Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/22800/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22800/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року (суддя Голобутовський Р.З.) в справі № 160/22800/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про: визнання протиправними дій щодо виплати йому з 01 лютого 2023 року у неповному розмірі нарахованої пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та обмеження виплати нарахованої пенсії з 01 лютого 2023 року десятьма мінімальними прожитковими мінімумами установлених для осіб які втратили працездатність; зобов`язання здійснити виплату нарахованої пенсії: з 01.02.2023 по 29.02.2024 у сумі 24527,11 грн за кожний місяць, як зазначено у протоколі (розрахунку) пенсії по пенсійній справі №0402021559 станом на 01.02.2023, без обмеження у межах максимального розміру пенсії; з 01.03.2024 по 28.02.2025 із врахуванням нарахованої індексації базового ОСНП 2024 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», у сумі 26094,11 грн за кожний місяць, як зазначено у протоколі (розрахунку) пенсії по пенсійній справі №0402021559 станом на 01.03.2024, без обмеження у межах максимального розміру пенсії; з 01.03.2025 із врахуванням нарахованої індексації базового ОСНП 2025 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», у сумі 27594,11 грн за кожний місяць, як зазначено в протоколі (розрахунку) пенсії по пенсійній справі №0402021559 станом на 01.03.2025, без обмеження загальної підсумкової суми пенсії максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 у неповному розмірі нарахованої пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, та обмеження виплати нарахованої пенсії з 01.02.2023 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.02.2023, з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено судом першої інстанції. Вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача (загальне зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром) не забезпечує повного та остаточного вирішення публічно-правового спору, що суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України. Формулювання, застосоване судом першої інстанції, не виключає повторного порушення прав позивача та фактично створює підстави для нових звернень до суду, що суперечить принципу процесуальної економії. Суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.01.2024 року у справі №160/17347/22, за яким за наявності визначеного та неоспорюваного розміру пенсійних виплат суди зобов`язані застосовувати такий спосіб захисту, який унеможливлює подальше порушення прав особи та не залишає суб`єкту владних повноважень дискреції щодо виконання рішення суду. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Звертає увагу, що з 01.03.2025 пенсію позивача проіндексовано відповідно до вимог постанови № 209, але перерахунок не призвів до збільшення, оскільки пенсія обчислена у максимальному розмірі, визначеному статтею 43 Закону № 2262, а також позивач не відноситься до категорії осіб, виплата яким проводиться без обмеження максимальним розміром, з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, якому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії від 25.06.2025. У вказаній заяві позивач просив виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/28571/24 від 25.12.2024 та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 55/11/202-566 від 28.08.2024, наданої Головним управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №32686-23929/М-01/8-0400/25 від 22.07.2025 позивачу надано відповідь на його заяву та зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі №160/28571/24 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 у розмірі 55% від грошового забезпечення 43570,66 грн, яке зазначено у довідці від 28.08.2024 за №55/11/202-566, наданій Головним управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області. Також пенсійним органом зазначено, що оскільки зазначеним рішенням не зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести обчислення пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії, розмір пенсії та доплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження органом Пенсійного фонду України максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, є протиправним. Оскільки позивач у позовній заяві зазначає про порушення його права щодо обмеження відповідачем розміру його пенсії максимальним розміром з 01.02.2023, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснювати виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 у визначених сумах суд першої інстанції зазначив, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду, оскільки обчислення сум пенсії є дискреційними повноваженнями органу. Також судом першої інстанції зауважено, що спірним у цій справі є саме питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а не розмір пенсії, а тому, на переконання суду, права позивача в цій частині вимог не є порушеними, відтак не підлягають задоволенню. Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримає пенсію за вислугу років, призначену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ОСОБА_1 25 червня 2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, просив виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/28571/24 від 25.12.2024 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 55/11/202-566 від 28.08.2024, виданої Головним управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом №32686-23929/М-01/8-0400/25 від 22.07.2025 повідомлено позивача, що на виконання наведеного рішення проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 у розмірі 55% від грошового забезпечення 43570,66 грн, яке зазначено у довідці Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 28.08.2024 за №55/11/202-566. ГУ ПФУ також зауважено, що судовим рішенням не зобов`язано ГУ ПФУ провести обчислення пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії, тому розмір пенсії та доплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ. Також судом установлено, що розпорядженнями (протоколами) про призначення (перерахунок) пенсії 01 лютого 2023 року розмір пенсії обчислено 24 527,11 грн, до виплати розмір пенсії - 20 930 грн; з 01 березня 2024 року нараховано базовий ОСНП 2024 - 1500 грн, розмір пенсії - 26 099,11 грн, до виплати - 23 610 грн; з 01 березня 2025 року нараховано базовий ОСНП 2024 - 1500, базовий ОСНП 2025 - 1500, розмір пенсії - 27 594,11 грн до виплати - 23 610 грн. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які ма-ють право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закону № 2262-ХІІ). 08 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року. Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року. Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Відповідачем у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що приведені вище норми Закону № 2261-ХІІ та Закону № 3668-VI суперечать один одному. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13 лютого 2019 року Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. В цьому випадку установлено, що розпорядженнями (протоколами) про призначення (перерахунок) пенсії 01 лютого 2023 року розмір пенсії обчислено 24 527,11 грн, до виплати розмір пенсії - 20 930 грн; з 01 березня 2024 року позивачу нараховано базовий ОСНП 2024 - 1500 грн, розмір пенсії - 26 099,11 грн, до виплати - 23 610 грн; з 01 березня 2025 року нараховано базовий ОСНП 2024 - 1500, базовий ОСНП 2025 - 1500, розмір пенсії - 27 594,11 грн до виплати - 23 610 грн. Тобто після нарахування позивачу індексації пенсії відповідачем застосовано обмеження пенсії максимальним розміром. Суд зауважує, що на час набрання чинності постановами Кабінету Міністрів України №№ 185, 209 якими установлена індексації пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024-2025 роках, законодавцем не внесено будь-яких змін до правових норм, які регулюються спірні правовідносини, зокрема, до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статті 2 Закону № 3668-VІ. Наявність постановах № 185, 209 положень про підвищення пенсій з 01 березня 2024 року та 01 березня 2025 року відповідно у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, не дає відповідачу підстави для зменшення розміру пенсії позивача при нарахуванні індексації внаслідок застосування обмеження максимального розміру пенсії. Частинами першою - третьою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, встановленим Законом № 3668-VI. В цьому випадку постанови Уряду №№ 185, 209 як нормативно-правові акти не відповідають приписам Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, тобто правовому акту, який має вищу юридичну силу, тому до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не підзаконний нормативно-правовий акт, якими є постанови №№ 185, 209 в частині індексації пенсії тільки в межах максимального розміру пенсії. Доводи відповідача щодо правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром спростовані приведеними висновками суду. Стосовно обраного судом першої інстанції, з яким не погоджується позивач, суд за-значає наступне. Позивач просив зобов`язати відповідача провести виплату нарахованої пенсії у конк-ретно визначених періодах та у конкретно зазначеному розмірі. При цьому, заперечуючи обраний судом першої інстанції, позивач вказує, що позовні вимоги ґрунтувалися виключно на офіційних розрахунках відповідача, відповідно до яких розмір пенсії становить з 01.02.2023 по 29.02.2024 - 24 527,11 грн; з 01.03.2024 по 28.02.2025 - 26 094,11 грн; з 01.03.2025 - 27 594,11 грн. Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні наступні розпорядження (протоко-ли) про призначення (перерахунок) пенсії: з 01 лютого 2023 року, відповідно до якого розмір пенсії складає 24 527,11 грн, до виплати розмір пенсії - 20 930 грн; з 01 березня 2024 року позивачу нараховано базовий ОСНП 2024 - 1500 грн, розмір пенсії - 26 099,11 грн, до випла-ти - 23 610 грн; з 01 березня 2025 року нараховано базовий ОСНП 2024 - 1500, базовий ОСНП 2025 - 1500, розмір пенсії - 27 594,11 грн до виплати - 23 610 грн. Тобто наявними в матеріалах справи доказами доводиться розмір пенсії станом на 01 лютого 2023 року, 01 березня 2024 року, на 01 березня 2025 року, а докази щодо нараховано-го розміру пенсії позивача між цими датами відсутні. Враховуючи, що саме до компетенції органу Пенсійного фонду належить питання об-числення розміру, враховуючи відсутність доказів щодо нарахованого розміру пенсії позива-ча за весь спірний період, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що суд позбавлений повноважень на визначення у рішенні конкретного розміру пенсії, яка має бути виплачена позивачу. Отже, в межах спірних правовідносин обраний судом першої інстанції є належним та ефективним, адже зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії пози-вачу без обмеження її максимальним розміром у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 лютого 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум покладає на відповідача обов`язок з того перерахун-ку, починаючи з визначеної судом дати (01 лютого 2023 року), в тому числі й зазначений по-зивачем у позові період. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року в справі № 160/22800/25 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року в справі № 160/22800/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 березня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов