Постанова 4805 № 295/941/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/941/26 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М. Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Панкеєвої В.А., Шевчук А.М. за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/941/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Чішман Л.М. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність АТ КБ «Приватбанк» щодо нерозгляду заяв про реструктуризацію; - зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації зобов`язань за договором невідновлювальної кредитної лінії, укладеним між ним та АТ КБ «Приватбанк», відповідно до вимог ЗУ «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15.11.2016; - визнати такими, що не підлягають сплаті, усі відсотки, комісії, пеню та штрафні санкції, нараховані банком в розмірі 19 169,18 грн з дати фактичного отримання відповідачем заяви про реструктуризацію поштою, у зв`язку з простроченням кредитора (згідно зі ст. 613 ЦК України); - стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., спричинену цинічним нехтуванням його правами, як особи з інвалідністю, примусом до фізичних страждань та створенням умов, що принижують людську гідність. Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить заборонити АТ КБ «Приватбанк» нараховувати проценти та штрафні санкції по кредитній картці з рахунком НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 на розмір заборгованості 110 411,03 грн до розгляду цивільної справи по суті та набранням чинності судового рішення. В обґрунтування заяви зазначав, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір невідновлювальної кредитної лінії. Вказує, що в межах укладеного кредитного договору у нього утворилася заборгованість, розмір якої станом на день подання позову складає 110 420 грн. Стверджує, що ним було розпочато процедуру реструктуризації боргу. Вказує, що ним 05.09.2025 було направлено АТ КБ «ПриватБанк» заяву про реструктуризацію боргу, за результати розгляду якої йому було надано лист про погодження початку процедури реструктуризації заборгованості та вказано, що для її початку йому необхідно подати відповідні підтверджуючі документи. В подальшому 24.09.2025 ним було вдруге направлено заяву із долученням пакету витребуваних документів. Проте вказує, що у застосунку «Приват 24» йому надійшло повідомлення про необхідність з`явитися до найближчого відділення ПриватБанку. Зазначає, що 15.10.2025 ним було направлено заяву з повним пакетом документів про реструктуризацію заборгованості. Проте відповіді надано не було. Станом на день звернення до суду з позовом процедура реструктуризації не розпочата. Вказує, що вимога банку сплачувати відсотки за час його власної бездіяльності та ігнорування потреб людини з інвалідністю суперечить принципам справедливості та добросовісності. Наголошує на тому, що банк продовжує нараховувати відсотки. Вважає, що оскільки банк отримав заяву про початок процедури реструктуризації заборгованості, то банк був зобов`язаний зупинити нараховувати проценти, пеню. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони на вчинення дій, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити заяву в повному обсязі. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що банк протиправно нараховує відсотки щомісячно незважаючи на отриману заяву про початок процедури реструктуризації заборгованості та заборону збільшувати суму боргу. Звертає увагу на те, що банк буде продовжувати нараховувати відсотки щомісячно, а отже існує реальна загроза виникненню небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, оскільки сума відсотків буде щомісячно збільшуватись, а відтак і сума боргу пропорційно буде збільшуватись. Це створить умови, за яких навіть у разі задоволення позову, позивач буде змушений витрачати додаткові зусилля та кошти для оскарження нових нарахувань, проведених під час розгляду справи. Таким чином, існує реальна загроза, що захист його прав без забезпечення позову буде неефективним, а виконання рішення суду в частині відновлення попереднього фінансового стану неможливим через безконтрольне зростання суми боргу. Вказує, що якщо заходи забезпечення не будуть вжиті, банк фактично буде продовжувати самостійно змінювати обсяг прав та обов`язків сторін прямо під час судового спору, що робить правовідносини між сторонами нестабільними, а його фінансовий стан - вразливим до неправомірних дій відповідача. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). За змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. У справі, що переглядається встановлено, що предметом спору є: - визнання протиправною бездіяльність АТ КБ «Приватбанк» щодо нерозгляду заяв про реструктуризацію; - зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації зобов`язань за договором невідновлювальної кредитної лінії, укладеним між ним та АТ КБ «Приватбанк», відповідно до вимог ЗУ «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15.11.2016; - визнання такими, що не підлягають сплаті, усі відсотки, комісії, пеню та штрафні санкції, нараховані банком в розмірі 19 169,18 грн з дати фактичного отримання відповідачем заяви про реструктуризацію поштою, у зв`язку з простроченням кредитора (згідно зі ст. 613 ЦК України); - стягнення з АТ КБ «Приватбанк» моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., спричиненої цинічним нехтуванням правами, як особи з інвалідністю, примусом до фізичних страждань та створенням умов, що принижують людську гідність. У заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить заборонити АТ КБ «Приватбанк» нараховувати проценти та штрафні санкції по кредитній картці з рахунком НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 на розмір заборгованості 110 411,03 грн до розгляду цивільної справи по суті та набранням чинності судового рішення. Проте, колегія суддів зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «Приватбанк» нараховувати проценти та штрафні санкції по кредитній картці фактично є зміною умов кредитування, а не видом забезпечення позову, визначеним відповідно до положень ст. 150 ЦПК України. При цьому колегія суддів зауважує, що згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вжиті судом заходи по забезпеченню позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Отримання прибутку у вигляді відсотків за надання в користування грошових коштів шляхом укладення кредитних договорів - є одним із основних видів господарської діяльності банку. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заява про забезпечення позову у цій справі не містить обґрунтовування підстав застосування заявленого позивачем заходу забезпечення позову, а також обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому або позбавить позивача можливості ефективно захистити порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, не надано належних й допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову та підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного судового рішення 17 березня 2025 року. Головуючий Павицька Т. М. Судді Панкеєва В. А. Шевчук А. М.