойових дій загального характеру, без конкретизації особистої та безпосередньої участі у бойових діях чи виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника кожного конкретного військовослужбовця із особового складу указаного зенітного ракетного дивізіону; складені рапорти передавалися за командою. Командиром військової частини НОМЕР_1 за цими рапортами наказів про призначення додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, у підвищеному до 100000 грн розмірі щодо позивача не видавалося. Також, судовим розглядом встановлено, що об`єктивних даних про те, що військова частина НОМЕР_1 знаходиться у підпорядкуванні будь-якого іншого військового формування (у тому числі будь-якого Угрупування), окрім військової частини НОМЕР_2 , не виявлено. За функціональним призначенням військова частина НОМЕР_1 не веде бойових (воєнних) дій, не входить до складу Угрупування об`єднаних сил, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні Повітряних Сил Збройних Сил України та виконує бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей. У період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року військовій частині НОМЕР_1 встановлювалися бойові завдання щодо протиповітряного прикриття об`єктів шляхом ураження повітряних цілей противника. Бойових завдань щодо виявлення повітряних цілей противника військовій частині НОМЕР_1 не доводилося через невластивість таких завдань її функціональному призначенню. Військова частина НОМЕР_1 не отримувала бойових наказів чи бойових розпоряджень саме на проведення бойової роботи з виявлення повітряних цілей противника як окремого та самостійного бойового завдання, як не невід`ємного складового етапу протиповітряного бою з вогневого ураження повітряних цілей противника. З метою повного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати журнал бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону в/ч НОМЕР_1 щодо виконання особовим складом дивізіону (зокрема за участю ОСОБА_1 ) за період з 18.07.2022 по 31.12.2022 бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі). Витребовані докази з грифом "ДСК" надійшли до суду апеляційної інстанції 10.03.2026. Так, колегією суддів встановлено, що у спірних правовідносинах Журнал бойових дій у 1 зенітному ракетному дивізіоні як структурному підрозділі військової частини НОМЕР_1 вівся, за поданими до справи копіями документів із грифом "ДСК" (оглянутих та досліджених судом апеляційної інстанції і повернутих без долучення до матеріалів справи) міститься інформацію про виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, а саме: 23.08.2022 - здійснено пуски двох ракет, з яких одне вогневе ураження повітряної цілі та один пуск без можливості визначення поразки цілі, 09.09.2022 - здійснено пуски двох ракет без вогневого ураження повітряної цілі, 15.10.2022 - здійснено пуск однієї ракети без можливості визначення поразки цілі, 05.12.2022 - здійснено пуски п`яти ракет по п`ятьох повітряних цілям з трьома вогневими ураженнями повітряних цілей, 16.12.2022 - здійнено пуск однієї ракети з ураженням повітряної цілі, 20.12.2022 - здійснено пуски двох ракет з вогневим ураженням повітряних цілей, 28.12.2022 - здійснено пуски двох ракет з двома вогневими ураженнями повітряних цілей. Також колегією суддів досліджені копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 щодо призначення додаткової винагороди у порядку Постанови №168 за період з 09 травня по 17 вересня 2022 року на особовий склад у кількості 126 військовослужбовців; з 17 вересня по 13 жовтня 2022 року на особовий склад у кількості 119 військовослужбовців; з 13 жовтня по 30 листопада 2022 року на особовий склад у кількості 150 військовослужбовців; з 30 листопада по 31 грудня 2022 року на особовий склад у кількості 151 військовослужбовців. Проте вказані рапорти не містять інформації щодо особистої, безпосередньої участі кожного окремого військовослужбовця у бойових діях з вогневого ураження повітряних цілей противника. Відповідач зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не входила до Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій, їй на підставі бойових розпоряджень встановлювалися бойові завдання щодо протиповітряного прикриття визначених об`єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника). Бойові завдання у районах проведення бойових дій з виявлення повітряних цілей не визначалися, такі завдання не властиві для підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Також стосовно безпосередніх бойових завдань 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 указано, що у відповідності до функціонального призначення та специфіки завдань військова частина НОМЕР_1 не веде бойові (воєнні) дії, а виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей. Доказів протилежного позивачем не надано. Отже, фактично діяльність 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у спірний період в районі ведення бойових дій полягала у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у розумінні пункту 1 Окремого доручення є безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Попри відсутність належного документального оформлення командиром 1 зенітного ракетного дивізіону фактів та обставин залучення позивача до виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника (23 серпня, 09 вересня, 15 жовтня, 05 грудня, 16 грудня, 20 грудня, 28 грудня) наявні підстави для визнання за ним права на отримання за вказані дні додаткової винагороди у підвищеному до 100000 грн розмірі відповідно до Постанови №168. В позовних вимогах ОСОБА_1 зазначає, що він, як і інші військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 цілодобово захищають повітряний простір України, унеможливлюють ракетні атаки рф на цивільну та військову інфраструктуру, відбивають ракетні атаки, які спрямовані на знищення саме зенітних-ракетних комплексів, постійно перебувають у зоні розгортання зенітних-ракетних комплексів, несуть бойові чергування, що свідчать про його безпосередню участь у бойових діях протягом усього спірного періоду, тому, на його думку, додаткова винагорода має виплачуватися за весь час, зазначений у довідці №

811. Згідно з Постановою № 168 та відповідно до сформованої практики Верховного Суду, військовослужбовцям хто "безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпечує заходи безпеки й оборони в районах їх проведення", передбачена виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі. Пункт 1 Окремого доручення установлює, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема: бойових завдань у складі військової частини, яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій (абзац 2); бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (абзац 9); бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей уважається "безпосередньою участю" незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу "безпосередньої участі" лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій. Таким чином, не кожен вид діяльності підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання. Періоди виплати винагороди та підхід до їх обчислення суттєво різняться залежно від роду військ і характеру бойових завдань. З урахуванням того, що військова частина НОМЕР_1 не веде бойових (воєнних) дій, не входить до складу Угрупування об`єднаних сил, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні Повітряних Сил Збройних Сил України (абзац 2 пункту 1), а виконання завдання з виявлення повітряних цілей (абзац 10 пункту 1) також передбачає перебування саме в такому районі, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що "безпосередня участь" у спірному випадку може підтверджуватися лише виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, тобто підставою для визнання військовослужбовця ОСОБА_1 таким, що брав "безпосередню участь", є саме фактичне виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей що, у випадку зенітних ракетних військ, означає дні здійснення пусків по повітряним цілям (а не виявлення повітряних цілей, як помилково вважає позивач). Саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою "безпосередньої участі" у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями Окремого доручення (абзац 9 пункту 1), незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу). За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може вважатись "безпосередньою участю", оскільки такі дії попри характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати відповідно до Постанови №

168. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23, що враховується відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на додаткову винагороду за виконання бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 , у якій він проходив службу за абзацом 2 пункту 1 Окремого доручення відсутнє, оскільки вказана військова частина не перебувала у складі діючих військових угруповань. Відсутнє право на спірну виплату і за абзацом 10 пункту 1 Окремого доручення оскільки військова частина НОМЕР_1 не вела воєнні (бойові) дії у зоні бойових дій для виконання завдання з виявлення повітряних цілей, оскільки для військової частини НОМЕР_1 не характерне виконання таких завдань. Отже, враховуючи функціональне призначення та специфіку завдань 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , що входить до зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України, які полягали у безпосередньому ураженні повітряних цілей, пошук та виявлення яких проводиться іншими військовими підрозділами (радіотехнічними військами), безпосередньою участю військовослужбовця даного військового підрозділу у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони необхідно вважати саме час при виконанні бойових завдань з безпосереднього вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі). Також колегія суддів вказує, що зазначення у довідці від 18 травня 2023 року № 811 періодів участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, не є безумовною підставою для виплати йому збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за весь указаний період. Така довідка може бути видана не лише для цілей підтвердження права на отримання винагороди, установленої Постановою № 168, а й з іншою, відмінною метою. При цьому, періоди, зазначені у довідці, не виключають участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що дає право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, проте періоди проходження особою служби, які не внесені до неї, виключають. Доводи позивача про його постійну та безпосередню участь у заходах оборонного характеру у зоні бойових дій та посилання на події в Харківській області у період проходження служби не спростовують того, що виконання завдань у складі військової частини НОМЕР_1 полягало виключно у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає терміну "безпосередня участь" згідно з пунктом 1 Окремого доручення, навіть, якщо така частина не входить до переліку органів управління в зоні бойових дій. Аналогічні висновки містяить постанова Верховного Суду від 17.10.2025 по справі №520/18391/23, що враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Колегія суддів зауважує, що з 01 червня 2022 року правове регулювання виплат змінено у питанні ураження повітряних цілей. Так, у Окремому дорученні №912/з/29 з`явився детальніший опис (окремо "виявлення повітряних цілей" та "вогневе ураження"). Тобто, якщо в телеграмі №248/1298 від 25 березня 2022 року було формально зазначено, що вогневе ураження повітряних цілей може визнаватися "безпосередньою участю" навіть поза межами районів бойових дій, то з 01 червня 2022 року визначення стало іншим, бойові завдання щодо виявлення повітряних цілей передбачаються у районах ведення бойових дій. Тож на відміну від попереднього акта (телеграма № 248/1298 від 25 березня 2022 року), виконання завдань (виявлення повітряних цілей) більше не визнається участю в бойових діях поза межами зони бойових дій. Таким чином, позивач набув право на додаткову винагороду у збільшеному розмірі за спірний період, однак із розрахунку пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі). Колегія суддів зазначає, що оскільки діяльність позивача пов`язана із виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає положенням Окремого доручення, то він набув право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у дні, в які зафіксовано випадки з вогневого ураження повітряних цілей, а саме: 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року. З урахуванням встановлених у справі обставинах, судова колегія дійшла до висновку, що вимоги апеляційних скарг частково знайшли своє підтвердження під час їх розгляду судом апеляційної інстанції та вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розрахунку 100000 грн щомісячно пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року. Належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100000 грн пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, наведені обставини в повному обсязі не враховано судом першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Згідно з п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційні скарги відповідача слід задовольнити частково. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 по справі № 520/18153/23 - скасувати. Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів "Питання дуяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сімям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розрахунку до 100000,00 грн. щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету міністрів "Питання дуяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сімям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, у розрахунку до 100000,00 грн. щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова