Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/9076/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3419/26 Справа № 204/9076/25 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Никифоряка Л.П., Красвітної Т.П. за участю секретаря Гречишникової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», на заочне рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025 року, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 27 серпня 2025 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , в якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 вересня 2018 року, у сумі 234760 гривень 03 копійки, станом на 16 липня 2025 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 197387 гривень 49 копійок та заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 37372 гривні 54 копійки. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Заочним рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025 позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2018 року (за тілом кредиту) у розмірі 87587 (вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривня 05 (п`ять) копійок. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 30.12.2025 року надійшла апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», в якій ставиться вимога про скасування заочного рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що до суду банком надано Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 28.12.2021 року, відповідно до якої, сторони погодили сплату відсотків за користування кредитним коштами. Власноручний підпис на заяві свідчить про це. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу не надходив. СУДОВІ ВИКЛИКИ Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.185-186). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 28 вересня 2018 року відповідачка підписала заяву позивача № б/н від 28 вересня 2018 року про отримання банківських послуг. Відповідно до анкети-заяви, відповідачка погодилася з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до наданого позивачем суду розрахунку заборгованості, станом на 16 липня 2025 року, за відповідачкою рахується заборгованість у сумі 234760 гривень 03 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 197387 гривень 49 копійок та заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 37372 гривні 54 копійки Як убачається із Анкети-заяви, у ній зазначені персональні дані відповідачки щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, РНОКПП, місця роботи та розміру доходу. У вказаній заяві міститься інформація про те, що позичальниця ознайомилася з договором про надання банківських послуг та погодилася з ними, а екземпляр договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійної роздруківки його з офіційного сайту www.privatbank.ua. Також зазначено, що позичальниця, зобов`язується виконувати Умови та Привила надання банківських послуг та регулярно знайомитися з їх змінами на вказаному сайті банку. Також позичальниця висловила свою згоду, що дана заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», яка разом з пам`яткою клієнта, становлять договір про надання банківських послуг. Вказана Анкета-заява підписана позичальником 28 вересня 2018 року. Натомість, Анкета-заява від 28 вересня 2018 року не містить жодних даних про те, якого типу саме картку отримала відповідачка та строку її дії, саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості. Крім того, позивачем надано Заяву «Про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг» від 28 грудня 2021 року (а. с. 60-72), однак, не зрозуміло, яким чином вона стосується кредитного договору б/н від 28 вересня 2018 року, заборгованість за яким позивач прохає суд стягнути з останньої, оскільки вона не містить жодних даних про те, яку саме картку отримала відповідачка, строк її дії, та розмір наданого кредиту, номеру карткового рахунку, дати вручення картки відповідачці, повідомлення їй пін-коду саме за цим позовом (за кредитним договором б/н від 28 вересня 2018 року та наданим розрахунком заборгованості). Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що надана позивачем Заява «Про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг» від 28 грудня 2021 року та її умови, на підставі якої відповідачці з 28 грудня 2021 року змінено відсоткову ставку на 36% річних, не може застосовуватися до правових відносин сторін, що виникли на підставі анкети-заяви від 28 вересня 2018 року. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а тому Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» розміщений на сайті www.privatbank.ua/terms не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 вересня 2018 року шляхом підписання заяви. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що розрахунок заборгованості, що наданий позивачем на обґрунтування позовних вимог, є неналежним та недостатнім доказом для підтвердження позовних вимог, а тому суд не приймає його до уваги. Тобто, докази, якими позивач підтверджує обставини щодо погодження між сторонами розміру відсотків, якими обґрунтовує свої вимоги, викладені в позовній заяві щодо стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками, у сумі 37372 гривні 54 копійки, в розумінні ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України, є неналежними та недостатніми для підтвердження позовних вимог. Списання позивачем грошових коштів з розрахункового рахунку відповідачки в рахунок «комісії за обслуговування» на загальну суму 3480 гривень, що є платою за послуги, що супроводжують кредит, тобто платою за управлінням кредитом, є незаконним в силу вимог ч. ч. 1. 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». З огляду на викладене, враховуючи те, що за період з 28 квітня 2010 року по 01 липня 2025 року витрати відповідачки становлять 6141443 гривні 33 копійки, до яких позивачем безпідставно включено непогоджені та непередбачені умовами договору 130375 гривень 01 копійка відсотків за користування кредитом та 3480 гривень в рахунок комісії з обслуговування, що є незаконним в силу вимог ч. ч. 1. 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів, а також початковий баланс на початок періоду у сумі 6658 гривень 52 копійки (станом на 28 квітня 2010 року), який не відноситься до періоду спірних правовідносин сторін (28 вересня 2018 року по 16 липня 2025 року) при цьому, зарахування відповідачки на її картку за цей же період становлять 5913341 гривня 82 копійки, суд доходить висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню різниця вказаних сум у розмірі 87587 гривень 98 копійок фактично витрачених коштів. З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи. Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що за період з 28 квітня 2010 року по 01 липня 2025 року витрати відповідачки становлять 6141443 гривні 33 копійки, до яких позивачем безпідставно включено непогоджені та непередбачені умовами договору 130375 гривень 01 копійка відсотків за користування кредитом та 3480 гривень в рахунок комісії з обслуговування, що є незаконним в силу вимог ч. ч. 1. 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів, а також початковий баланс на початок періоду у сумі 6658 гривень 52 копійки (станом на 28 квітня 2010 року), який не відноситься до періоду спірних правовідносин сторін (28 вересня 2018 року по 16 липня 2025 року) при цьому, зарахування відповідачки на її картку за цей же період становлять 5913341 гривня 82 копійки, а тому колегія суддів також вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню різниця вказаних сум у розмірі 87587 гривень 98 копійок фактично витрачених коштів. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення виготовлено 17.03.2026 року. Судді: