Ухвала КЦС ВС № 688/5995/24

УХВАЛА 17 березня 2026 року м. Київ справа № 688/5995/24 провадження № 61-1598ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокаткою Савченко Оксаною Володимирівною, на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року у цивільній справі за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайлюцької сільської ради Шепетівського району до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: Обставини справи

1. У грудні 2024 року керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (далі - Михайлюцька сільська рада) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»), ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки.

2. На обґрунтування позову прокурор зазначив, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23 вересня 2016 року № 22-25198-СГ затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6825584600:07:051:0231, розташовану за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради та призначену для ведення особистого селянського господарства.

3. На підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2016 року № 1023 ОСОБА_2 продала цю ділянку ОСОБА_1 , який включив її до складу об`єднаної земельної ділянки площею 8 га (кадастровий номер 6825584600:07:051:0237). 4. 21 березня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на новоутворену земельну з кадастровим номером 6825584600:07:051:0237 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За договором оренди землі від 22 травня 2018 року ОСОБА_1 передав об`єднану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросад-2016» (далі - ТОВ «Агросад-2016») в оренду. На момент передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0231 у власність ОСОБА_2 вона була віднесена до малопродуктивних деградованих земель Михайлюцької сільської ради та законсервована шляхом заліснення, отже ця ділянка була вилучена із сільськогосподарського обороту та не могла бути передана у приватну власність. Оскільки земельна ділянка 6825584600:07:051:0231 вибула з державної власності поза волею власника, то її може бути витребувано у ОСОБА_1 та ТОВ «Агросад-2016» як добросовісних набувачів на корить Михайлюцької об`єднаної територіальної громади.

5. За таких обставин прокурор просив суд витребувати у ОСОБА_1 та ТОВ «Агросад-2016» у комунальну власність Михайлюцької об`єднаної територіальної громади земельну ділянку площею 2 га у тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0231, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради.

6. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області у частині позовних вимог до ТОВ «Агросад-2016» на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз`яснено, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у ТОВ «Агросад-2016» земельної ділянки віднесений до юрисдикції господарського суду.

7. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року позов до ОСОБА_1 задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 в комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради земельну ділянку площею 2 га в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0231, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради. Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року - без змін. Узагальнені доводи касаційної скарги 9. 08 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокатка Савченко О. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

10. Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що судами не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21, від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі №910/18770/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20.

11. Також касаційна скарга містить клопотання про зупинення дії та виконання оскаржуваних судових рішень.

12. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокатка Савченко О. В., на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надати Верховному Суду докази вартості земельної ділянки, та у разі необхідності доплатити його. 13. 02 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокатка Савченко О. В., звернувся до Верховного Суду із заявою про усунення недоліків, у якій зазначає, що відсутня можливість встановлення вартості земельної ділянки, оскільки вона входить до складу об`єднаної земельної ділянки. Також, стверджує про те, що нормативна грошова оцінка об`єднаної земельної ділянки (до складу якої входить і спірна) становить 59 740,34 грн. До заяви заявник додає витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27 лютого 2026 року №НВ-9954719772026, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки 6825584600:07:051:0237 становить 59 740,34 грн.

Позиція Верховного Суду

14. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

15. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

16. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

18. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

19. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.

20. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

21. Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

22. З огляду на інформацію про вартість спірної земельної ділянки, надану заявником, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 59 740,34 грн.

23. Отже ця справа, виходячи з ціни позову, за загальним правилом належить до категорії справ, рішення у яких відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.

24. Заявник у касаційній скарзі узагальнено зазначив про касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, що Верховний Суд оцінює як посилання на підставу, передбачену підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення з такою ціною позову можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

25. Посилання на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, викладено заявником у третьому розділі касаційної скарги після наведення підстав касаційного оскарження.

26. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

27. Верховний Суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер, а тому не можуть бути визнані Судом як обґрунтовані.

28. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

29. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

30. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

31. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

32. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

33. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

34. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

35. Оскільки Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, то клопотання про зупинення дії та виконання оскаржуваних рішень не вирішується. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокаткою Савченко Оксаною Володимирівною, на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року у цивільній справі за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайлюцької сільської ради Шепетівського району до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара