LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4811459/2741/25

від 09.03.2026 ·

Справа № 459/2741/25 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н.Я. Провадження № 22-ц/811/3047/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді Мікуш Ю.Р., Суддів: Савуляка Р.В.,Шандри М.М., Секретар Іванова О.О., З участю представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Ярош В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бордюка Михайла Йосиповича на ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 14 серпня 2025 року у справі №459/2741/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в с т а н о в и в : 13 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Ярош Владислав Вікторович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 м.кв. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом позову про поділ спільного майна є визнання за позивачем, в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя, права власності на 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 м.кв. Підставою позову про поділ спільного майна є те, що квартира набута на ім`я відповідача в порядку купівлі під час перебування позивача та відповідача в шлюбі та через не визнання відповідачем прав позивача на відповідну квартиру унеможливлює позасудове вирішення спору по справі, внаслідок чого останній звернувся в суд. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду. Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 14 серпня 2025 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 м.кв. (Реєстраційний номер майна: 4645345). Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 адвокат Бордюк Михайло Йосипович. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною. Подана заява про забезпечення позову не відповідала вимогам ст.151 ЦПК України та підлягала поверненню на підставі ч.9 ст.153 ЦПК України. Матеріали справи не містять доказів в підтвердження обгрунтованості позову, що могло бути підставою для забезпечення позову. Даний спір є безпідставним, оскільки рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 19 червня 2012 року встановлено відсутність між сторонами спору про право. Спірна квартира була придбана за кошти ОСОБА_2 та нею здійснювалося погашення кредиту отриманого для купівлі квартири. Вжитий судом вид забезпечення позову є неспівмірним. Просить скасувати ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 14 серпня 2025 року про забезпечення позову та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. 23.10.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Ярош В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві представник позивача зазначає, що між сторонами має місце спір щодо майна. З метою недопущення відчуження квартири, з метою виконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, забезпечення позову є доцільним. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, не перешкоджають відповідачці користуватися спірною квартирою, відтак вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає. Просить залишити оскаржуване рішення суду без змін. Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Яроша В.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Матеріалами справи та судом встановлено, що 13.08.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Просить визнати за ним в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя право власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 74,5 кв.м. Одночасно із поданням позову, представник позивача подав заяву про забезпечення позову через невизнання відповідачкою прав позивача на спірну квартиру, що унеможливлює позасудове вирішення спору та з метою ефективного захисту своїх прав, якщо рішення суду буде ухвалено на його користь. Відповідно до ст..149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися. Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, однак їх перелік не є вичерпним. Одним із видів забезпечення позову, який суд першої інстанції застосував є накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або оплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п.1ч.1ст.150 ЦПК України). Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся або має намір звернутися в суд. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою та позовними вимогами. При вирішенні питання забезпечення позову судом першої інстанції дотримано принципу співмірності, пропорційності вжитих заходів забезпечення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 прописано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається в суд, врахування вартості майна, на яке він заявляє клопотання про забезпечення . За приписами ст.129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статтей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу про забезпечення позову. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право та інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року, справа № 338/180/17). Відповідно до статті 13 Конвенції кожен , чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Доранти проти Ірландії» ЄСПЛ прописав, що поняття «Ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. З огляду на вище наведене та беручи до уваги, що між сторонами виник спір з приводу поділу майна, яке вони вважають є спільним сумісним майном, колегією суддів не встановлено яким чином оскаржувана ухвала порушує права апелянта, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і тривають до прийняття судового рішення та набрання таким законної сили. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваної ухвали суд не вбачає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бордюка Михайла Йосиповича залишити без задоволення. Ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 14 серпня 2025 рокупро забезпечення позову у справі № 459/2741/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя-залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року. Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш Судді: Р.В. Савуляк М.М.Шандра

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»