Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/14786/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14786/24 пров. № А/857/10725/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року, головуючий суддя Смокович В.І., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9969-13У від 07.07.2021 року та №9968-55 від 10.03.2020 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що особа не повинна двічі сплачувати єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець і найманий працівник. Сплата єдиного внеску фізичної особи-підприємця, яка одночасно перебуває у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Зазначав, що оскаржувані вимоги містять нарахування за один і той же період часу в двох вимогах, тому уважав, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Волинській області від 07 липня 2021 року №Ф-9969-13 на суму 37 788,74 грн та від 10 березня 2020 року №Ф-9968-55-У на суму 26 539,26 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно із даними інформаційної системи «Податковий блок» у позивача обліковується заборгованість з єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 7104000 - єдиний соціальний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому чисті, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність в сумі 37 788,74 грн, період нарахувань 2017-2021 роки. Контролюючий орган, при надісланні податкової вимоги керувався офіційною інформацією з ЄДР. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 24 січня 1994 року був зареєстрований як фізична особа підприємець номер запису: 21981750000024849. Дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 09 липня 2021 року, номер запису 2001980060001024849, підстава припинення: власне рішення позивача. Згідно із даними інтегрованої картки платника податків за платежем єдиний соціальний внесок для фiзичних осіб - пiдприємців, у тому числі, якi обрали спрощену систему оподаткування та осiб, якi проводять незалежну професійну діяльність та розрахунку заборгованості з кодом бюджетної класифікації 7104000 за ОСОБА_1 рахується борг по єдиному внеску в загальній 37 788,74 грн. Зокрема, позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за наступні періоди: 09 лютого 2018 у сумі 8448 грн (за 2017 рік); 19 квітня 2018 року у сумі 2457,18 грн (за І квартал 2018 року); 19 липня 2018 року у сумі 2457,18 грн (за II квартал 2018 року); 19 жовтня 2018 року у сумі 2457,18 грн (за III квартал 2018 року); 21 січня 2019 року нараховано у сумі 2457,18 грн (за IV квартал 2018 року); 19 квітня 2019 року у сумі 2754,18 грн (за І квартал 2019 року); 19 липня 2019 року у сумі 2754,18 грн (за II квартал 2019 року); 21 жовтня 2019 року у сумі 2754,18 грн (за ІII квартал 2019 року), 20 січня 2020 року у сумі 2754,18 грн (за IV квартал 2019 року), 21 квітня 2020 року у сумі 2078,12 грн (за І квартал 2020 року), 20 липня 2020 року у сумі 1039,06 грн (за ІІ квартал 2020 року), 19 жовтня 2020 року у сумі 3178,12 грн (за ІІІ квартал 2020 року), 19 січня 2021 року у сумі 2020,00 грн (за IV квартал 2020 року). ГУ ДПС у Волинській області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу щодо позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2019 року №Ф-9968-55-У у сумі 26539,15 грн та №Ф-9969-13 на суму 37788,74. Не погоджуючись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду із даним позовом до суду. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в контексті наведених фактичних обставин, мало місце повторне притягнення позивача на підставі оскаржуваних вимог до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 01 липня 2010 року № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 2464-VI). Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Згідно пунктів 2, 3 частини 1 статті7 Закону України № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини 8 статті9 Закону України №2464-VI). Згідно частини 12 статті 9 Закону України №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Стаття 25 Закону України №2464-VІ встановлює заходи впливу та стягнення. Частиною 1 цієї правової норми передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону України №2464-VІ). Згідно з частиною 4 статті 25 Закону України №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки в електронній формі. У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами. Розділ VI Інструкції № 449 врегульовує порядок стягнення заборгованості з платників. Пункт 3 Розділ VI Інструкції № 449 встановлює, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: - дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; - платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; - платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Відповідно до пункту 4 цього Розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи). Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина літера Ю (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або Ф (вимога до фізичної особи), друга частина порядковий номер, третя частина літера У (узгоджена вимога). В третій частині літера У (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: - платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; - вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. Згідно з пунктом 7 Розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти: позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі; позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі. Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції. Як зазначено вище, згідно пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Таким чином, вказані положення чинного законодавства передбачають, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) податковий орган зазначає суму усієї заборгованості існуючої на дату виставлення такої вимоги, що повністю спростовує доводи позивача. Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 540/1151/20. Так, у названій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, за яким формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості існуючої на цю дату, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки). Верховний Суд зазначив, що недосконалістю регулювання цього питання є дійсність попередньо прийнятих вимог та можливість пред`явлення до виконання. Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку прийняття нової вимоги, саме вона підлягає виконанню, оскільки визначає всю суму консолідованої заборгованості. У свою чергу, за правилами пункту 7 Розділу VI Інструкції №449, на який посилається позивач, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, то орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції. Таким чином, вказаний пункт регулює порядок подання вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства. Однак, питання щодо направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу Державної виконавчої служби або до органу Казначейства до виконання не є спірним у цій справі. Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржені вимоги сформовані відповідачем правомірно, із дотриманням вимог законодавства, а тому правові підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №140/14786/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська